Рішення № 37297825, 25.02.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/3075/13-ц Головуючий у І інстанції Купрієнко С.І.Провадження № 22-ц/780/540/14 Доповідач у 2 інстанції ТаргонійКатегорія 36 25.02.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

12 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Таргоній Д.О.,

суддів: Приходька К.П., Голуб С.А.,

за участю секретаря: Черепинець А.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської районної державної адміністрації, Управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області, Вишгородського районного управління юстиції, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права на спадщину.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи учасників судового процесу, колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА :

В серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання права на спадщину.

В обґрунтування вимог послалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3, яка за ще життя отримала земельну ділянку 1,0000 га на підставі розпорядження № 760 від 30.03.2012 року про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність 14 громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Толокунської сільської ради Вишгородського району Київської області.

ОСОБА_3 здійснила всі необхідні дії, передбачені ст.118 ЗК України, необхідні для безоплатної приватизації земельної ділянки, однак, не встигла за життя отримати державний акт, тому оформити дане спадкове майно немає можливості, оскільки воно належним чином не зареєстроване.

Позивачка ОСОБА_1 просила визнати право на спадщину за нею та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,0000 га , яка розташована на території Толокунської сільської ради Вишгородського району Київської області кадастровий номер 3221888600:17:130:0202 у рівних частках; включити до складу спадщини земельну ділянку площею 1,0000 га, яка розташована на території Толокунської сільської ради Вишгородського району Київської області кадастровий номер 3221888600:17:130:0202; зобов'язати державного нотаріуса Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області видати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3221888600:17:130:0202.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує наступні питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право власності спадкодавця на спірну земельну ділянку не зареєстроване належним чином, а тому на день смерті ОСОБА_3 вона не увійшла до складу спадщини.

Проте, колегія суддів не може погодитися в повній мірі з такими висновками суду, оскільки вони зроблені за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування судом норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3. (а.с. 10)

Відповідно до Розпорядження № 760 від 30.03.2012 року про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність 14 громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Толокунської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_3 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1000 га. (а.с. 6) для ведення особистого селянського господарства на території Толокунської сільської ради Вишгородського району Київської області. (а.с. 6)

Як вбачається з копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 526 від 27.02.2013 року державного нотаріуса Вишгородської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до державного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, в чому їм було відмовлено з тих підстав, що державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, серія ЯЙ № 901828 виданий на ім'я ОСОБА_3 вже після її смерті.(а.с. 12-13)

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов"язків ( спадщина) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов"язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за законом або заповітом.

На підставі ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не перевірив тієї обставини, чи являються позивач - ОСОБА_1 та третя особа - ОСОБА_2 спадкоємцями після смерті ОСОБА_3, оскільки матеріали справи не містять таких даних (свідоцтва про народження відсутні). Судом також не перевірено наявність інших спадкоємців, не досліджено матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_3

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів апеляційної інстанції позбавлена можливості усунути вказані вище недоліки, оскільки, відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Представник позивача ОСОБА_4, який брав участь при розгляді справи як у суді першої інстанції, так і апеляційної, відповідних доказів наявності родинного зв'язку чи іншого права на спадкування, суду не надавав та не просив суд спряти у отриманні таких доказів.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про недоведеність позовних вимог в частині виникнення у позивача ОСОБА_1 права на спадкування після смерті ОСОБА_3

Крім того, судом першої інстанції не дано відповідної правової оцінки тій обставині, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в своїх інтересах, а також в інтересах ОСОБА_2, яка залучена до участі у справі як третя особа без самостійних позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.11 п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 особисто з позовними вимогами про визнання права на спадщину до суду не зверталась та не надавала відповідних повноважень ОСОБА_1

З огляду на все вищесказане, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вишгородської районної державної адміністрації, Управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області, Вишгородського районного управління юстиції, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права на спадщину - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: