Ухвала суду № 37295978, 10.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2014 р. м. Київ К/800/36110/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Фоміна А.Ю.

та представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - Подлюк Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Агрофірма «Авіс»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013

у справі № 822/592/13-а

за позовом Закритого акціонерного товариства «Агрофірма «Авіс»

до Камянець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.03.2013 позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 №0002112343/0 та №0002122343/0, від 16.11.2007 №0002112343/1 та №0002122343/1, від 17.12.2007 №0002112343/2 та №0002122343/2.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.03.2013 та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Камянець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на її правонаступника - Камянець-Подільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

В судове засідання з'явивсь представник відповідача. Представник позивача в засідання суду не з'явивсь, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом невиїзної документальної перевірки позивача з питань нарахувань та сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2005 по 31.08.2005, складено акт № 1926/234/21332083 від 19.10.2007, в якому зафіксовано порушення позивачем пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, пп. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.07.1997 року, п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" № 271 від 26.02.1999 року, які полягають у завищенні суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2005 року в розмірі 6 232 994,00 грн., а також, заниженні суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2005 року в розмірі 339,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 19.10.2007 прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002112343/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 6232994,00 грн., та № 0002122343/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 339,00 грн. за основним платежем та 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін, а також, винесені аналогічні податкові повідомлення-рішення № 0002112343/1 та № 0002122343/1 від 16.11.2007, № 0002112343/2 та № 0002122343/2 від 17.12.2007.

Також, судами встановлено, що позивач є сільськогосподарським підприємством та сільськогосподарським товаровиробником, яке займається розведенням птиці і перебуває на спеціальному режимі сплати та використання податку на додану вартість, встановленому п.п. 11.21 та 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість", згідно з яким суми податку на додану вартість, призначені до сплати, не перераховуються до бюджету, а залишаються у власному розпорядженні для їх цільового використання.

20.05.2005 між позивачем та ТОВ "Агромаш-ІФ" укладено договори купівлі-продажу обладнання № К-П-20-05-2005/1 - К-П-20-05-2005/21 з додатковими угодами стосовно комплектності поставки обладнання, предметом яких є виготовлення, поставка та монтаж позивачу кліткового обладнання для утримання курей-несучок. Перерахування коштів за укладеними договорами позивачем здійснено платіжними дорученнями: № 2 від 05.07.2005 на суму 25400000 грн., № 1 від 13.07.2005 на суму 11000000 грн., № 1 від 27.07.2005 на суму 1000000 грн.

ТОВ "Агромаш-ІФ" видано позивачу податкову накладну № 181 від 29.07.2005, в якій зазначено загальну суму за договорами - 37400000 грн., в тому числі ПДВ - 6 233 333,33 грн. Вказана сума перерахована позивачем постачальнику з загального рахунку.

Сума ПДВ за угодами купівлі-продажу обладнання віднесена позивачем до податкового кредиту та включена до загальних податкових декларацій з ПДВ за серпень - вересень 2005 року, в зв'язку з чим до податкового органу подано розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення сум ПДВ з бюджету в розмірі 6 232 994 грн.

Крім того, встановлено, що позивач в період з 01.07.2005 по 31.08.2005 був платником фіксованого сільськогосподарського податку, питома вага доходу (виручки) якого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу у 2005 році склала 99,25 тис. грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки придбане кліткове обладнання є основними фондами, позивачем правомірно відображено податковий кредит в розмірі 6 232 994 грн. в загальній податковій декларації, за якою здійснюється розрахунки з бюджетом, з відшкодуванням з бюджету податкового кредиту за цією декларацією.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) зупинено дію п. 7.7 ст. 7, пп. 10.1 та 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власною виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизні» товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбані матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

На виконання п. 11.29 ст. 11 Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 271 від 26.02.1999 року "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 4 вказаної Постанови на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що при визначенні об'єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість", і податкове зобов'язання, і податковий кредит декларує за спеціальною податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми, не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями з реконструкції птахофабрики, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Камянець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на її правонаступника - Камянець-Подільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Агрофірма «Авіс» залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль