Рішення № 37300298, 11.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23044/13 11.02.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Шведчихін Сергій Валентинович

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 7113,84 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Байправ М.С. (дов.)

Від відповідача: Шуплякова С.Б.. (дов.)

Від третьої особи: не з'явився

У судовому засіданні 11.02.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 7161,12 грн., з яких страхове відшкодування у розмірі 6392,45 грн., пеня за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 448,70 грн., 3% річних у розмірі 319,97 грн. за прострочення виплати страхового відшкодування, а також судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на право вимоги до відповідача про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2013р. порушено провадження у справі № 910/23044/13, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Шведчихіна Сергія Валентиновича та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.12.2013р.

13.12.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли витребувані судом документи.

18.12.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" надійшов відзив на позовну заяву.

18.12.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи та заява про приєднання до матеріалів справи документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2013р. розгляд справи № 910/23044/13 відкладено на 04.02.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2013р. продовжено строк вирішення спору у справі № 910/23044/13 на 15 днів.

20.01.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли витребувані судом документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2014р. розгляд справи №910/23044/13 відкладено на 11.02.2014р.

10.02.2014р. . через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Представник позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в судовому засіданні 11.02.2014. підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити згідно з заявою про уточнення позовних вимог.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 6392,45 грн., 448,70 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування та 3% річних у розмірі 272,69 грн. за прострочення виплати страхового відшкодування, а також судові витрати.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищевикладене, зміст заяви про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що дані уточнення є по своїй суті зменшенням позовних вимог позивачем, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача зазначених в уточнення позовних вимог.

Представник відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" в судовому засіданні 11.02.2014р. позовні вимоги заперечив.

Представник третьої особи - Шведчихіна Сергія Валентиновича у судове засідання 11.02.2014р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2013р. не виконав, про причини неявки не повідомив.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 11.02.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна", змінено назву на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик) та Прохор Неонілою Федорівною (страхувальник) укладено Договір страхування транспортних засобів № КІТ. 16324, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "TOYOTA Sienna", державний реєстраційний номер АС 8080 АС.

04.11.2011 року в м. Луцьку по вул. Рівненська, 48а відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки "TOYOTA Sienna", державний реєстраційний номер АС 8080 АС та транспортного засобу марки "AUDI 200", державний реєстраційний номер АС 2052 АХ.

У результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ПЗУ Україна", згідно з умовами договору страхування транспортних засобів № КІТ. 16324 від 30.03.2010р., транспортний засіб "TOYOTA Sienna", державний реєстраційний номер АС 8080 АС .

Винною особою в ДТП, що відбулась 04.11.2010р. є Шведчихін Сергій Валентинович, що підтверджується довідкою ВДАІ №8717748 та постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.11.2010р.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.11.2010р. Шведчихіна Сергія Валентиновича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу № 76/11/10 від 19.11.2010р. матеріальний збиток транспортного засобу "TOYOTA Sienna", державний реєстраційний номер АС 8080 АС внаслідок ДТП, що відбулась 04.11.2010р., складає 7717,26 грн.

Страховим актом № UA2010110400005/L03/01 від 30.11.2010р. пошкодження транспортного засобу марки "TOYOTA Sienna", державний реєстраційний номер АС 8080 АС внаслідок ДТП, яка відбулась 04.11.2010р. визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування у розмірі 6392,45 грн.

Позивачем згідно здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 6392,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14281 від 09.12.2010 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні ДТП, зобов'язаний відшкодувати позивачеві в порядку регресу суму матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, розмір якої становить 6392,45 грн. Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 448,70 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування та 3% річних у розмірі 272,69 грн. за прострочення виплати страхового відшкодування (згідно уточнення позовних вимог).

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, зазначив, що позивачем не підтверджено здійснення виплати страхового відшкодування належній особі, доказів проведення відновлювального ремонту позивачем не надано та не враховано розмір франшизи, визначений полісом № ВЕ/3925069. Також, відповідач у відзиві заперечив вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні ДТП Шведчихін С.В.

Однак, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено,що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/3925069, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки "AUDI 200", державний реєстраційний номер АС 2052 АХ на час ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхове товариство "Гарантія".

Таким чином, відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яка станеться за участю забезпеченого транспортного "AUDI 200", державний реєстраційний номер АС 2052 АХ.

Отже, з урахуванням наведеного відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП, що відбулась 04.11.2010р.

Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як зазначається у статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

Полісом № ВЕ/3925069 встановлено безумовну франшизу у розмірі 510,00 грн.

З розрахунку розміру позовних вимог, здійснених позивачем, вбачається, що позивачем здійснено вирахування франшизи у розмірі 510,00 грн.

Отже, до відшкодування за вирахуванням франшизи підлягає сума у розмірі 5882,45 грн.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві щодо не підтвердження здійснення виплати страхового відшкодування належній особі та відсутності доказів проведення відновлювального ремонту, то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачають відшкодування страховиком цивільно-правової відповідальності лише оціненої шкоди, тобто вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, визначеної за результатами проведеної суб'єктом оціночної діяльності оцінки.

Як встановлено судом вище, розмір матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу № 76/11/10 від 19.11.2010р. було визначено за результатами проведеної суб'єктом оціночної діяльності оцінки, що підтверджується Звітом про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу № 76/11/10 від 19.11.2010р.

Відповідно до вказаного Звіту матеріальний збиток транспортного засобу "TOYOTA Sienna", державний реєстраційний номер АС 8080 АС внаслідок ДТП, що відбулась 04.11.2010р., становить 7717,26 грн.

В якості доказу здійснення виплати страхового відшкодування в розмірі 6392,45 грн. позивачем до позовної заяви надано копію платіжного доручення №14281 від 09.12.2010 року, призначення платежу: страхове відшкодування (Прохор Неоніла Федорівна, пас АС 122806 ІПН 2235927262) зг. акту № UA2010110400005/L03/01 від 30/11/2010р. по дог. №КІТ. 16324 від 30/03/2010р., отримувач "Райффайзен Банк Аваль".

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії листа ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заступника начальника управління супроводження операцій начальника відділу переказів Аваль-Експерес та Вестерн Юніон вих. 43-8-3-00/230 від 07.02.2011 року зазначено, що наступне: "в рамках Договору про надання послуг по виплаті грошових коштів через систему грошових переказів "Аваль-Експре" №11/07-11-2/007 від 12.11.2010 р. на Ваш запит, щодо підтвердження факту перерахування грошових коштів для подальшої виплати переказу на ім'я Прохор Неоніли Федорівни (надалі - отримувач) (паспортані дані - АС № 122806, ідентифікаційний код - 2235927262) повідомляємо, що грошові кошти в розмірі 6456,37 грн. (шість тисяч чотириста п'ятдесят шість грн. 37 коп. у т.ч. комісія банку - 63,92грн.) для виплати отримувачу були перераховані ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" згідно п/д №14281 від 09.12.2010 р. Згідно відомості платежів №1 від 09.12.2010р. переказ в сумі 6392,45 грн. (шість тисяч триста дев'яносто дві грн. 45 коп.), отримувач - Прохор Неоніла Федорівна, був зарахований в систему грошових переказів "Аваль- Експрес" 10.12.2010 р.

Зазначена сума була видана клієнту 13.12.2010 р. на Базовому відділенні Волинської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" за адресою: м. Луцьк, вул. Л.Українки, 52".

Таким чином, платіжне доручення №14281 від 09.12.2010 року є належним доказом в підтвердження здійснення позивачем виплати страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 6392,45 грн.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача викладені у відзиві щодо не підтвердження здійснення виплати страхового відшкодування належній особі та відсутності доказів проведення відновлювального ремонту, визнаються судом безпідставними.

Позивачем, також, заявлено до стягнення пеню у розмірі 448,70 грн., нараховану на підставі ст. 36 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та 3% річних у розмірі 272,69 грн., нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України (згідно уточнення позовних вимог).

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно з п. 36.5. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Проте, вищевказані норми регулюють відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є суб'єктом цього договору, а тому посилання на вищевказану норму є помилковими. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.09.2012р. у справі № 4/17-3520-2011.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 448,70 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, способи відшкодування шкоди обирає потерпілий.

У даному випадку, відшкодування позивачу в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування має здійснюватися в грошовому виразі, оскільки позивач обрав грошовий спосіб відшкодування шкоди.

При цьому, грошове зобов'язання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою за вих. № 862/3/2011-12/ИР від 20.12.2011 року та листом вих. № 862/3/2011-03/ИР від 14.03.2012р. про надання додаткових документів до регресної вимоги. Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вказані регресна вимога та лист отримані відповідачем 21.12.2011 р. та 19.03.2012р. відповідно

Відповідач коштів у встановлений строк не перерахував, в результаті чого з боку відповідача є прострочення строку виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з викладеним, положення ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення 3% річних, нарахованих на суму страхового відшкодування, підлягаючого до виплати позивачу в порядку регресу, застосовуються в разі порушення як договірних так і позадоговірних грошових зобов'язань, в тому числі і до зобов'язань відшкодування шкоди в порядку регресу.

Водночас, суд зазначає, що оскільки до відшкодування за вирахуванням франшизи підлягає сума у розмірі 5882,45 грн., то нарахування 3% річних слід здійснювати на вказану суму.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних, нарахованих позивачем за період з 17.06.2012р. по 19.11.2013р. встановив, що розмірі 3%, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача складають 251,90 грн.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (юридична адреса: 01601, м. Київ, Печерський узвіз, будинок 3; код ЄДРПОУ 14229456) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, будинок 40, код ЄДРПОУ 20782312) 5882 (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 45 коп. - шкоди в порядку регресу, 251 (двісті п'ятдесят одну) грн. 45 коп. - 3% річних, 1473 (одну тисячу чотириста сімдесят три) грн. 81 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 17.02.2014р.

Суддя О.В. Гулевець