Рішення № 37300323, 18.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23509/13 18.02.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" в особі відділення "Київська регіональна дирекція ПАТ "ВТБ БАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КХП ЗІДА"

про стягнення заборгованості у розмірі 6 709 068,61 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Деревецький В.В. (дов.)

Від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 18.02.14 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "ВТБ БАНК" в особі відділення "Київська регіональна дирекція ПАТ "ВТБ БАНК" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КХП ЗІДА" заборгованості у розмірі 6 709 068,61 грн. за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/338к-08 від 25.12.2008р.

Також, разом з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки, рухоме та нерухоме майно, на грошові кошти, що знаходяться на рахунках банках, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "КХП ЗІДА", в тому числі на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.12.2008 року за №1202, майно, зазначене в договорі застави №100.2.3.-01/68з-09 від 15.09.2009 року в межах ціни позову.

У відповідності до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Положеннями Пленуму Вищого господарського суду № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Слід зазначити, що заява про забезпечення позову, є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано жодних доказів того, що заходи до забезпечення позову можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, заява позивача Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" в особі відділення "Київська регіональна дирекція ПАТ "ВТБ БАНК" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2013р. порушено провадження у справі № 910/23509/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.12.2013р.

24.12.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" в особі відділення "Київська регіональна дирекція ПАТ "ВТБ БАНК" надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2013р. розгляд справи № 910/23509/13 відкладено на 05.02.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2013р. продовжено строк вирішення спору у справі № 910/23509/13 на 15 днів.

05.02.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерне товариство "ВТБ БАНК" в особі відділення "Київська регіональна дирекція ПАТ "ВТБ БАНК" надійшли документи по справі.

В судовому засіданні 05.02.2014р. представник позивача надав суду пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання 05.02.2014р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду м. Києва № 910/23509/13 від 06.12.2013р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2014р. відкладено розгляду справи №910/23509/13 на 18.02.2014р.

Представник позивача - Публічного акціонерне товариство "ВТБ БАНК" в особі відділення "Київська регіональна дирекція ПАТ "ВТБ БАНК" в судовому засіданні 18.02.2014р. надав суду пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КХП ЗІДА" в судове засідання 18.02.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надав. Відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2014р. відправленою на юридичну адресу відповідача.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, в судовому засіданні 18.02.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.12.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ БАНК" яке перейменоване у Публічне акціонерне товариство "ВТБ БАНК" (позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КХП ЗІДА" (боржник. позичальник) було укладено Договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/338к-08 (далі - Кредитний договір), з подальшими змінами та доповненнями згідно Договору №1 від 24.07.2009 року про внесення змін до Договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/338к-08 від 25.12.2008р., Договору №2 від 24 грудня 2009 року про внесення змін до Договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/338к-08 від 25.12.2008р., Договору №3 від 25 січня 2010 року про внесення змін до Договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/338к-08 від 25.12.2008р., Договору №4 від 24 грудня 2010 року про внесення змін до Договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/338к-08 від 25.12.2008р., Договору №5 від 04 листопада 2011 року про внесення змін до Договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/338к-08 від 25.12.2008р, Договору №6 від 26 червня 2012 року про внесення змін до Договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/338к-08 від 25.12.2008р.

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору, банк на умовах цього Договору зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 5 000 000, 00 (п'ять мільйонів) гривень 00 копійок, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строки/терміни, визначені даним договором, але не пізніше 24 червня 2013 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені даним договором.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, цільове використання кредиту: кредит у сумі 3 000 000, 00 грн. на поповнення оборотних коштів; кредит у сумі 2 000 000, 00 грн. для придбання нерухомого майна та обладнання, яке розташоване за адресою: Луганська область, Сватівський район, місто Сватове, площа 50-річчя Перемоги, будинок, 23 згідно з договором купівлі-продажу, що укладений між Позичальником та Закритим акціонерним товариством "Сватове-АГРО" (ідентифікаційний код 31648326).

Відповідно до 1.1.1 Кредитного договору, надання Кредиту може здійснюватися окремими частинами (траншами), розмір яких визначається позичальником у заявці в межах Ліміту кредитування.

Згідно п. 2.1. Кредитного договору, надання кредиту позичальнику здійснюється у безготівковій формі на підставі письмової заявки позичальника за формою додатку 1 до цього Договору, в межах Ліміту кредитування, що діє на дату подання заявки, шляхом перерахування кредиту на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 11.2. цього Договору або заявці, за умови належного виконання позичальником своїх зобов'язань, встановлених цим Договором, та додержання всіх умов надання кредиту, встановлених цим Договором.

Пунктом 3.1. Кредитного договору передбачено, що плата за користування кредитом встановлюється у вигляді процентів за користування кредитом, розмір яких є фіксованим та складає 19% (дев'ятнадцять) процентів річних.

