Рішення № 37308649, 20.02.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/14/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2014 Справа № 908/2846/13

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Смірнов О.Г., судді - Соловйов В.М., Сушко Л.М., розглянувши матеріали справи

№ 908/2846/13

за позовом Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652)

до відповідача Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін-Тур-АГ»

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзапчасть»

4. Приватне підприємство «Спец»

про визнання незаконним та скасування розпорядження

за участю представників:

від прокуратури - Зубков В.С., посвідчення № 017412 від 04.06.13 р.

- Чалий М.Г., довіреність № 194/05/2 від 21.01.13 р.

від першого позивача - не з'явився

від другого позивача - Гранкін А.В., довіреність від 23.07.13 р.

від відповідача - не з'явився

від першой третьої особи - не з'явився

від другої третьої особи - Курилін В.О., довіреність від 10.09.13 р.

від третьої третьої особи - Зубов О.В., довіреність від 15.01.14 р.

- Білокур В.М., директор

від четвертої третьої особи - Острик С.Ю., довіреність № 01 від 04.0.13 р.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Господарського суду Запорізької області від 05.02.14 р. у справі № 908/2846/13 призначено розгляд справи колегіально у складі трьох суддів: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Соловйов В.М., Сушко Л.М.

За клопотанням прокуратури південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, з урахуванням виняткових обставин справи, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду згідно вимог ст. 81-1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Перший заступник прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, про визнання незаконним та скасування розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.01.04 р. № 20 «Про затвердження матеріалів інвентаризації» в частині щодо скасування державного акту на право постійного користування Б № 012923 від 1981 року під розміщення бази відпочинку "Дельфін", вилучення земельної ділянки площею 3,0 га та переведення її до земель запасу Кирилівської селищної ради.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.08.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кирилівську селищну раду Якимівського району Запорізької області.

Згідно з ухвалою Господарського суду Запорізької області залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін-Тур-АГ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзапчасть», Приватне підприємство «Спец».

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності перед законом.

До суду надійшли клопотання відповідача та першої третьої особи про розгляд справи без участі їх представників. Неприбуття до судового засідання представників першого позивача, відповідача та першої третьої особи, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 ГПК України.

Перший позивач у справі - Міністерство оборони України надало суду пояснення по справі, в яких підтримує позов прокурора та зазначає, що оскаржуване розпорядження райдержадміністрації прийнято з перевищенням повноважень, а відтак підлягає скасуванню.

Другий позивач у справі - Державне підприємство Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652) надало суду пояснення по справі, в яких підтримує позов прокурора та зазначає, що оскаржуване розпорядження прийнято райдержадміністрацією з порушенням норм земельного кодексу.

Відповідач у справі - Якимівська районна державна адміністрація Запорізької області не скористалася правом на подання відзиву, закріпленим ст. 59 ГПК України, однак, у листах просила розглянути справи відповідно до вимог чинного законодавства.

Перша третя особа у справі - Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області, надіслала до суду лист № 11243 від 20.09.2013 року, в якому проти позовних вимог не заперечує.

Друга третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін-Тур-АГ", надала суду пояснення по справі, відповідно до ст. 22 ГПК України, в яких проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову прокурора. При цьому посилається на застосування приписів ст. ст. 261, 267 ГПК України.

Третя третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзапчасть", надала суду пояснення по справі, відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідно до яких посилається на недоведеність прокурором своїх вимог а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Четверта третя особа - Приватне підприємство "Спец", надала суду пояснення по справі, відповідно до ст. 22 ГПК України, в яких вважає позовні вимоги прокурора недоведеними, протиправними, у зв'язку із чим просить суд відмовити в їх задоволенні.

До прийняття рішення по справі прокурор звернувся до суду із заявою, в порядку ст. 22 ГПК України, про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд визнати незаконним та скасувати пункти 2,3 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.01.2004 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації» про скасування державного акту на право постійного користування Б № 01223 від 1981 року під розміщення бази відпочинку «Дельфін» та вилучення земельної ділянки площею 3,0 га та переведення її до земель запасу Кирилівської селищної ради.

Так, дослідивши подану заяву та мотиви її подання, суд дійшов висновку, що вона пов'язана з більш коректним і чітким викладенням позовних вимог і не пов'язана із поданням іншого позову, зміною предмету або підстав позову в розумінні п. п. 3.11, 3.12 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 року за № 18 (із змінами і доповненнями). Відтак, спір розглядається по суті із врахуванням поданих уточнень.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах, приймаючи до уваги позицію прокурора, доводи позивачів, пояснення третіх осіб, суд встановив:

Позов прокурора мотивований тим, що на підставі державного акту на право користування землею серії Б № 012923 від 1981 року 402 воєнному заводу ГСП- 161 (м. Запоріжжя) правонаступником якого на даний час є Державне підприємство Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652), виконавчим комітетом Якимівської районної ради депутатів трудящих у 1981 році були надані у безстрокове та безоплатне користування земельні ділянки загальною площею 4 га., з яких 3 га. надано для розміщення спортивного комплексу, 1 га. - для бази відпочинку.

У листопаді 2002 року начальник Державного підприємство Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652) спрямував на адресу голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області лист № 790, відповідно до змісту якого керівництво підприємства не заперечувало проти передачі раніше відведеної земельної ділянки площею 3 га. (відповідно до державного акту 1981 року) на користь ТОВ «ЛОНО», за результатами розгляду якого Якимівською районною державною адміністрацією Запорізької області прийнято розпорядження № 20 від 21.01.2004 року, відповідно до якого:

- затверджено матеріали інвентаризації земельної ділянки ДП МОУ «ЗАРЗ» для розміщення бази відпочинку «Дельфін»;

- Державний акт серії Б № 012923 від 1981 року скасовано;

- вилучено земельну ділянку площею 3 га. та переведено її до земель запасу Кирилівської селищної ради;

- надано державному підприємству земельну ділянку площею 1, 24 га. під розміщення бази відпочинку «Дельфін» в постійне користування.

Однак, на думку прокурора, п. п. 2, 3 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області прийнято з перевищенням її повноважень та всупереч нормам земельного законодавства, оскільки Державне підприємство Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652) не мало права надавати згоду ані на припинення права користування, ані на вилучення у нього спірної земельної ділянки.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що прокурор обґрунтовано стверджує про не відповідність вказаних пунктів спірного розпорядження нормам законодавства зв'язку із наступним, зокрема:

Запорізький автомобільний ремонтний завод (військова частина А0652) є державним підприємством, заснованим на державній власності і підпорядкованим Міністерству оборони України в силу п. 1.1. його Статуту. Одночасно є самостійним господарюючим суб'єктом, який має права юридичної особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції станом на 11.12.2003 року) визначено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, які є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Приписами ст. 2 названого закону передбачено, що місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують:

1) виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;

2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян;

3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;

4) підготовку та виконання відповідних бюджетів;

5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Статтею 14 Закону України «Про збройні сили України» (в редакції від 19.06.2003 року) визначено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту Б № 012923, від 1981 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею № 24, за 402 військовим заводом ГСП -161 м. Запоріжжя (на час слухання справи- ДП МОУ «ЗАРЗ»), як за землекористувачем, закріплюються в безстрокове і безоплатне користування 4,0 гектарів землі, яка надана для спортивного комплексу - 3,0 га. та бази відпочинку 1,0 га.

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі використання та охорони земель, природних ресурсів та охорони довкілля належить, зокрема, розпорядження землями державної власності, відповідно до закону, що передбачено ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції станом на 11.12.2003 року).

У відповідності до ст. 141 Земельного Кодексу України (в редакції від 01.01.2004 року), далі ЗК, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 4.2. Статуту Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652) майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які діїё які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.

Так, листом № 790 від 2002 року Державне підприємство Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652) повідомило голову Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області про те, що не заперечує проти передачі відведеної йому земельної ділянки площею 3, 0 га. у відповідності до державного акту, зареєстрованому у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 24 від 1981 року, розташованого на землях Кирилівської селищної ради на користь ТОВ «ЛОНО».

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Частина 2 вказаної статті передбачає, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Частина 5 ст. 149 ЗК України встановлює, що районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Матеріали справи свідчать, що розпорядженням № 20 від 21.01.2004 року Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області Державний акт серії Б № 012923 від 1981 року скасовано та вилучено земельну ділянку площею 3 га. та переведено її до земель запасу Кирилівської селищної ради.

При прийнятті актів як нормативного, так і ненормативного (індивідуального) характеру, державний чи інший орган повинен бути на це уповноважений, діяти в межах наданої йому компетенції, що закріплено у ст. 19 Конституцією України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, у справах щодо оскарження рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, суд повинен перевірити чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Так, аналіз наведених норм законодавства свідчить що законом надано право місцевим адміністраціям на вилучення земельних ділянок державної власності. Втім, ч. 2 ст. 149 ЗК України імперативно передбачає умови, за яких здійснюється таке вилучення, а саме за згодою землекористувачів.

Пунктом 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 «Про деякі питання практики застосування розгляду справ у спорах, що виникають з земельних відносин» від 17.05.2011 року (із змінами і доповненнями) визначено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Господарські суди повинні мати на увазі, що відповідно до частини другої статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок здійснюється за згодою землекористувачів у випадках, передбачених законом, на компенсаційних засадах з визначенням повноважень органів, які здійснюють таке вилучення, та обмежень, встановлених статтею 151 ЗК України.

Однак, лист № 790 від 2002 року Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652), як землекористувача за державним актом серії Б № 012923 від 1981 року, не може розцінюватися ані як відмова від землекористування, ані як згода на вилучення земельної ділянки, оскільки ним керівництво ДП МОУ «ЗАРЗ» лише не заперечує проти передачі земельної ділянки площею 3,0 га. в оренду. При цьому, доказів такої передачі до матеріалів справи не надано, а другий позивач посилається на те, що такі документи на його підприємстві відсутні, про що свідчать надані до матеріалів справи протоколи виїмок.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що спірна земельна ділянка площею 3,0 га в установленому ч. 4 ст. 83 ЗК України порядку до земель комунальної власності не передавалася. Таким чином, в розумінні ст. 14 Закону України «Про збройні сили України» (в редакції від 19.06.2003 року), Якимівська районна державна адміністрація Запорізької області фактично змінила право державної власності на спірну земельну ділянку.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Під час звернення з позовом прокурором надано відповідні докази порушення інтересів держави, а позивачами доведено порушення їх прав на час винесення спірного рішення органом місцевого самоврядування щодо скасування державного акту на право постійного користування Б № 012923 від 1981 року під розміщення бази відпочинку «Дельфін» та вилучення земельної ділянки площею 3,0 га. та передачу її до земель запасу Кирилівської селищної ради. В тому числі доведено, що спірне розпорядження прийнято органом місцевого самоврядування із перевищенням повноважень. Відповідач у справі - Якимівська районна державна адміністрація, на виклик суду не з'явився, доказів правомірності прийняття розпорядження № 20 від 21.01.2004 року суду не надав.

Посилання другої третьої особи у справі на застосування приписів ст. ст. 261, 267 ЦҐК України, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 року (із змінами та доповненнями) заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб. Тобто частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Згідно ст. 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Так, прокурор просить суд визнати незаконним та скасувати пункти 2, 3 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.01.2004 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації» про скасування державного акту на право постійного користування Б № 01223 від 1981 року під розміщення бази відпочинку «Дельфін» та вилучення земельної ділянки площею 3,0 га та переведення її до земель запасу Кирилівської селищної ради.

Однак, слід зазначити, права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Отже, вимога про визнання незаконним та скасування вимога позивача є тотожною вимозі про визнання недійсними пунктів 2, 3 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.01.2004 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації» про скасування державного акту на право постійного користування Б № 01223 від 1981 року під розміщення бази відпочинку «Дельфін» та вилучення земельної ділянки площею 3,0 га та переведення її до земель запасу Кирилівської селищної ради. Аналогічний висновок міститься в Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" № 01-08/33 від 21.01.2009 року.

За такими обставинами, позов першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652) до Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області обґрунтований та підлягає задоволенню, в зв'язку з чим слід визнати недійсними пункти 2, 3 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.01.2004 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації» про скасування державного акту на право постійного користування Б № 01223 від 1981 року під розміщення бази відпочинку «Дельфін» та вилучення земельної ділянки площею 3,0 га та переведення її до земель запасу Кирилівської селищної ради.

Судовий збір, від сплати якого прокурор у встановленому порядку звільнений, за подання позовної заяви стягується з відповідача у справі - Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області в дохід державного бюджету, згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.02.2014 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, після виходу суду з нарадчої кімнати, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 1, 2, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 14 Закону України «Про збройні сили України», ст. ст. 141, 149 ЗК України, ст. 21 ЦК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 4-4, 22, 27, 29, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 69, 75, 81-1, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652) до Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області задовольнити.

2. Визнати недійсними пункти 2, 3 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.01.2004 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації» про скасування державного акту на право постійного користування Б № 01223 від 1981 року під розміщення бази відпочинку «Дельфін» та вилучення земельної ділянки площею 3,0 га та переведення її до земель запасу Кирилівської селищної ради.

3. Стягнути з Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, 72500, Запорізька обл., Якимівський район, смт. Якимівка, вул. Жовтнева, буд. 6, код ЄДРПОУ 02140834, на користь державного бюджету судовий збір в сумі 1827, 00 грн., видавши наказ.

Головуючий О.Г. Сімрнов

Судді В.М. Соловйов

Л.М. Сушко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.