Вирок № 37310396, 19.02.2014, Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 714/588/13-к

Провадження №1/714/1/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2014 р. Герцаївський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого-судді Козловська. Л. Д. секретар Онофрей Ш.К. з участю: прокурора Косована О.Т. захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Герца Чернівецької області кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Глибока Чернівецької області, зареєстрованого АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

1) 25.04.1997 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області за ст.ст.81 ч.3, 46-1 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.46-1 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік. Вирок вступив в законну силу 06.05.1997 року;

2) 03.03.1998 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області за ст.ст.206 ч.2, 43 КК України ( в редакції 1960 року ) до 3 років та 6 місяців позбавлення волі. Вирок вступив в законну силу 31.03.1998 року;

3) 14.11.2002 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області за ст.185 ч.3 КК України ( в редакції 2001 року ) до 3 років та 6 місяців позбавлення волі. Вирок вступив в законну силу 04.02.2003 року;

4) 23.02.2009 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області за ст.185 ч.3 КК України ( в редакції 2001 року ) до 2 років позбавлення волі. Вирок вступив в законну силу 11.03.2009 року;

5) 20.09.2011 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області за ст.395 КК України ( в редакції 2001 року ) до арешту строком на 1 місяць. Вирок вступив в законну силу 05.10.2011 року;

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_6 органом досудового слідства обвинувачуються в тому, 25 жовтня 2012 року біля 11 години 30 хвилин останній, переслідуючи умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, за попередньою змовою з ОСОБА_7, зайшли через незачинену хвіртку з тильної сторони до господарства, яке розміщене в АДРЕСА_3 та належить потерпілій ОСОБА_8, де словесно погрожуючи застосуванням насильницьких дій по відношенню до останньої, вимагали та отримали від неї гроші в сумі 500 грн., після чого з місця вчинення злочину зникли, завдавши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 винним себе не визнав та пояснив суду, що вранці 25 жовтня 2012 року він разом з співмешканкою ОСОБА_9 вийшли з її будинку. Остання попрямувала до школи, так як вела туди дітей, а він - до магазину ОСОБА_10, оскільки той напередодні попросив прийти та щось допомогти. Прийшовши до магазину десь о 9-00 чи 9-30 години, запитав сина ОСОБА_10 - ОСОБА_11, де батько, на що той відповів, що поїхав сам в м.Чернівці, не дочекавшись його. Підсудний не знав, що робити та запитав ОСОБА_11, що йому робити далі. Той зателефонував батькові, та повідомив йому що потрібно зачекати. Він декілька разів заходив до магазину через певний час та запитував ОСОБА_11 що йому робити. Останній раз він зайшов до магазину десь біля 12 години. Також об 11 чи 12 годині йому зателефонувала його співмешканка, після чого вони зустрілися в центрі смт. Глибока, звідки пішли до неї додому. В якій саме годині вони прийшли додому та чи хтось їх бачив, коли вони йшли, він не пам'ятає. Після цього цілий вечір був вдома зі своєю співмешканкою та її дітьми. В той день він пам'ятає, що був одягнутий в сіру куртку та чорні джинси. 25 жовтня 2012 року в село Старий Вовчинець Глибоцького району з ОСОБА_7 не їздив. З останнім десь зо два місяці до даних подій він познайомився у ОСОБА_12 Після того він останнього не бачив, не телефонував йому та не зустрічався з ним. 5 листопада 2012 року він прийшов в міліцію пройти реєстрацію, так як перебуває на адміністративному нагляді. Працівники міліції його протримали майже цілий день в приміщенні, погрожували йому та давали підписати якійсь документи, але він відмовився цього робити. Надвечір його завели в кабінет де були ще молоді люди для впізнання потерпілою. Остання взагалі нічого не говорила, її просто завели в кабінет та вивели. Вона в той день нікого не впізнала. Ніяку явку з повинною він не підписував, з ним не проводилися ніякі слідчі дії, не відбирали відбитки пальців, взуття та інше, не проводився обшук в будинку його співмешканки, де на даний час він мешкає. Ніч він ночував в приміщенні райвідділу. Пояснив що підробляє неофіційно у людей та тому має свої гроші, і йому не потрібно було їхати в село Старий Вовчинець, щоби пограбувати потерпілу, яка є людиною похилого віку.

Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що 25 жовтня 2012 року вона була вдома в с.Старий Вовчинець Глибоцького району, де прала білизну. Через город до неї прийшли два чоловіка, які мали на обличчях маски з чорного матеріалу та почали вимагати у неї гроші в сумі 500 грн. ОСОБА_12 налякавшись, сказала їм, що не має грошей, на що останні почали погрожувати їй фізичною розправою. Злякавшись ще більше, вона закричала. Тоді один із них закрив їй рота рукою, через що вона подумала що краще дати їм гроші та вони їй не завдадуть ніякої шкоди. Зайшовши в будинок, вона винесла хлопцям гроші, після чого вони пішли тією дорогою якою прийшли, тобто через хвіртку зі сторони городу. Про скоєний злочин відносно неї вона в міліцію не повідомляла. Хто це зробив їй не відомо. Дані події відбувалися 25 жовтня 2012 року десь біля 11-00 чи 11-30 години. Впізнання підсудного ОСОБА_6 проводилося в райвідділі в смт. Глибока ввечері, але дату точно не пам'ятає. Також потерпіла не пам'ятає як саме та за якими критеріями вона впізнала підсудного. Додала, що обличчя не бачила, оскільки на його голові була чорна маска. З приводу наявності в матеріалах справи її заяви про злочин від 26 жовтня 2012 року потерпіла пояснила суду, що в день проведення впізнання працівники міліції давали їй декілька документів підписати. Можливо серед них і була вказана заява, про те що саме підписує вона не знала, так як є людиною похилого віку, добре не бачить без окулярів. Претензій до підсудного ОСОБА_6 немає ніяких, вона все пробачає.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що 25 жовтня 2012 року вона відвела дітей до школи і підсудний ОСОБА_6 вийшов десь біля 8 чи 8-30 години разом із нею з її будинку та пішов, як він їй пояснив, по своїм справам. Потім через декілька годин вона з ним зустрілася в центрі смт. Глибока десь о 12 чи 13 годині дня, але точно не пам'ятає. Потім вона пішла забирати дітей зі школи. Через деякий час вони знов зустрілися та разом пішли до неї додому. Перед цим він їй повідомив телефоном, що у нього роботи немає та має змогу піти разом із нею додому. Їй відомо, що у нього завжди були кишенькові гроші, так як він часто підробляв у приватного підприємця, складаючи меблі. До моменту арешту підсудний проживав у неї вдома. 25 жовтня 2012 року після того як вона зустріла його в центрі смт. Глибока, весь вечір він був із нею та її дітьми у неї вдома. Працівники міліції у неї не проводили обшук. В чому був одягнутий підсудний ОСОБА_6 свідок не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що ОСОБА_6 він знає, так як той деколи у нього підробляє та допомагає по збиранню меблів. Ввечері 24 жовтня 2012 року свідок зателефонував ОСОБА_6 та попросив його прийти на слідуючий день до нього в магазин та поїхати разом до м.Чернівці допомогти грузити меблі. Вранці 25 жовтня 2012 року свідок не дочекавшись ОСОБА_13, так як той запізнився, поїхав сам до міста. Його син десь біля 9 години ранку зателефонував йому та сказав, що в магазині його чекає підсудний ОСОБА_14, на що він відповів що поїхав без нього, проте нехай зачекає на нього.

Свідок ОСОБА_15 суду показав, що ОСОБА_6 він не знає. Вранці 25 жовтня 2012 року він возив гній. Коли проїжджав по дорозі то побачив ОСОБА_7 та якогось чоловіка, якого він не знає. Проїжджаючи повз них, привітався з ними. ОСОБА_7 у відповідь також з ним привітався, а невідомий чоловік ні. Потім на другий тиждень в середу на вечір від працівників міліції йому стало відомо про крадіжку, які самі же і повідомили йому про дату скоєння злочину. Його возили до потерпілої для впізнання. 31 жовтня 2012 року він був в міліції та давав пояснення з приводу того, чи знайомий він з потерпілою ОСОБА_8, чи відомо йому де вона проживає та хто погрожував та забрав у неї 500 грн. Також уточнювали його місце перебування 25 жовтня 2012 року. В другий раз 5 листопада 2012 року ввечері за ним приїхали додому працівники міліції і він був присутній в якості понятого при впізнанні підсудного. Потерпіла не впізнала нікого, оскільки не була впевнена, що саме він скоїв даний злочин. Свідок стверджує, що впізнання проводилося вечором 5 листопада 2012 року а не 6, як зазначено в протоколі. Там же свідок пригадав та повідомив працівникам міліції, що 25 жовтня 2012 року бачив, як ОСОБА_7 з якимось чоловіком йшов по дорозі в сторону господарства потерпілої. Що він підписував в міліції він не знає, так як не читав протоколу. Свідок стверджує, що 25 жовтня 2012 року возив гній на город ОСОБА_16, що розташований біля стайні-левади, де купа гною та на інший город її сина, який розташований в селі. У момент коли він побачив підсудного ОСОБА_7 та невідомого чоловіка, їхав по центральній дорозі біля городу сина ОСОБА_16, розташованого десь за 100 метрів від стайні-левади. Чи бачили їх і ОСОБА_16 та ОСОБА_17, йому не відомо.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що підсудного ОСОБА_6 знає, так як той є його сусід. Останній допомагає йому по господарству. Йому відомо, що його батько ОСОБА_10 попросив ОСОБА_6 прийти 25 жовтня 2012 року в магазин аби поїхати до м. Чернівці та допомогти грузити меблі. ОСОБА_6 трішки запізнився, прийшов до магазину десь біля 9-00 чи 9-30 години, коли його батько уже поїхав сам. Прийшовши до нього в магазин, ОСОБА_6 запитав про батька та що йому робити, чекати на останнього чи ні. Поговоривши з батьком по телефону, повідомив йому що той просив його зачекати. Декілька разів ОСОБА_6 заходив та виходив з магазину. Останній раз коли той зайшов в магазин було десь 11-00 чи 11-30 годин.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що за ним ввечері 05 листопада 2012 року десь біля 22-00 години приїхали працівники міліції та відвезли в райвідділ. Він там був понятим коли потерпілій пред'явили підсудного для впізнання. Проте остання нікого не впізнала, так як за її словами чоловіки були в масках.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що у неї є земельна ділянка, на якій розташовано стайня-леваду. 25 жовтня 2012 року ОСОБА_15 возив гній з її господарства на цей город. Йому допомагав його родич ОСОБА_17, який проживає в АДРЕСА_4. Її город розташований біля польової дороги. Вона була там з самого ранку до пізнього вечора та не бачила, аби хтось проходив по дорозі повз неї, так як того стверджує ОСОБА_15 Десь біля 12 чи 12-30 години її донька ОСОБА_18 дала їм поїсти і вони знову після цього пішли розвозити гній. В той день вони не возили гній на город її сина, як стверджує ОСОБА_19

Свідок ОСОБА_20 суду показала, що вона отримала дану кримінальну справу від начальника слідства Глибоцького РВ УМВС України в Чернівецькій області. Провадження по даній справі було порушено спочатку по факту 5 листопада 2012 року та деякі слідчі дії по даній справі проводила слідчий ОСОБА_23, а саме опитувала потерпілу ОСОБА_8 та проводила впізнання. В цей день був затриманий підсудний ОСОБА_6 Саму справу вона отримала 6 листопада 2012 року та пізніше проводила та завершувала її вона сама. Підсудний ОСОБА_6 на той час свою вину не визнавав та відмовлявся підписувати будь-які документи. Рішення про його затримання приймала на підставі протоколу впізнання потерпілою та інших матеріалах справи. Чи було зафіксовано той факт, що потерпіла говорила про маски у хлопців на обличчях вона не пам'ятає. Обшук по місцю проживання останнього на предмет вилучення одягу, в якому він був одягнутий, в той день не проводився. ОСОБА_6 ознайомився із матеріалами справи у СІЗО м.Чернівці 19 листопада 2012 року о 16-55 год. Також свідок не пам'ятає коли саме з'явилася заява потерпілої ОСОБА_8 про відмову від проведення очної ставки з ОСОБА_6 Впізнання потерпілою дійсно проводилося ввечері 5 листопада 2012 року, а чому записано 6 листопада 2012 року їй не відомо, так як дану слідчу дію проводила не вона.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показала, що у її матері є стайня-левада, де вони утримують худобу. 25 жовтня 2012 року ОСОБА_15 дійсно підводою вивозив на їхній город, який розташований недалеко від даної стайні-левади, гній. Йому допомагав завантажувати та розвантажувати ОСОБА_17 При цьому її мати була присутня цілий день. В той день возили гній тільки на той город, що розташований біля стайні-левади, більше гній нікуди не возився.

Свідок ОСОБА_17 суду показав, що в той день він допомагав вантажити та розвантажувати ОСОБА_15 гній, який останній возив на город біля стайні-левади ОСОБА_16 Ніхто повз них та даний город не проходив та він нікого не бачив. Якби хтось проходив повз ОСОБА_15 та привітався з ним, коли він сам залишався біля стайні-левади зачищати гній, він би почув.

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тобто ті, як не можна усунути.

Згідно до ч.1 ст.22 КПК України ( в редакції 1960 року ) прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

При провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню подія злочину ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину ), винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину та інші обставини ( ст.64 КПК України в редакції 1960 року ).

Доказами в кримінальній справі відповідно до ст.65 КПК України ( в редакції 1960 року ) є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили ( ст.67 КПК України в редакції 1960 року ).

Як вбачається із протоколу усної заяви про злочин потерпілої ОСОБА_8 від 26.10.2012 року, 25 жовтня 2012 року близько 11 години 30 хвилин двоє невстановлених осіб погрожуючи їй та забрали у неї гроші в сумі 500 грн. ( т.1, а.с.8 ).

Відповідно до ст.174 КПК України ( в редакції 1960 року ) при необхідності пред'явлення якої-небудь особи для впізнання свідкові, потерпілому, обвинуваченому або підозрюваному слідчий спочатку допитує їх про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, при яких впізнаючий бачив цю особу, про що складає протокол допиту. Особа, що підлягає впізнанню, пред'являється впізнаючому разом з іншими особами тієї ж статі у кількості не менше трьох, які не мають різких відмін у зовнішності та одягу. Перед тим як пред'явити особу для впізнання, їй пропонується зайняти будь-яке місце серед інших осіб, що пред'являються. Впізнаючому пропонується вказати особу, яку він має впізнати, і пояснити, за якими ознаками він її впізнав.

Як вбачається із протоколу допиту потерпілої ОСОБА_8 від 06.11.2012 року, вона зазначила, що «бачила двох незнайомих їй хлопців, обличчя яких було прикрито і добре було видно очі та борода» ( т.1, а.с.15 ).

Згідно протоколу впізнання від 06.11.2012 року потерпіла ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_6, який знаходився під № 1 за статурою, він худощавий, невисокого зросту, світлий та по рисам обличчя, а саме по бороді ( т.1, а.с. 17 ). Дані, які знаходяться в даному протоколі спростовуються показами самої потерпілої, яка показала суду, що не знає підсудного ОСОБА_6, вперше побачила його там на впізнанні. Також цей факт підтверджується показами свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_15, які були понятими та показали, що потерпіла на впізнанні нічого не сказала, а саме хто із хлопців, що були присутні на впізнанні, забрали у неї гроші 25.10.2012 року.

Як вбачається із протоколу допиту підсудного ОСОБА_7 ( т.1, а.с.29 ) останній вказує, що він зустрівся із ОСОБА_6 21 жовтня 2012 року біля 13 години біля магазину, що по вул.Комінтерна в смт. Глибока під назвою «У Юри». Під час розмови із останнім запитав чи не хоче той заробити пару рублів, на що останній погодився та розказав що потрібно робити та куди їхати. В судовому засіданні 04.10.2013 року підсудний ОСОБА_7 з метою уникнення відповідальності за скоєний злочин показав суду, що так як ОСОБА_6 заборгували гроші, та на пропозицію останнього піти разом заробити, він згодився. Тому суд ставить під сумнів дані покази підсудного ОСОБА_7 відносно того хто саме запропонував пограбувати потерпілу.

Як вбачається із протоколу відтворення обстановки та обставин події ( т.2, а.с.158-166) свідок ОСОБА_15 показав де саме на місцевості він бачив підсудного ОСОБА_7 Також він стверджує, що інший чоловік був від нього на відстані десь 20-30 метрів та стояв до нього спиною і чи саме це був підсудний ОСОБА_6 він стверджувати не може. Водночас, в судовому засіданні останній стверджував, що ОСОБА_7 та невідомий йому чоловік пройшли повз нього, коли той возив гній та він привітався з ними. Відтак, ці покази суд оцінює критично.

Суд покладає в основу вироку покази підсудного ОСОБА_6, так як вони є послідовними та узгоджуються із показами свідків ОСОБА_21, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, ніким та ніякими іншими доказами не спростовані.

Відповідно до ст.323 КПК України ( в редакції 1960 року ) вирок повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Постановляючи вирок, відповідно до п.3 ч.1 ст.324 КПК України ( в редакції 1960 року ), суд повинен вирішити таке питання чи винен підсудний у вчиненні цього злочину. Негативна відповідь на дане питання тягне за собою виправдання підсудного за недоведеністю участі підсудного у злочині.

Згідно ст.327 КПК України ( в редакції 1960 року ) обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена. Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. Виправдувальний вирок у зв'язку з недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину суд постановляє, якщо факт злочину встановлено, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок, а не повертати справу на додаткове розслідування.

Недопустимим є повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли відсутні докази, які підтверджували б обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів. За таких обставин суд повинен прийняти остаточне рішення і постановити згідно до ч.4 ст.327 КПК України ( в редакції 1960 року ) виправдувальний вирок.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що докази, якими орган досудового слідства обґрунтовують причетність ОСОБА_6 до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а саме: частковими показами потерпілої ОСОБА_8, частковими показами свідка ОСОБА_15, протоколом відтворення обстановки та обставин події від 07.11.2012 року з ОСОБА_7, протоколами пред'явлення впізнання ОСОБА_6 від 06.11.2012 року, є сумнівними. Інших достатніх та об'єктивних доказів щодо винуватості підсудного ОСОБА_6 в даному інкримінованому йому злочині судом не здобуто.

За таких обставин, належних доказів, які прямо чи не прямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження судом не встановлено.

З урахуванням усього викладеного вище, а також матеріалів кримінальної справи, суд, проаналізувавши усі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку, що органом досудового слідства не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Керуючись ч.4 ст.327 КПК України ( в редакції 1960 року ), виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину із закриттям кримінального провадження на підставі, оскільки в ході судового розгляду судом не встановлені достатні докази для доведеності винуватості ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині, та вичерпані можливості їх отримання судом.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_6 слід виправдати за ст.186 ч.2 КК України через недоведеність його участі у вчиненні цього злочину.

Закриваючи провадження по справі, враховуючи при цьому положення ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд вважає за необхідне скасувати ОСОБА_6, міру запобіжного заходу у вигляді застави, повернувши її заставодавцю.

Керуючись ст.ст.323, 324, 327 КПК України ( в редакції 1960 року ), суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_6 невинним і по суду виправдати у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості останнього в суді, і вичерпані можливості їх отримання зі закриттям провадження по справі.

Заставу в сумі 8500 грн. внесену за ОСОБА_6, повернути заставодавцю ОСОБА_22, АДРЕСА_1 відповідно до квитанції № 008100621 від 29.08.2013 року ( т.2, а.с. 53-54 ).

На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Чернівецької області через Герцаївський районний суд Чернівецької області протягом п'ятнадцяти діб з дня його проголошення.

Суддя :