Відповідно до п. 4.3.4. Кредитного договору, позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати банку плату за кредит в розмірі та в порядку, передбачених в цьому Договорі.

Згідно з п. 4.3.5. Кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит у валюті кредиту в повному обсязі в строк та на умовах, визначених у Договорі.

Пунктом 4.3.7. Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний достроково сплатити боргові зобов'язання у повному обсязі у разі надходження вимоги банку щодо дострокового виконання боргових зобов'язань у випадках, передбачених п. 5.3., 6.4. цього Договору, а також у разі дострокового розірвання Договору відповідно до умов Договору.

Згідно п. 5.3. Кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальнику кредит у випадку виникнення будь-якої Несприятливої події (за винятком виникнення Несприятливої події вказаної в п.5.1.14 та/або в- п.5.1.15 цього Договору) та у разі, якщо ця Несприятлива подія не буде виправлена (припинена)/позичальником протягом періоду виправлення, позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення п. 1.1 цього Договору виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі, сплатити плату за кредит ( окрім комісійної винагороди за зміну Договору), договірні санкції, пеню, штрафи, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з умовами цього Договору, в строк не пізніше 10 (десяти) днів з дати відправлення банком відповідної вимоги зокрема, при настанні подій, визначених п. п. 5.1.1, 5.1.2.цього Договору.

Відповідно до п. 7.1. Кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення заборгованості за кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ ( що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен календарний день прострочення заборгованості за кредитом враховуючи день повернення кредиту з розрахунку факт/365.

Пунктом п. 7.2. Кредитного договору, передбачено у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення плати за кредит згідно умов цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченої плати за кредит за кожен календарний день прострочення зазначених зобов'язань враховуючи день сплати з розрахунку факт/365.

Згідно п. 7.3. Кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язання, визначеного п.4.3.1. цього Договору, банк має право застосувати до позичальника договірну санкцію, а позичальник зобов'язаний сплатити її банку у розмірі 685,00 грн., за кожний календарний день невиконання або неналежного виконання зазначеного зобов'язання.

Відповідно до п. 7.6. Кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником більш ніж на 5% (п'ять) відсотків зобов'язання, визначеного п.п.4.3.12.1 Кредитного договору, банк має право застосувати до позичальника штраф, а позичальник зобов'язаний сплатити банку у розмірі 4 200,00 грн., за кожний факт невиконання або неналежного виконання зазначеного зобов'язання. При цьому розмір зобов'язань позичальника, визначений п.п. 4.3.12.1 цього Договору, приймається для розрахунку як 100% (сто ) відсотків.

Відповідно до п. 7.7. Кредитного договору, зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого з зобов'язань, визначених п. 4.3.13 цього Договору, банк має право застосовувати до позичальника штраф, позичальник зобов'язаний сплатити його банку у розмірі 12 500, 00 грн. за кожний факт невиконання або неналежного виконання кожного з зазначених зобов'язань.

Відповідно до п. 9.9. Кредитного договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань у повному обсязі.

Позивач на виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором, позивач надав відповідачу - TOB "КХП ЗІДА" кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами №10546 від 25.12.2008 року, №6543 від 29.01.2009 року, №1895 від 10.02.2009 року, №453 від 26.02.2009 року, №1374 від 17.03.2009 року, №7415 від 26.03.2009 року, №4474 від 27.07.2009 року, №8579 від 04.08.2009 року, №1978 від 06.08.2009 року, №608 від 08.08.009 року, №7411 від 20.08.2009 року, №11296 від 25.08.2009 року.

Відповідач, своїх зобов'язань за Кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим у відповідача станом на 18.11.2013 року виникла заборгованість за Кредитним договором:

5 000 000, 00 грн. - прострочена заборгованість по кредиту

62 465 ,75 грн. - поточна заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.10.2013 по 17.11.2013р

992 830, 82 грн. - прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами, нарахованих за період з 25.09.2012 по 24.10.2013р.;

266 575, 34 грн. - пеня за несвоєчасну сплату тіла кредиту, нарахована за період з 26.06.2013 по 18.11.2013;

57 611, 58 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, нарахована за період з 01.11.2012 по 18.11.2013;

59 589, 04 грн. - 3 % річних за весь час прострочення тіла кредиту за період з 26.06.2013 по 17.11.2013р.;

15 887, 29 грн. - 3% річних за весь час прострочення сплати процентів за період з 01.11.2012 по 17.11.2013р.;

-20 000, 00 грн. - інфляційні витрати по простроченому тілу кредиту за період з 26.06.2013 по 17.11.2013р.

