Ухвала суду № 37297531, 15.01.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/1140/13-кГоловуючий у 1-й інстанції Кренцель М.І. Провадження № 11-кп/789/6/14 Доповідач - Коструба Г.І.Категорія - ч.3 ст.185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2014 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Коструби Г.І.

Суддів - Кунця І. М., Іващенка О. Ю.,

з участю - прокурора - Бурлаки Г.В.

при секретарі - Брілю В.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Козівського районного суду Тернопільської обл. від 16 жовтня 2013 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та житель АДРЕСА_1

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки 7 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено міру покарання у вигляді 4 років 7 місяців позбавлення волі.

Згідно ч.4 ст.70 КК України із врахуванням вироку Козівського районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2012 року за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання у вигляді 4 років 7 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишений попередній - тримання під вартою і строк відбування покарання рахується з 04 березня 2012 р.

Задоволено цивільний позов Тернопільського ЛВУМГ УМГ "Львівтрансгаз" на суму 4 895. 68 коп.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить зменшити призначене йому покарання на 5 місяців, оскільки суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував його похилий вік, стан здоров"я та відсутність близьких та далеких родичів, до яких він би міг звернутись за допомогою.

Згідно вироку суду, у ОСОБА_1, раніше судимого за корисливі злочини до позбавлення волі, 28 жовтня 2004 р. близько 08.00 годин виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна по місцю проживання в АДРЕСА_1

Реалізовуючи свій злочинний намір, 29 жовтня 2004 року близько 02.00 години ОСОБА_2, перебуваючи біля ГРС, яка належить Тернопільському лінійно-виробничому управлінню пральних газопроводів УМІ «Львівтрансгаз», що неподалік с.Козівка Козівського району, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, за допомогою металічних кусачок шляхом пошкодження металічної огорожі, якою була огорожена територія газорозподільної станції, проник на вищевказану територію, звідки умисно, таємно викрав з катодної станції ПСКР кВТ котушки мідного дроту, привівши в непрацездатність до експлуатації станцію, чим спричинив Тернопільському лінійно - виробничому управлінню магістральних газопроводів УМГ "Львівтрансгаз" матеріальну шкоду на суму 4 895,68 гривень. Із викраденим з місця злочину втік та розпорядився ним на власний розсуд.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який просить вирок суду щодо ОСОБА_1 залишити без змін, ознайомившись з матеріалами справи та доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого до задоволення не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, за згодою обвинуваченого судом було прийняте рішення про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, при цьому ОСОБА_1 було роз"яснено зміст ст. 349 КПК України щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, роз"яснений зміст ст. 349 КПК України і з"ясовано, чи правильно він розуміє зміст фактичних обставин справи /а.с.26/.

За таких обставин висновок суду про вчинення ОСОБА_1. злочину за обставин, встановлених судом, є законним і обгрунтованим і в апеляційній скарзі обвинуваченого не оспорюється.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України є правильною.

Твердження в апеляції обвинуваченого ОСОБА_1 про неврахування судом обставин, які пом"якшують покарання, а саме: його вік, відсутність близьких родичів, є необгрунтованими.

Виходячи із змісту вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.374 КПК України, при призначенні покарання суд повинен з"ясувати, чи є обставини, що обтяжують або пом"якшують покарання обвинуваченого, і вказати, які саме.

Як вбачається з вироку, суд при вирішенні питання про призначення покарання послався на те, що приймає до уваги визнання вини обвинуваченим та щире його розкаяння, які пом"якшують вину останнього.

За таких обставин колегія суддів вважає, що застосування судом на підставі ч.4 ст.70 КК України принципу призначення покарання за сукупністю злочинів за останнім вироком та вироком Козівського районного суду від 29 листопада 2012 р. шляхом часткового складання призначених покарань за ч.3 ст.185 КК України відповідає тяжкості вчиненого, даним про особу обвинуваченого та всім обставинам справи і не суперечить вимогам ч.4 ст.70 КК України.

Таким чином, підстав для пом"якшення призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за вироком Козівського районного суду Тернопільської обл. від 16 жовтня 2013 р. немає.

Разом з тим, з резолютивної частини вироку слід виключити вказівку суду про призначення покарання за останнім вироком суду від 16 жовтня 2013 р. за сукупністю злочинів відповідно до вимог ще й ч.1 ст. 70 КК України, оскільки ОСОБА_1 за останнім вироком вчинено лише один злочин, а саме - 29 жовтня 2004 р. - крадіжка мідного дроту з проникненням на територію газорозподільної станції на суму 4 895.68 грн.

Керуючись ст. ст. 404, 405,407 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Козівського районного суду Тернопільської обл. від 16 жовтня 2013 р. відносно ОСОБА_1 - без змін.

В порядку ст. 404 КПК України виключити з резолютивної частини вироку Козівського районного суду Тернопільської обл. від 16 жовтня 2013 р. вказівку про визначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст. 70 КПК України.

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.І. Коструба