Рішення № 37300341, 12.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/251

12.02.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестсервіс»;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Альянс»

про стягнення 1147970,40 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін не з’явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» (у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», далі – Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестсервіс» (далі – Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Альянс» (далі – Відповідач-2) про стягнення 1147970,40 грн. заборгованості та штрафних санкцій за Кредитним договором № 256-МВ/08 від 29.08.2008, з врахуванням договору поруки № 423-П/08 від 02.09.2008, з яких 1100004 грн. заборгованості зі сплати комісії за управління кредитом та 47966,40 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням позичальником, Відповідачем-1, обов’язків за Кредитним договором №256-МВ/08 від 29.08.2008, в зв'язку з чим Позивач просить суд стягнути суму заборгованості з Відповідача-1 та з Відповідача-2 солідарно, оскільки останній є поручителем позичальника відповідно до умов договору поруки № 423-П/08 від 02.09.2008.

Відповідач-1 проти позову заперечував, зазначаючи, що на його думку необґрунтованим є стягнення 1100004 грн. заборгованості зі сплати комісії за управління кредитом, що становить 1% від всієї суми запланованої кредитної лінії, так як кредит фактично було надано з вини Позивача у значно меншій сумі – 470000 доларів США, тому Відповідач-1 зазначає, що готовий сплатити Позивачу 1% від суми отриманого кредиту, тобто 4700 доларів США як комісію за управління кредитом.

Відповідач-2 відзиву на позов або письмових пояснень до суду не подав.

Після поновлення провадження у справі представники сторін у судові засідання не з'явилися, про поважні причини їх неявки суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, хоча судом було вчинено всі належні дії для повідомлення сторін про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду по даній справі надсилалися на адреси місцезнаходження сторін, які містяться в матеріалах справи та згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП. Відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки представників сторін у судове засідання покладаються на них же відповідно.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Подане Позивачем 31.01.2014 клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи № 44/112-б про банкрутство Відповідача-1 судом розглянуто та відхилено, оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2010, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011, було затверджено реєстр вимог кредиторів та визнано, зокрема, Позивача кредитором Відповідача-1 на суми 22889184,95 грн. та 2485044,17 грн., до яких увійшли спірні в межах даної справи: 1100004 грн. заборгованості зі сплати комісії за управління кредитом та 47966,40 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за Кредитним договором № 256-МВ/08 від 29.08.2008.

При цьому постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2011 було скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 28.12.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 з передачею справи на новий розгляд в частині визнання вимог ЗАТ «Аеробуд» на суму 1660450,96 грн. та окремо на суму 362911,72 грн., а також скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 28.12.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 в частині визнання грошових вимог Позивача у вигляді пені за несвоєчасне повернення кредиту за договором про відкриття кредитної лінії № 208-В/06 від 03.01.2007 та у цій частині прийнято нове рішення, а саме: визнано грошові вимоги щодо пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 13.04.2009 по 27.06.2009 у сумі 902420,97 грн. та відхилено грошові вимоги у вигляді пені за прострочення сплати процентів у сумі 25379,21 доларів США за період з 04.08.2009 по 04.02.2010.

А в частині затвердженого реєстру вимог кредиторів та визнаних обґрунтованими частини вимог, до яких увійшли спірні в межах даної справи вимоги про стягнення 1100004 грн. заборгованості зі сплати комісії за управління кредитом та 47966,40 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за Кредитним договором № 256-МВ/08 від 29.08.2008, ухвала господарського суду міста Києва від 28.12.2010 у справі № 44/112-б є чинною та не скасованою.