- 1456, 21 грн. - інфляційні витрати по простроченим процентам за період з 01.11.2012 по 17.11.2013р.;

275 565, 00 грн. - штрафи за невиконання зобов'язань (п. п. 7.3 ,7.6., 7.7.) згідно Кредитного договору.

Позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою №4629/100-2 від 28.11.2012р. про виконання порушеного зобов'язання за Кредитним договором, відповідач вимог позивача не задовольнив, заборгованості за Кредитним договором не погасив.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/338к-08 від 25.12.2008 року 6 709 068,61 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З системного аналізу вищевикладених положень, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

На виконання умов Кредитного договору, надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами №10546 від 25.12.2008 року, №6543 від 29.01.2009 року, №1895 від 10.02.2009 року, №453 від 26.02.2009 року, №1374 від 17.03.2009 року, №7415 від 26.03.2009 року, №4474 від 27.07.2009 року, №8579 від 04.08.2009 року, №1978 від 06.08.2009 року, №608 від 08.08.009 року, №7411 від 20.08.2009 року, №11296 від 25.08.2009 року та банківськими виписками з рахунку відповідача.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту, оплати відсотків (процентів) за користування кредитом, внаслідок чого у відповідача виникла прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 5 000 000, 00 грн., поточна заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.10.2013р. по 17.11.2013р. в розмірі 62 465 ,75 грн., прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами, нарахованих за період з 25.09.2012 по 24.10.2013р. в розмірі 992 830, 82 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 5 000 000, 00 грн., поточної заборгованості по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.10.2013р. по 17.11.2013р. в розмірі 62 465 ,75 грн., простроченої заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, нарахованих за період з 25.09.2012 по 24.10.2013р. в розмірі 992 830, 82 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем, також, заявлено про стягнення пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту в розмірі 266 575, 34 грн., що нарахована за загальний період з 26.06.2013р. по 18.11.2013р. та пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 57 611, 58 грн., що нарахована за загальний період з 01.11.2012р. по 18.11.2013р.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд здійснивши перерахунок пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів, встановив що з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну сплату тіла кредиту в розмірі 266 575,34 грн. та пеня за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 54 201,74 грн.

Відповідно до ч. 4. ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Розрахунок штрафу за невиконання зобов'язань згідно пунктів 7.3, 7.6., 7.7 Кредитного договору у загальному розмірі 275 565, 00 грн. є арифметично вірним, відповідає обставинам справи та підлягає задоволенню.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до розрахунку позивача, що знаходиться в матеріалах справи, розмір 3% річних за прострочення тіла кредиту за період з 26.06.2013 по 17.11.2013р. складає 59 589, 04 грн. та розмір 3% річних за прострочення сплати процентів за період 01.11.2012 по 17.11.2013р. складає 15 887,29 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення 3% річних у розмірі 59 589, 04 грн. та 15 887,29 грн. підлягає задоволенню.

З розрахунку позивача вбачається, що позивачем до загальної суми заборгованості за Кредитним договором враховано інфляційні витрати по простроченому тілу кредиту за період з 26.06.2013 по 17.11.2013р. у розмірі - 20 000, 00 грн. та інфляційні витрати по простроченим процентам за період з 01.11.2012 по 17.11.2013р. у розмірі - 1456, 21 грн.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що розмір невиконаного зобов'язання за Договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/338к-08 від 25.12.2008 року підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований, позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/338к-08 від 25.12.2008 року підлягають задоволенню частково.

Оскільки, спір у даній справі виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, у відповідності до ч. 1 ст. 49 ГПК України, судовий збір за розгляд справи покладається на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КХП ЗІДА" (юридична адреса: 01011, м. Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 11, код ЄДРПОУ 36258959) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" (юридична адреса: 01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, будинок 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) в особі відділення "Київська регіональна дирекція ПАТ "ВТБ БАНК" (юридична адреса: 01033, м. Київ, вулиця Жилянська, будинок 35, код ЄДРПОУ 14359319) 5 000 000 (п'ять мільйонів) грн. 00 коп. - простроченої заборгованості по кредиту, 62 465 (шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн. 75 коп. - простроченої заборгованості по процентам, 992 830 (дев'ятсот дев'яносто дві тисячі вісімсот тридцять) грн. 82 коп. - простроченої заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 266 575 (двісті шістдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 34 коп. - пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту, 54 201 (п'ятдесят чотири тисячі двісті одну) грн. 74 коп. - пені за несвоєчасну сплату процентів, 59 589 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 04 коп. - 3 % річних за прострочення тіла кредиту, 15 887 (п'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 29 коп. - 3% річних за прострочення сплати процентів, 275 565 (двісті сімдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп. - штрафу, 68820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.02.2014р.

Суддя О.В. Гулевець