Ухвала суду № 37299864, 21.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2014 р. Справа № 28240/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Луцький спиртогорілчаний комбінат» до якої приєднався ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі за позовом Державного підприємства «Луцький спиртогорілчаний комбінат» до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 18.10.2011 року №0003202301,-

В С Т А Н О В И Л А:

05.12.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 18.10.2011 року №0003202301.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем за результатом проведення позапланової виїзної перевірки з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків по фінансово-господарських взаємовідносинах із ТзОВ «Юніверсал Сервіс-Україна» за період з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року складено акт від 29.09.2011 року підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.10.2011 року №0003202301, яким позивачу донараховано податку на прибуток підприємств за основним платежем в розмірі 1029350,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 257337,50 грн. Вважають твердження відповідача про фіктивність правочинів, укладених з ТзОВ «Юніверсал Сервіс-Україна» помилковим, а тому просять визнати оскаржуване податкове повідомлення - рішення нечинним.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою податкове повідомлення - рішення Луцької ОДПІ від 18.10.2011 року №0003202301 визнати нечинним.

В апеляційній скарзі покликається на те, що твердження відповідача про фіктивність правочинів, укладених з ТзОВ «Юніверсал Сервіс-Україна» є помилковим.

05.03.2013 року до суду апеляційної інстанції поступила заява ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги відповідно до ст..192 КАС України. Обґрунтовує це тим, що він у період з 03.06.2003 року по 30.12.2011 року перебував на посаді директора ДП Луцький СГК, що підтверджується копіями наказів Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості від 03.06.2003 року №64-к та від 17.01.2012 року.

Згідно даної заяви приєднується до вимог апеляційної скарги Державного підприємства «Луцький спиртогорілчаний комбінат».

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.7 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що перевіркою вірно зроблено висновок про те, що ТзОВ «Юніверсал Сервіс-Україна» будь-яких рекламних послуг не надавало, укладення договорів, підписання актів виконаних робіт та проведення безготівкового розрахунку саме через дане товариство було обумовлене можливістю проведення отриманих безготівкових коштів у готівку шляхом використання злочинної схеми.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі ПК України) та інших законодавчих актів, а також відповідно до наказу Луцької ОДПІ від 14.09.2011 року №2516 відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Луцький СГК» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів та обов'язкових платежів по фінансово-господарських взаємовідносинах із ТзОВ «Юніверсал Сервіс-Україна» за період з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року, за наслідками якої складено Акт від 29.09.2011 року.

На підставі вказаного Акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 18.10.2011 року №0003202301, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 1029350 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 257337,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Луцький СГК» в періоді, що перевірявся, мало взаємовідносини з ТзОВ «Юніверсал Сервіс-Україна». Вказана обставина відображена в акті перевірки № 370/2399/05515312 від 13.10.2009 року та додатках до нього.

В ході проведення вищезазначеної планової перевірки до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відповідачем надсилався запит про проведення перевірки щодо підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з контрагентом та дотримання податкового законодавства №82707/7/23-513 від 03.09.2009 року з переліком актів виконаних робіт та податкових накладних по взаємовідносинах позивача з ТзОВ «Юніверсал Сервіс-Україна».

На вказаний запит ДПІ у Голосіївському районі м. Києва (лист вих. № 16189/7/23-0910 від 18.09.2009 року надано акт про неможливість проведення перевірки вищевказаного контрагента (№ 821/3-23-09-35571430 від 14.09.2009 року) в зв'язку з відсутністю останнього за місцезнаходженням.

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено за інкримінованими їм злочинами, проте в зв'язку із застосуванням до них ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року їх звільнено від кримінальної відповідальності, що не є реабілітуючою обставиною відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства.

З матеріалів справи також слідує, що відповідачем при проведенні перевірки у ДП «Луцький СГК» вимагались первинні документи згідно яких були здійснені фінансово-господарські операції з ТзОВ «Юніверсал Сервіс-Україна» (лист № 23394/23-2 від 19.09.2011 року), однак позивачем такі документи надані не були.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 року №996 - XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Цим же Законом (пункти 1 і 2 статті 9) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що перевіркою вірно зроблено висновок про те, що ТзОВ «Юніверсал Сервіс-Україна» будь-яких рекламних послуг не надавало, укладення договорів, підписання актів виконаних робіт та проведення безготівкового розрахунку саме через дане товариство було обумовлене можливістю проведення отриманих безготівкових коштів у готівку шляхом використання злочинної схеми.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Луцький спиртогорілчаний комбінат» до якої приєднався ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі №2а/0370/3377/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний