Рішення № 37300330, 17.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1041/14 17.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ПРОМІНВЕСТ

ПЛАСТИК»

До Товариства з обмеженою відповідальнсітю Авіакомпанія «МАРС РК»

Про стягнення 76 604,20 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Бєлоголова О.С. -по дов. №б/н від 20.01.2014р.

Від відповідача не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ПРОМІНВЕСТ ПЛАСТИК» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія «МАРС РК» 76 604, 20 грн. основного боргу, згідно договору зберігання №13/06-10 від 30.06.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. порушено провадження у справі № 910/1041/14 та призначено справу до розгляду на 17.02.2014р.

1) В судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про об'єднання справи за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ПРОМІНВЕСТ ПЛАСТИК» до Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія «МАРС РК»

справа №910/23854/13 про стягнення суми заборгованості 897291,63 грн. (знаходиться в провадженні судді Балац С.В.)

справа №910/1041/14 про стягнення суми заборгованості 76604,20 грн. (знаходиться в провадженні судді Трофименко Т.Ю.)

справа №910/1039/14 про стягнення суми заборгованості 121457,70 грн. (знаходиться в провадженні судді Цюкало Ю.В.).

Суд розглянувши дане клопотання вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Частина 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України надає право суду об'єднати в одне провадження кілька позовних вимог, що містяться в різних позовах.

Таке об'єднання можливе за наявності сукупно таких умов:

а) позовні вимоги мають бути однорідними;

б) позови мають бути пред'явлені тим самим позивачем до того самого відповідача (відповідачів) або різними позивачами до того самого відповідача.

Однорідними вимогами слід уважати такі, що одночасно:

а) являють собою однаковий спосіб захисту права (наприклад, про визнання недійсним правочину, про виконання обов'язку в натурі тощо);

б) мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення.

Суд вправі об'єднати в одне провадження позовні вимоги незалежно від згоди позивача. Таке об'єднання можливе як під час прийняття позовних заяв до розгляду й порушення провадження у справі, так і під час судового розгляду. Сторони у справі не позбавлені права подати до господарського суду клопотання про об'єднання позовів в одне провадження.

Право на об'єднання позовних вимог надано лише суду першої інстанції. Про об'єднання позовів господарський суд виносить ухвалу. Якщо питання про об'єднання позовів суд вирішує під час прийняття позовної заяви до розгляду і порушення провадження у справі, суд в одній ухвалі приймає до розгляду позовні заяви, які підлягають об'єднанню, порушує єдине провадження за всіма поданими позовними заявами, зазначивши в цій ухвалі про об'єднання позовів.

Оскільки справи, які позивач просить об'єднати , перебувають у провадженні різних суддів, дане клопотання задоволенню не підлягає.

Представник позивач в судовому засіданні 17.02.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №315042306550 від 31.01.2014 р., яке отримане відповідачем 03.02.2014 р. та №0303601043427 від 31.01.2014р. , ке отримане відповідачем 04.02.2014р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03036, м. Київ, пр.. Повітрофлотський, 90, на яку було відправлено одну із ухвал суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №412646 від 11.02.2014 р. та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

30.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ПРОМІНВЕСТ ПЛАСТИК» (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія «МАРС РК» (поклажодавець) було укладено договір зберігання №13/06-10 (далі - договір № 10).

Відповідно до п.1.1. договору №13/06-10 поклажодавець передає, а зберігач приймає на тимчасове відповідальне зберігання речі, а саме: пластик полівінілхлорідний.

На підставі актів прийому-передачі від 30.04.2011р, 06.05.2011р., 10.05.2011р., 13.05.2011р., 16.05.2011р., 17.05.2011р., поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання майно.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору №13/06-10 не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання майна, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 76 604,20 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з п. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до п. 2.1. договору №13/06-10 договір укладено сторонами терміном до 31.12.2010р. Якщо після закінчення зазначеного у п. 2.1 терміну майно не буде витребуване поклажодавцем, умови договору зберігають чинність протягом фактичного знаходження майна на зберігання, крім випадків, передбачених законом та договором.

Доказів того, що сатном надень подання позову та розгляду справи після товарно-матеріальні цінності було у відповідному порядку повернуто зі зберігання сторонами не подано.

Слід зазначити, що відповідачем не заперечується факт знаходження матеріальних цінностей у позивача протягом спірного періоду, а отже послуги зі зберігання позивачем в цей період є наданими.

Позивачем були виставлені відповідачеві для оплати рахунки:

СФ-0000436 від 30.04.2011 р. на суму 3242,40 грн. з урахуванням ПДВ, оплачений частково, заборгованість по оплаті - 2601,80 грн. з урахуванням ПДВ,

СФ-0000548 від 31.05.2011 р. на суму 1090,00 грн. з урахуванням ПДВ,

СФ-0000660 від 30.06.2011 р. на суму 55811,40 грн. з урахуванням ПДВ,

СФ-0000799 від 31.07.2011 р. на суму 15537,60 грн. з урахуванням ПДВ,

СФ-0000961 від 31.08.2011 р. на суму 1562,40 грн. з урахуванням ПДВ,

На підтвердження факту надання послуг сторонами оформлені та підписані акти здачі- прийняття робіт (наданні послуг):

Акт №ЮУ-0000066 від 30.04.2011 р. на суму 3242,40 грн. з урахуваннямПДВ,

Акт №С)У-0000097 від 31.05.2011 р. на суму1090,00 грн. з урахуванням ПДВ,

Акт №ОУ-0000118 від 30.06.2011 р. на суму 55811,40 грн. з урахуванням

ПДВ,

Акт №С)У-0000133 від 31.07.2011 р. на суму 15537,60 грн. з урахуванням ПДВ.

Акт №ОУ-0000152 від 31.08.2011 р. на суму 1562,40 грн. з урахуванням ПДВ.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем станом на 23.09.2013р.., підписаний представниками сторін, відповідно до яких станом на 23.09.20143 р. наявна заборгованість у розмірі 76 604,20 грн.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Листом №344 від 29.11.2013 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою у погасити заборгованість в сумі 76 604, 20 грн. за договором №13/06-10 від 20.06.2010р. у семиденний строку (докази направлення долучені до матеріалів справи).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за зберігання майна, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає 76 604,20 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 76 604,20 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженю відповідальністю Авіакомпанія «МАРС РК» (03036, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 90, код ЄДРПОУ 31794945) на користь Товариства з обмеженою відповідапьністю фірма «ПРОМІНВЕСТ ПЛАСТИК»

(93009, м. Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, 1, код ЄДРПОУ 309898) 76 604 грн. 20 коп. основного боргу, 1827 грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.02.2014р.

Суддя Т. Ю. Трофименко