Відтак, Позивачем не обґрунтовано, чому саме є неможливим розгляд даного спору у справі № 34/251, до закінчення розгляду справи № 44/112-б про банкрутство Відповідача-1, яка передана на новий розгляд лише в частині деяких з кредиторських вимог, що не є спірними у даній справі № 34/251.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.08.2008 між Відповідачем-1 (Позичальник) та Закритим акціонерним товариством «Альфа – банк» (у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», Банк, Позивач) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 256-МВ/08 (далі – Кредитний договір), відповідно до умов якого Позивач відкриває Відповідачу-1 мультивалютну невідновлювальну кредитну лінію та на підставі додаткових угод до договору окремими частинами (траншами) надає кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором, а Відповідач-1 зобов’язується використати кредит з метою, зазначеною у п. 1.5 цього договору (викладено у новій редакції згідно з Додатковою угодою від 03.09.2008), своєчасно та у повному обсязі виплачувати Позивачу проценти за користування кредитом, виконати інші умови договору та повернути кредит у терміни, встановлені договором.

Пунктами 1.2 – 1.4 ст. 1 Кредитного договору встановлено ліміт кредитної лінії в сумі, еквівалентній 22000000 доларів США, строком дії до 28.08.2010 (дата закінчення), зі сплатою 27% річних за кредитні кошти надані у гривні та 22 % річних за кредитні кошти надані у доларах США.

Залученими до матеріалів справи копіями меморіального валютного ордеру № 35396 від 03.09.2008 та валютним платіжним доручення № 38 від 14.11.2008 підтверджується, що у рамках Кредитного договору, з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 03.09.2008, Позивачем Відповідачу-1 було надано кредитний транш в розмірі 470000 доларів США.

Відповідно до розділу 7 Кредитного договору, з урахуванням змін і доповнень, внесених угодами від 29.09.2008, від 31.10.2008 та від 14.11.2008, за управління кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Банку комісію у розмірі 1100004 грн., у наступному порядку (частинами) та відповідно у строки:

а) до 20.12.2008 (включно) – 550002 грн. (без ПДВ);

б) до 31.01.2009 (включно) – 183334 грн. (без ПДВ);

в) до 28.02.2009 (включно) – 183334 грн. (без ПДВ);

г) до 31.03.2009 (включно) – 183334 грн. (без ПДВ).

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2009 у справі № 39/189, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2009 та Вищого господарського суду України від 17.12.2009, розірвано укладений 29.08.2008 між Позивачем та Відповідачем-1 договір про відкриття кредитної лінії № 256-МВ/08, а отже даний факт не потребує повторного доведення в силу ст. 35 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відтак, оскільки за вказаним рішенням суду Кредитний договір розірвано з 01.10.2009 (дата набрання рішенням суду законної сили), то зобов’язання сторін з його подальшого виконання припинилися саме з цієї дати.

А зобов’язання, які виникли до розірвання Кредитного договору та були невиконаними станом на дату його розірвання, підлягають виконанню сторонами в загальному порядку, оскільки, відповідно до статті 629 ЦК України, Кредитний договір, який був чинним та нерозірваним на час виникнення прострочення з виконання встановлених ним зобов’язань, є обов’язковим для виконання сторонами належним чином у простроченій до його розірвання частині.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, матеріали справи не містять доказів виконання Відповідачем-1 встановлених розділом 7 Кредитного договору зобов’язань зі сплати комісії за управлення кредитом у розмірі 1100004 грн. у встановлені вказаним розділом строки, а отже Відповідач-1, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, є порушником зобов’язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

При цьому, судом відхиляються заперечення Відповідача-1 щодо протиправності зобов’язання його сплатити комісію за управління кредитом у повному розмірі – 1100004 грн., оскільки передбачені Кредитним договором кошти у межах встановленого ліміту було видано не в повному обсязі, а лише їх частину в розміні 470000 дол.США.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 627 ЦК України сторони були вільними в укладенні Кредитного договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відтак, оскільки у Кредитному договорі сторони не встановили залежність суми сплати комісії за управління кредитом від розміру фактичного виданого кредиту, то посилання Відповідача-1 на існування такої залежності є безпідставними.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 11.1 Кредитного договору, передбачена відповідальність Відповідача-1 за порушення встановлених цим договором грошових зобов’язань, зокрема зі сплати комісії, у вигляді сплати пені в розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня.

Перевіривши доданий Позивачем до позовної заяви розрахунок пені за порушення умов Кредитного договору щодо своєчасної сплати комісії за управління кредитом, суд дійшов висновку про його арифметичну неправильність, оскільки Позивачем допущено помилки у датах початку нарахування заборгованості, тому суд робить власний розрахунок пені, обмежуючись наведеними Позивачем датами початку і закінчення нарахування заборгованості (20.12.2008-01.04.2009), враховуючи кожний з прострочених платежів комісії за накопичувальним підсумком, наступним чином:

а) до 20.12.2008 (включно) мало бути виконано зобов’язання зі сплати комісії в сумі 550002 грн. (без ПДВ), відтак 21.12.2008 є першим днем прострочення, та пеня нараховується з 21.12.2008 до 31.01.2009 (включно), облікова ставка НБУ у зазначений період 12%, відтак розмір пені за 42 дні становить 15178,23 грн.;

б) до 31.01.2009 (включно) мало бути виконано зобов’язання зі сплати комісії в сумі 183334 грн. (без ПДВ), відтак 01.02.2009 є першим днем прострочення для даної суми комісії, до якої додається заборгованість в розмірі 550002 грн., та з 01.02.2009 сума заборгованості становить 733336 грн., та пеня нараховується з 01.02.2009 до 28.02.2009 (включно), облікова ставка НБУ у зазначений період 12%, відтак розмір пені за 28 днів становить 13501,42 грн.;

в) до 28.02.2009 (включно) мало бути виконано зобов’язання зі сплати комісії в сумі 183334 грн. (без ПДВ), відтак 01.03.2009 є першим днем прострочення для даної суми комісії, до якої додається заборгованість в розмірі 733336 грн., та з 01.03.2009 сума заборгованості становить 916670 грн., та пеня нараховується з 01.03.2009 до 31.03.2009 (включно), облікова ставка НБУ у зазначений період 12%, відтак розмір пені за 31 день становить 18685 грн.;

г) до 31.03.2009 (включно) мало бути виконано зобов’язання зі сплати комісії в сумі 183334 грн. (без ПДВ), відтак 01.04.2009 є першим днем прострочення для даної суми комісії, до якої додається заборгованість в розмірі 916670 грн., та з 01.04.2009 сума заборгованості становить 1100004 грн., та пеня нараховується з 01.04.2009 до 01.04.2009 (включно), облікова ставка НБУ у зазначений період 12%, відтак розмір пені за 1 день становить 723,29 грн.

Враховуючи наведене, обґрунтованою є сума пені в розмірі 48087,94 грн. за несвоєчасну сплату Відповідачем-1 комісії з управління кредитом за Кредитним договором, а Позивач заявляє до стягнення меншу суму пені в розмірі 47966,40 грн.

Разом з цим, ухвалою від 05.02.2010 господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 44/112-б про банкрутство Відповідача-1.

В подальшому, ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2010, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011, було затверджено реєстр вимог кредиторів та визнано, зокрема, Позивача кредитором Відповідача-1 на суми 22889184,95 грн. та 2485044,17 грн., до яких увійшли спірні в межах даної справи: 1100004 грн. заборгованості зі сплати комісії за управління кредитом та 47966,40 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за Кредитним договором.

При цьому, постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2011 було скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 28.12.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011, зокрема в частині визнання грошових вимог Позивача у вигляді пені за несвоєчасне повернення кредиту за Кредитним договором та у цій частині прийнято нове рішення, а саме: визнано грошові вимоги щодо пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 13.04.2009 по 27.06.2009 у сумі 902420,97 грн. та відхилено грошові вимоги у вигляді пені за прострочення сплати процентів у сумі 25379,21 доларів США за період з 04.08.2009 по 04.02.2010.

А в частині затвердженого реєстру вимог кредиторів та визнаних обґрунтованими частини вимог, до яких увійшли спірні в межах даної справи вимоги про стягнення 1100004 грн. заборгованості зі сплати комісії за управління кредитом та 47966,40 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за Кредитним договором, ухвала господарського суду міста Києва від 28.12.2010 у справі № 44/112-б є чинною та не скасованою.

Отже, з позовних вимог, що були заявлені Позивачем у даній справі № 34/251, вже є рішення про їх визнання, яке затверджене ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2010 у справі № 44/112-б.

Відтак, у межах компетенції в рамках господарського спору вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а тому по даній справі №34/251 наявні всі підстави для припинення провадження згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України по відношенню заявлених позовних вимог до Відповідача-1.

Наведена вище позиція кореспондується з п. 55 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», де зазначено, що у разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Натомість, в частині вимог до Відповідача-2 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між Позивачем та Відповідачем-2 (Поручитель) було укладено Договір поруки №423-П/08 від 02.09.2008 (Договір поруки), згідно п. 2.1 ст. 2 якого Поручитель поручається за виконання Боржником (Відповідач-1) обов’язків, що виникли на підставі Кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому, та зокрема, за виконання обов’язку сплачувати Банку комісію за управління кредитом у розмірі та строки, визначені в Кредитному договорі, а також сплачувати неустойку (штраф, пеню) за порушення встановлених Кредитним договором грошових зобов’язань.

Пунктом 3.1 Договору поруки встановлено, що Боржник та Поручитель відповідають перед Банком за порушення обов’язків, перелічених у статті 2 цього Договору, як солідарні боржники, та Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й Боржник.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

У даному випадку, зобов’язання за Кредитним договором, які виникли та були не виконаними до його розірвання, не є припиненими в зв’язку з розірвання даного договору, оскільки виникли під час дії останнього, та відповідно до статті 629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами в простроченій до його розірвання частині, зокрема і Відповідачем-2 як Поручителем за Договором поруки, який поручився за належне виконання Відповідачем-1 своїх зобов’язань за Кредитним договором, які виникли під час дії останнього та залишились невиконаними.

При цьому, не є підставою для припинення поруки ухвала господарського суду міста Києва від 28.12.2010 у справі № 44/112-б про банкрутство Відповідача-1, якою визнано заявлені до нього кредиторські вимоги про стягнення заборгованості зі сплати комісії та пені, що є спірними в межах даного господарського спору у справі № 34/251.

Суд зазначає, що оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), то невиконані зобов’язання за Кредитним договором (до його розірвання) не є припиненими тільки в зв’язку з їх визнанням обґрунтованими як вимог кредитора до боржника в межах справи про банкрутство, оскільки саме по собі таке визнання вимог не є передбаченим умовами Кредитного договору виконанням його належним чином, що передбачає сплату грошових коштів.

А відтак, до фактичної сплати відповідних сум невиконаних зобов’язань за Кредитним договором, або до виникнення підстав для припинення зобов’язань згідно з п. 1 ст. 598 ЦК України, не є припиненою порука Відповідача-2 за невиконанні Відповідачем-1 зобов’язання по Кредитному договору, які виникли та були не виконаним станом на час його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, Позивач, користуючись наданим йому законом правом, вимагає виконання встановленого Кредитним договором обов’язку від Відповідача-2 як поручителя за Договором поруки, в обсязі, встановленому п. 2.1 ст. 2 цього договору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем-2 не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, та не надано доказів виконання ним, як Поручителем, зобов'язань, які виникли на підставі Кредитного договору, та в межах згідно п. 2.1 ст. 2 Договору поруки, в розмірі 1100004 грн. заборгованості зі сплати комісії за управління кредитом та 47966,40 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за Кредитним договором.

Відтак, заявлені позовні вимоги до Відповідача-2 є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Понесені Позивачем витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу стягуються на його користь в повному обсязі з Відповідача-2.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестсервіс» (м. Київ, провулок Музейний, 10; ідентифікаційний код 30522991).

Позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Альянс» (м. Київ, вул. Сокальська, 4; ідентифікаційний код 20758779) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Альянс» (м. Київ, вул. Сокальська, 4; ідентифікаційний код 20758779) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; ідентифікаційний код 23494714) 1100004 (один мільйон сто тисяч чотири) грн. заборгованості зі сплати комісії за управління кредитом, 47966 (сорок сім тисяч дев’ятсот шістдесят шість) грн. 40 коп. пені за несвоєчасну сплату комісії, 11479 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят дев’ять) грн. 70 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.02.2014

Суддя Сташків Р.Б.