Рішення № 37296468, 18.02.2014, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/1452/13-ц

Провадження № 2/222/11/2014

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 року Володарський районний суд Донецької області в складі:

судді Доценко С.І.

при секретарі Болбат Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Володарське цивільну справу за позовом:

Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»

до

ОСОБА_2

про стягнення суми боргу за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду за наступними підставами:

20.11.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000 гривень у ви вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач ОСОБА_2 зобов'язався сплачувати кредит та погашати відсотки за користування кредитом щомісяця, але дану вимогу не виконав. Загальна заборгованість відповідача станом на 31.05.2013 року становить 27583,80 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 6472,26, заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 19321,84 гривень, штрафу (фіксована частина) 500 гривень та штрафу (процентна ставка) в сумі 1289,70 гривень. У добровольному порядку відповідач відмовляється сплатити борг. Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак залишив суду заяву в якій наполягає на задоволенні позову та просить суд розглянути справу у його відсутність та у зв'язку з повторною неявкою відповідача постановити по справі заочне рішення.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову, зазначивши, що кредитною карткою з лімітом 10000 гривень він не користувався, а користувався карткою лише з лімітом 2500 гривень. В березні-квітні 2007 року в відділення ПАТ «КБ «ПриватБанк» він дізнався про суму для погашення кредиту, сплатив її, про що йому була надана довідка про відсутність заборгованості по банківській картці. Після чого він зламав картку і більш нею не користувався. Просить застосувати строки позовної давності та задоволенні позову відмовити.

В судові засідання призначені на 07.02.2014 року та 18.02.2014 року відповідач не з*явилася, але повістки неодноразово направлялись за адресою її місця проживання, зареєстрованому в установленому порядку, що відповідно до положень ст. 74 ЦПК України є належним повідомленням сторони про участь в справі і дає суду право розглянути справу на підставі наявних у справі доказів та постановити заочне рішення. Відповідачем до суду були надані заяви про неможливість участі в судовому засідання із-за хвороби та із-за проходження медичного огляду, однак докази на підтвердження цих заявах суду не надані.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, тому що доводи позивача підтверджуються дослідженними у судовому засіданні доказами:

- відповідно до кредитного договору від 05.10.2006 року ОСОБА_2 був наданий кредит на суму 2500 гривень на кредитну картку НОМЕР_1 зі сплатою 36 % на рік на суму заборгованості за кредитом;

- згідно до договору від 20.11.2006 року ОСОБА_2 було збільшено ліміт до 10 000 гривень на кредитну картку НОМЕР_1;

- відповідно до розрахунку заборгованості згідно кредитного договору від 20.11.2006 року ОСОБА_2 станом на 31.05.2013 року має заборгованість перед банком в сумі 27 583,80 гривень, яка складається: з заборгованості за кредитом в сумі 6472,26 гривень, із заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 19 321,84 грн., штрафу (фіксована частина) в сумі 500 гривень, штрафу (процентна складова) в сумі 1289,70 гривень.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що 1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. 2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1050 ЦКУ встановлено, що 1. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виконано належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. ст. 530 ч.1 ЦКУ зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 610 ЦКУ встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).

Суд не приймає до уваги, посилання відповідача на те, що він не користувався кредитною карткою з лімітом 10000 гривень, так як позивачем наданий договір від 20.11.2006 року про збільшення ліміту на кредитній картці який підписаний відповідачем і відповідач визнає, що підпис на зазначеному договорі його. Доказів на підтвердження закриття кредитної лінії відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні підтвердився факт, порушення ОСОБА_2 умов кредитного договору та свого грошового зобов'язання перед позивачем, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача в межах заявлених вимог підлягають задоволенню у повному обсязі.

Задовольняючи позов, суд також виходив з наступного.

Так, згідно п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам зазначено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Також пунктом 7 ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Відповідно до положень ст.ст. 256, 257, 261, 265 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України закінчення строку позовної давності (спливу позовної давності) до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Проте, суд не застосовує до спірних правовідносин строк позовної давності, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що згідно п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, а саме з 05.06.2006 року. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

За п. 4.8 вищевказаних Умов банк зобов'язаний подовжити строк дії картки з новою датою закінчення строку дії, при наявності коштів в межах платіжного ліміту на відповідному картрахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операцій по картрахунку.

За змістом п. 9.3 Умов та правил надання банківських послуг картрахунок відкритий на невизначений час, за виключенням настання подій, визначених у п.п. 9.6, 9.7, зокрема при нульовому залишку коштів на неактивному рахунку.

Відповідно до п.п. 3.1.3 розділу ІІ «Правила користування платіжною карткою» Умов та правил надання банківських послуг, з якими ОСОБА_2 був ознайомлений під час написання заяви про укладення договору, по закінченню строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява держателя про закриття картрахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг по виконанню розрахункових операцій по картрахунку і при дотримання інших умов продовження, передбачених Договором.

Відповідач ОСОБА_2, досягнувши із кредитором погодження у відповідності з ч.4 ст. 202 ЦК України про лонгацію договору, маючи, як встановлено судом, заборгованість внаслідок нездійснення платежів, із заявою про закінчення кредитного договору чи про розірвання кредитного договору, чи про закриття картрахунку до позивача не звертався. Платіжна картка, при продовжуваних зобов'язальних відносинах, що не завершились належним виконанням, активна на погашення і не закрита.

Таким чином, у зв'язку з непред'явленням відповідачем ОСОБА_2 вимог про розірвання або про закінчення дії кредитного договору, він не припинив свою дію, строк договору було продовжено сторонами конклюдентними діями, з огляду на узгоджені умови.

Відповідно ст.88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем при звернені до суду по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача .

Керуючись ст.ст. 209, 212-215, 226 ЦПК України, ст.ст. 6, 11, 509, 510, 524, 526, 527, 530, 536, 541, 543, 546-548, 549-552, 553-554, 610, 624-625, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (р/р 29092829003111, МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором в сумі 27 583 (двадцять сім тисяч п'ятсот вісімдесят три) гривні 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (р/р 64993919400001, МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570) понесені судові витрати в сумі 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень 84 копійки судового збору.

На заочне рішення може бути подано заяву про перегляд протягом 10 /десяти/ днів з дня отримання його копії до Володарського районного суду Донецької області.

Суддя С.І. Доценко