Рішення № 37307205, 13.12.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/2112/13 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Провадження № 22-ц/783/7777/13 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія 53

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Бермеса І.В., Мусіної Т.Г.

за участі секретаря: Проворної Н.І.

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду 29 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Концерну «Військторгсервіс» про стягнення заробітної плати та інших нарахувань , -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що з 06 червня 2012 року він працював у філії «управління торгівлі західного оперативного командування» Концерну «Військторгсервіс» на посаді заступника начальника філії.

На підставі наказу т.в.о начальника філії «управління торгівлі західного оперативного командування» Концерну «Військторгсервіс» №2-К від 22.01.2013 року, був звільнений з роботи відповідно до ст.38 КЗпП з 23.01.2013 року.

Відповідач не виплатив йому заробітну плату, допустив заборгованість по відрядженнях.

З урахуванням уточнених вимог від 29 жовтня 2013 року позивач просив стягнути з відповідача на його користь:

невиплачену заробітну плату в період з жовтня 2012 року по січень 2013 року, в сумі 10 500,95 гривень;

середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який становить 34 774 гривень;

кошти за надання правової допомоги - 1800 гривень;

моральну шкоду в сумі 5000 гривень (а.с.2-5,57).

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду 29 жовтня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Концерну "Військторгсервіс" (ЄДРПОУ 33689922) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі за період з жовтня 2012 року по січень 2013 року в розмірі 10 500,95 грн. (десять тисяч п'ятсот грн. 95 коп.), моральну шкоду в розмірі 1 000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1 800 грн.

В решті в задоволенні вимог відмовлено за безпідставністю.

Стягнуто з Концерну "Військторгсервіс" (ЄДРПОУ 33689922) на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2

В апеляційній скарзі посилається на те, що в незалежності від того з яких причин не виплатилась своєчасно заробітна плата підприємство повинно виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Крім цього зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що Концерн «Військторгсервіс» фактично не функціонує, та відповідно не має коштів для того щоб виплачувати своїм працівникам заробітну плату.

Просить рішення Личаківського районного суду 29 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 жовтня 2013 року частковому скасуванню на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у частині стягнення середнього заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що філія «УТ ЗОК» Концерну «Військторгсервіс» безпосередньо коштами не розпоряджається, внаслідок реорганізації не може з 2012 року здійснювати господарської діяльності в повному обсязі та здійснювати розрахунки коштів для здійснення виплат не надходило, а тому затримка в розрахунку виникла не з її вини.

З таким висновком суду погодитися не можна виходячи із наступних підстав.

Положеннями ч.1 ст.117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як зазначено у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв»язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред»явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при неповерненні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв»язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Судом та матеріалами справи установлено, ОСОБА_2 з 06 червня 2012 року він працював у філії «управління торгівлі західного оперативного командування» Концерну «Військторгсервіс» на посаді заступника начальника філії.

На підставі наказу т.в.о начальника філії «управління торгівлі західного оперативного командування» Концерну «Військторгсервіс» №2-К від 22.01.2013 року, був звільнений з роботи відповідно до ст.38 КЗпП з 23.01.2013 року.

При звільненні з роботи відповідач не виплатив ОСОБА_2 в строки передбачені ст.116 КЗпП України заробітну плату за жовтень 2012 року, в сумі 2 298,17 гривень, листопад 2012 року, в сумі 3 775,79 гривень, грудень 2012 року - 3 707,80 гривень, січень 2013 року - 719,19 гривень, а разом 10 500,95 гривень.

В суді першої інстанції представник відповідача визнав факт невиплати позивачу заробітної плати після звільнення в сумі 10 500,95 гривень, тому спору з приводу розміру належних до виплати сум не має.

На момент звернення ОСОБА_2 з позовом (11.09.2013 року) зазначена сума заробітної плати відповідачем не була повернута.

Роботодавець, (у даному випадку Концерну «Військторгсервіс») не довів відсутності у цьому своєї вини, а відсутність господарської діяльності, реорганізація юридичної особи не виключає його відповідальності.

Тому, у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови у стягненні середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати ОСОБА_2

Відтак підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати з 24.01.2013 року по 06.09.2013 року (час звернення до суду).

Середньоденна заробітна плата обраховується відповідно до «Прядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100 і буде наступна: 3775,79 грн. (листопад 2012 року)+3700,62 (грудень 2012 року) : 43 робочі дні за два місяці (22 робочиі дні у листопаді 2012 року та 21 робочий день у грудні 2012 року) =173 грн.87 коп.

Періоди невиплати належної заробітної плати: січень 2013 року - 6 робочих дні, лютий 2013 року - 20 р.д., березень 2013 року - 21 р.д., квітень 2013 року - 22 р.д., травень 2013 року - 23 р.д., червень 2013 року-20р.д., липень 2013 року - 23 р.д., серпень 2013 року - 22 р.д., вересень 2013 року - 6 р.д, а разом 163 робочих днів.

Загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день звернення до суду складає 163 х 173,87 =28 340,81 гривень.

Вказану суму слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2, зважаючи на час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком.

В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оспорювалося, тому відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України апеляційним судом не перевірялося.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 жовтня 2-13 року скасуванню частково з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду 29 жовтня 2013 року в частині відмови у стягненні Концерну «Військторгсервіс» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» на користь ОСОБА_2 28 340 (двадцять вісім тисяч триста сорок) гривень 81 коп. середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Бермес І.В.

Мусіна Т.Г.