Постанова № 37305679, 20.02.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

20 лютого 2014 року Справа № 814/331/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Кононенко Д.Ф. розглянувши адміністративну справу

за участю представників:

від позивача: Філевський Р. М., Овчиннікова Г. М.

від відповідача: Костюков Д.І.

за позовомПублічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод"Лиман", (вул. Портова, 2, м. Миколаїв, 54002)

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, (вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029)

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Лиман" (далі - позивач, підприємство, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення:

від 16 грудня 2013р. №0009581501, яким суб'єкту господарювання зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2013 року на 798грн. та визначено штрафну санкцію в розмірі 399грн.;

від 16 грудня 2013р. №0009591501, яким Товариству відмовлено у надані бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7435грн. за вересень 2013 року.

В обґрунтування вимог позивач зазначив про невмотивованість висновків контролюючого органу про порушення Товариством приписів податкового законодавства, оскільки акт перевірки не містить опису обставин, які б дозволяли ДПІ зробити висновок про порушення ним вимог ПК України. ДПІ без правових на те підстав самостійно визначило одним з критеріїв, що надає право підприємству на формування від'ємного значення, а як наслідок бюджетного відшкодування, наявність факту отримання підприємством товарів/послуг за господарською угодою в повному обсязі від постачальника. Оскільки такі критерії не визначені законом, позивач вважає дії ДПІ по винесенню оскаржуваних податкових повідомлень-рішень протиправними, а самі оспорювані рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначивши про порушення позивачем ст.198 п.198.6., ст.200 п.200.1."а", п.200.4. ПК України, внаслідок чого суб'єктом господарювання неправомірно включено до складу податкового кредиту і бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість по господарських операціях, за якими товар на час формування податкового кредиту Товариством не отриманий.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог, зважаючи на таке.

В період з 19 листопада 2013р. по 25 листопада 2013р. ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2013 року, результати якої оформлені актом перевірки від 02 грудня 2013р. за №1355/14-04-15-01-19/01373890.

На підставі акта перевірки 16 грудня 2013р. ДПІ прийняла:

- податкове повідомлення-рішення від №0009581501, яким суб'єкту господарювання зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2013 року на 798грн. та визначено штрафну санкцію в розмірі 399грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0009591501, яким Товариству відмовлено у надані бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7435грн. за вересень 2013 року.

Не оспорюючи правомірність та реальність господарських операцій, як на підставу законності оспорюваних рішень, відповідач посилався на положення ст.200 п.200.4. ПК України, відповідно до якої бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг. При цьому, на думку контролюючого органу, "отримувачем" є підприємство яке не тільки сплатило кошти за товари або послуги, але і фактично їх (товари) повністю отримало на час звернення за відшкодуванням.

Вирішуючи питання про наявність у суб'єкта господарювання складу інкримінованого правопорушення суд враховує наступне.

Згідно із п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно вимогам п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодування визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Приписами п.200.4 ст. 200 ПК України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного: відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду".

Системний аналіз наведених норм вказує на те, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги. Норми ПК України не вимагають обов'язково повного отримання товарів та послуг. Тобто, "отримувачем" в даному випадку буде підприємство яке сплатило кошти за товари або послуги які будуть ним отримані, або вже отримані повністю, або частково. Положеннями п.200.1 ст.200 ПК України не передбачено такого критерію як "підтвердження факту отримання товарів/послуг". Єдиною обов'язковою умовою, що надає позивачеві право на формування від'ємного значення та отримання бюджетного відшкодування є факт сплати ПДВ у вартості товірів/послуг на рахунок постачальника.

Господарська діяльність платника податків може вимагати від нього укладення договорів, отримання виконання за якими відстрочено в часі від моменту його укладення і оплати, але статус отримувача товарів (послуг) особа набуває після укладення договору, а не після фактичного їх надходження, як то помилково вважає відповідач. ПК України списання кошів та отримання товару розцінює, як дві рівнозначні підстави для нарахування податкового кредиту і, відповідно, подальшого бюджетного відшкодування ПДВ. Такий підхід законодавця до регулювання спірних правовідносин і дозволяє враховувати ситуацію, коли оплата товару і його фактичне отримання відбуваються в різних періодах.

Отже, фактичне отримання позивачем товару (послуг) в іншому податковому періоді ніж формування податкового кредиту, не є порушенням ПК України, який передбачає, що кредит може нараховуватись або після списання коштів, або після отримання товару, в залежності від події, яка відбулась раніше.

Таким чином, відповідач в правовідносинах, що були предметом судового дослідження, діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії.

Вищенаведене є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 16.12.2013року № 0009581501.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 16.12.2013року № 0009591501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Лиман" (ідентифікаційний код 01373890) 182 гривні 70 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний