Ухвала суду № 37311332, 25.02.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 11-кп/774/206/14 категорія ч. 1 ст. 115 КК України

головуючий в суді І інстанції суддя Бондаренко Г.В.

доповідач в суді ІІ інстанції суддя Кислий М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Литвиненка О.О., Живоглядової І.К.,

секретаря Шевченко Т.В.,

за участю прокурора Чеботарьова О.І.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2013 року щодо ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України, -

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Зайцеве Синельниківського району Дніпропетровської області, громадянство України, який мешкає по АДРЕСА_1, не судимий в силу ст. 89 КК України,

засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України на 9 років позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 01 червня 2013 року, близько 20.00 години, перебуваючи за місцем проживання своєї знайомої ОСОБА_3 в приміщенні будинку АДРЕСА_2, в ході раптово виниклої сварки із потерпілою, з метою протиправного заподіяння їй смерті, тобто маючи умисел на вбивство ОСОБА_3, наніс останній не менше двох ударів кухонним ножем в пахову область тіла, та в грудину, заподіявши тілесні ушкодження, у вигляді колото-різаного проникаючого до правої плевральної порожнини, поранення грудної клітки з ураженням внутрішніх органів; колото-різаного, проникаючого до черевної порожнини поранення шкіри і м'яких тканин передньої черевної стінки з ураженням шлунку, та сліпого колото - різаного поранення шкіри і м'яких тканин лівого передпліччя, які у своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_3, яка померла на шляху прямування до лікарні.

Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та доповнення, в яких просить змінити вирок суду у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та даним про його особу, внаслідок суворості. Обґрунтовує свої доводи відсутністю в його діях умислу на позбавлення життя потерпілої, вказує про співпрацю с досудовим слідством, та каяття, у зв'язку з чим просить призначити йому більш м'яке покарання.

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційну скаргу сторонами судового провадження подані не були.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого на підтримку доводів своєї апеляційної скарги, думку прокурора, який просив апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду без змін, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про скоєння ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України за обставин, викладених у вироку суду та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість ОСОБА_2 та на кваліфікацію його дій, не виявлено.

Вирішуючи питання про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого і особі обвинуваченого, колегії суддів виходить із наступного.

Зі змісту закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 50 КК України, випливає, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.

Також, слід зазначити, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу, всі обставини провадження, з урахуванням чого призначив ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115КК України, яке за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

На думку колегії суддів, не дивлячись на те, що обвинувачений після вчинення злочину, активно сприяв його розкриттю, вжив заходів для виклику карети «швидкої допомоги» з метою надання медичної допомоги ОСОБА_3, щиро каявся у вчиненому і вину у спричиненні тілесних ушкоджень останній визнавав повністю, разом з тим, ОСОБА_2 спричинив тілесні ушкодження потерпілій, які за своїм характером відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент заподіяння, за місцем проживання характеризується негативно, у зв'язку з чим рішення суду щодо міри покарання, призначеної обвинуваченому, відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

У зв'язку з вищевикладеним, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та особі обвинуваченого колегія суддів розцінює, як необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку, який зміні чи скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2013 року щодо ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України, залишити без змін.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - тримання під вартою.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді апеляційного суду: