Рішення № 37299462, 14.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24156/13 14.02.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва простягнення 22183 грн. 09 коп.Представники: від позивача: Левченко В.І.-представник за довіреністю № 91/2013/08/16-2 від 16.08.2013 від відповідача: Петруньок І.В. - представник за довіреністю б/н від 01.01.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.12.2013 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Київенерго" з вимогами до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2008 № 1410139 у розмірі 22183 грн. 09 коп., в тому числі 19664 грн. 77 коп. основного боргу та 2518 грн. 62 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2008 № 1410139 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.10.2011 по 01.11.2013 у розмірі 19664 грн. 77 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 2518 грн. 62 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.12.2013 порушено провадження у справі № 910/24156/13 та справу призначено до розгляду на 27.12.2013.

26.12.2013 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від позивача надійшли документи на виконання вимог суду.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 27.12.2013 справу № 910/24156/13 передано на розгляд судді Головіній К.І.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.12.2013 (суддя Головіна К.І.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.01.2014.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 справу № 910/24156/13 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.01.2014 (суддя Отрош І.М.) справу прийнято до провадження.

У судове засідання 17.01.2014 з'явились представники сторін та надали документи на виконання вимог суду.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 17.01.2014 оголошено перерву до 24.01.2014.

У судове засідання 24.01.2014 з'явились представники сторін та надали документи на виконання вимог суду.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 24.01.2014 оголошено перерву до 03.02.2014.

31.01.2014 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення по суті справи.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 03.02.2014 оголошено перерву до 14.02.2014.

04.02.2014 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

У судове засідання 14.02.2014 з'явились представники сторін, надали документи на виконання вимог суду та пояснення по суті справи.

Представник позивача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких підтримав заяву про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 3 % річних, у зв'язку з погашенням суми основного боргу.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких визнає позовні вимоги в частині суми боргу, та заперечує проти нарахування 3% річних, у зв'язку із тим, що заборгованість відповідача виникла у зв'язку із заборгованістю перед відповідачем кінцевих споживачів.

У судовому засіданні 14.02.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2008 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник за договором) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (ЖЕК-814 (споживач за договором) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410139, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі (далі - договір).

Відповідно до cтатуту Публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол № 2/2013 від 22.04.2013), Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго» у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI.

Положеннями розділу 4 договору встановлено термін дії договору, а саме даний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2008. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору споживач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Відповідно до пункту 2.3.1 договору споживач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 2 до договору, відповідно до умов якого розрахунки з споживачами за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими Розпорядженням КМДА від 31.08.2009 № 981, за кожну відпущену Гігокалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями у розмірі 125 грн. 47 коп. (опалення 100 %).

В період дії договору можливе змінення тарифів (пункт 12 додатку 2 до договору).

Розрахунки із споживачем за відпущену теплову енергію у період з 01.11.2011 по 31.10.2013 проводяться енергопостачальною організацією згідно з тарифами, затвердженими Постановою НКРЕ № 1729 від 14.12.2010.

Відповідно до пункту 8 додатку 2 до договору у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Пунктом 9 додатку 2 до договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в МВРТ № 4 за адресою: вул. Борщагівська, 171/18 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з пунктом 10 додатку 2 до договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 № 1198, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Як встановлено судом, за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року, з жовтня 2012 року по квітень 2012 року та за жовтень 2013 року позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 188458 грн. 91 коп. на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2008 № 1410139. Факт, обсяги, вартість наданих послуг та факт здійснення відповідачем часткової оплати підтверджується доданими до позовної заяви копіями облікових карток за жовтень 2013 року та корінців нарядів підключення/відключення до системи теплопостачання, а також довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію за період з липня 2011 року по жовтень 2013 року за номером особового рахунку: 1410139.

Відповідно до довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплову енергію КП УЖГ Святошинського району міста Києва (ЖЕО-811) у період з жовтня 2013 року по грудень 2013 року за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2008 № 1410139 відповідачем 08.11.2013 оплачено борг у розмірі 19664 грн. 47 коп.

У судовому зсіданні 14.02.2014 представником позивача надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначив, що відповідачем за спірний період , в погашення боргу, 08.11.2013 проведено оплату суми основного боргу в розмірі 19664 грн. 47 коп., у зв'язку з чим станом на 01.02.2014 основний борг за заявлений період відсутній, а також просить суд стягнути з відповідача 2518 грн. 62 коп. 3 % річних.

Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 19664 грн. 47 коп.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Заява про уточнення позовних вимог від 03.02.2014 підписана представником Публічного акціонерного товариства «Київенерго» Кравчиком С.М., що діє на підставі довіреності від 25.12.2013 № 91/2013/12/25-2, що підписана Генеральним директором Публічного акціонерного товариства «Київенерго» Фоменко О.В.

Відповідно до довіреності від 25.12.2013 № 91/2013/12/25-2 Кравчику Сергію Миколайовичу не надано права відмовлятись від позову.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що представнику позивача Кравчику С.М. не надано права на відмову від заявлених позовних вимог, господарський суд не приймає відмову від позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 19664 грн. 47 коп., оскільки такі дії суперечать законодавству та порушують охоронювані законом інтереси позивача.

У відповідності до положень пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи те, що відповідачем здійснено погашення заборгованості 08.11.2013, тобто до порушення провадження у справі (13.12.2013), позовні вимоги про стягнення з відповідача 19664 грн. 77 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у розмірі 2518 грн. 62 коп. за період прострочення, вказаний у розрахунку (з 01.11.2011 по 01.11.2013).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Твердження відповідача про те, що фактичним споживачем теплової енергії згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2008 № 1410139 є населення, не є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення 3 % річних, оскільки за договором зобов'язаною стороною є відповідач.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховані 3 % річних. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 2518 грн. 62 коп., нарахованих за період з 01.11.2011 до 01.11.2013, суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 2518 грн. 62 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 та ч. 2 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03179, м. Київ, вул. Прилужна, буд. 6, ідентифікаційний код 03366552) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) три проценти річних у розмірі 2518 грн. (дві тисячі п'ятсот вісімнадцять) грн. 62 коп. та 195 (сто дев'яносто пять) грн. 34 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 19.02.2014

Суддя І.М. Отрош