Ухвала суду № 37295984, 10.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2014 року м. Київ К/800/2334/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2012

у справі № 2а-6818/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптим"

до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2012, задоволено адміністративний позов: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.07.2012 № 0000752300 та № 0000772300.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" за період з 01.12.2010 по 30.09.2011, ПП "Поляріс Лайт" за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, ПП "Неомаркет" за період 01.01.2010 по 31.12.2011, ПП "Вікторія-Галкомсервіс" за період з 01.01.2009 по 30.09.2011, складено Акт від 09.07.2012 № 350/22/20780678, яким встановлено порушення позивачем:

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого знижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 32771,00 грн.;

- п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого знижено податок на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет на загальну суму 58 665,00 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого знижено податок на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет на суму 107606,00грн.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем 20.07.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000752300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 130505,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 107606,00 грн. та за штрафними санкціями - 22899,00 грн.; № 0000772300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 140585,25 грн., в т.ч. за основним платежем - 121436,00 грн. та за штрафними санкціями - 19149,25 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій позивачем з ПП "Поляріс Лайт", ПП "Неомаркет" та ПП "Вікторія-Галкомсервіс", на виконання умов договорів купівлі-продажу будівельних матеріалів та обладнання, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинними документами та документами податкової звітності, зокрема це: податкові та видаткові накладні.

Також, між позивачем та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" було укладено договір №04/11-01 від 04.11.2010, за умовами якого останній (підрядник) зобов'язався виконати будівельні та ремонті роботи загальною вартістю 500 000,00 грн.

Про виконання підрядником та прийняття позивачем робіт свідчать: акт приймання виконаних будівельних робіт від 04.12.2009, рекламний буклет Науково-медичного центу святої Параскеви, який засвідчує, що центр розпочав роботу, та податкові накладні.

На момент виникнення спірних правовідносин, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, що підтверджується відповідними свідоцтвами, та мали ліцензії на господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури.

Посилання податкового органу на акти проведення перевірок контрагентів позивача, якими встановлено відсутність у них необхідних умов для досягнення економічної діяльності, у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Крім того, судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено протиправність дій ДПІ, які складали дані акти, щодо викладення в актах перевірки висновків про визнання нікчемними всіх укладених правочинів.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку реального здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", ПП "Поляріс Лайт", ПП "Неомаркет", ПП "Вікторія-Галкомсервіс", та правомірності формування ним валових витрат та податкового кредиту на основі податкових накладних, виданих контрагентами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість, суди дійшли вірного висновку про безпідставність донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль