Ухвала суду № 37299633, 13.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13525/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2013 року №0006362204 та №0006372204 -

В С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас» звернулося в суд з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.07.2013 року №0006362204 та №0006372204

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони, належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін та третіх осіб.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень нас неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Конкорд-ексім» за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 16.07.2013 року №229/26-54-22-04-33346828, яким зафіксовано порушення позивачем вимог: п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, п.п. 200.2 ст. 200 ПК, що призвело до заниження податку на прибуток за 3 кв. 2012 року на 80542 грн., та ПДВ за червень 2012 року на 76707 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаному під час аналізу господарських правовідносин позивача з ТОВ «Конкорд-ексім» акту ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 16.10.2013 №1617/22-60/36857538 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Конкорд-ексім» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за червень 2012, в якому зазначено, що відповідно до ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215 ЦК правочини ТОВ «Конкорд-ексім» з вищезазначеними контрагентами є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, передбачених ними.

За таких підстав відповідач дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Конкорд-ексім» не створюють реальних правових наслідків, а тому формування валових витрат і податкового кредиту з ПДВ є неправомірним.

За результатами перевірки позивача відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 31.07.2013 р.:

- №0006362204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 95884 грн. (у т.ч.: основний платіж - 76707 грн., штраф - 19177 грн.);

- №0006372204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибу-ток на 100678 грн. (у т.ч.: основний платіж - 80542 грн., штраф - 20136 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зазначені в акті порушення відсутні, а тому є правомірним декларування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) і ТОВ «Конкорд-ексім» (Постачальник) укладено договір від 01.06.2012 року №601, предметом якого є поставка товару (поліграфічної продукції) у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами, визначеними договором.

Як встановлено судом першої інстанції, факт поставки товару позивачу за зазначеним договорами та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Доказами господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: податковими накладними, видатковими накладними, заявками про поставку матеріалів, відповідними рахунками-фактурами.

В рахунок оплати отриманих товарів на виконання вищезазначеного договору позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Реальність поставок матеріалу підтверджується договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.06.12 року № 230 та товарно-транспортними накладними.

Крім того, позивачем надано докази використання придбаного товару у подальшій господарській діяльності, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Конкорд-ексім» було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано.

Доводи відповідача про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом не підтверджуються об'єктивними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагента, та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 17.02.14 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.