Ухвала суду № 37298476, 18.02.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 597/1311/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Дудяк С.В. Провадження № 22-ц/789/259/14 Доповідач - Дикун С.І.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

при секретарі - Матусів Ю.Б.

без участі сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Заліщицького районного суду від 14 листопада 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Заліщицького районного суду від 14 листопада 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, в користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" 56763 (п'ятдесят шість тисяч сімсот шістдесят три) гривні 99 копійок, та 567 (п'ятсот шістдесят сім) гривень 64 копійки судових витрат, а всього 57331 (п'ятдесят сім тисяч триста тридцять одну) гривню 63 копійки.

Ухвалою Заліщицького районного суду від 04 січня 2014 року заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення Заліщицького районного суду від 14 листопада 2013 року про стягнення із ОСОБА_1 в користь ПАТ "ВТБ Банк" 56763 грн. заборгованості за кредитом та 567,64 грн. судових витрат залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі апелянт просить заочне рішення Заліщицького районного суду від 14 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "ВТБ Банк", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування вимог апелянт зазначає, що позивачем не дотримано процедури, передбаченої кредитним договором, для стягнення із відповідача достроково заборгованості по кредитному договору відповідно до п.5.2.2 крединого договору. Апелянт вказує, що не отримував повідомлення-вимоги банку про дострокове повернення заборгованості. Також судом не враховано обставин нарахування пені та забргованості відповідно до строків, що визначені графіком погашення кредиту.

Сторони, будучи належно повідомленими про розгляд справи у судове засідання не з'явились.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом установлено, що 27.06.2012 року між позивачем ПАТ «ВТБ Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №R53100287399В відповідно до якого банк надав позичальнику строковий кредит, на споживчі потреби в інтересах сім'ї, в сумі 46400 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 32 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення до 27.06.2015 року або достроково у випадках, передбачених цим договором.

Згідно із п.3.3.1. Кредитного договору позичальник повинен сплачувати кредит та проценти щомісячно, відповідно до графіка повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості супутніх послуг.

Згідно із п.4.10 договору за наявності прострочення виконання зобов'язань позичальником за договором, розмір платежу збільшується на суму комісійної винагороди, неустойки та інших платежів (якщо такі мають місце), у т.ч. відшкодування витрат та збитків банку, пов'язаних із неналежним виконанням позичальником цього договору.

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ПАТ "ВТБ Банк" виконав свої зобов'язання згідно з договором та видав відповідачу кредит в сумі 46400 грн.

Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору (а.с.13-зворот), ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, борг відповідача із штрафним санкціями складає 56763,99 грн. Дана сума скаладається із:

42095,40 грн. - заборгованості за кредитом;

6671,42 грн. - прострочена заборгованість за відсотками;

7997,17 грн.- пені за прострочені платежі.

05.02.2013 року ПАТ "ВТБ Банк" надіслав боржнику ОСОБА_1 лист-вимогу №61/1400-2 про зміну термінів повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами в сторону їх зменшення, у зв'язку із облікованою заборгованістю за спірним кредитним договором (а.с.11).

Із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що 19.02.2013 року ОСОБА_1 отримав лист-вимогу №61/1400-2 надіслану банком 05.02.2013 року (а.с.12)

Відповідно до п. 5.2.1 кредитного договору, банк має відмовити позичальнику в наданні кредиту або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки, комісійної винагороди випадках, передбачених даним договором або чинним законодавством України, зокрема:

- порушення позичальником зобов'язань, що випливають з умов кредитних договорів, договорів забезпечення, що укладені, або будуть укладені майбутньому між позичальником та ПАТ "ВТБ Банк";

- невиконання, або неналежне виконання зобов'язань щодо сплати платежів, також комісійної винагороди, неустойки тощо, передбачених умовами договору.

Згідно п. 5.3.6 кредитного договору, позичальник зобов'язаний здійснити дострокове повернення кредиту у випадках, передбачених п. 5.2.1 даного договору, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати відправлення банком відповідної вимоги.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченнями), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Звертаючись із позовною заявою до суду, банк посилався на те, що позичальник прострочив сплату процентів за користування кредитом, та сплату по тілу кредиту в період з 28 січня 2013 року по 18 липня 2013 року, що свідчить про істотне порушення умов кредитного договору та надає право банку на дострокове повернення кредиту.

Згідно із п.29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Відповідно до ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі, зокрема: затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці.

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що оскільки відповідач порушив умови кредитного договору, то позовні вимоги банку про стягнення кредитної заборгованості підлягають до задоволення.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду, як такими що відповідають обставинам справи та вимогам законодавства.

З договору, який підписаний сторонами та не оспорений ними, вбачається, що відповідач погодився із правом банку на вимогу про дострокове повернення кредиту протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати відправлення банком відповідної вимоги. Таким чином, твердження апелянта, що банком не дотримано процедури, передбаченої кредитним договором, для стягнення з нього достроково заборгованості по кредитному договору відповідно до п.5.2.2 кредитного договору колегія суддів до уваги не приймає, оскільки 05.02.2013 р. банком було надіслано відповідний лист-вимогу на ім'я боржника, котру ним отримано 19.02.2013 р., що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.12).

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, зібраним доказам, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307; 308; 315; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Заліщицького районного суду від 14 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області С.І. Дикун