Ухвала суду № 37295907, 10.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2014 р. м. Київ К/800/13117/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013

у справі № 2а-3762/12/1070

за позовом Приватного акціонерного товариства "УВК Україна"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.07.2012 №0000842300 та №0000852300.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, складено акт № 201/22-3/36449095 від 02.07.2012, в якому встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р., п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 799 158,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 158 906,00 грн.

Висновок відповідача ґрунтується на тому, що взаємовідносини позивача із БВП «Строитель-Плюс», ПП «Команд», ТОВ «Едвайз Сіті Груп», ТОВ «Бізнес Сервіс Плюс», ТОВ «Дормашавто» мають протиправний характер, вважаються такими, що порушують публічний порядок, спрямовані на незаконне володіння майном держави, суперечать інтересам держави і суспільства.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем 20.07.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000842300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 799 158,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 190 793,00 грн., та № 0000852300, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 158 906,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій позивачем з БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Дормашавто» та ПП «Команд», на виконання умов договорів перевезення, підтверджується належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема це: податкові накладні, вантажні квитанції, карти завантаження автомобіля, товарно-транспортні накладні, акти виконаних транспортних послуг, рахунки на оплату та банківські виписки.

Щодо відносин позивача з ТОВ «Едвайз Сіті Груп», в матеріалах справи наявні: договір про надання послуг №ПУ 0106-2010 від 01.06.2010, акт здачі-прийняття робіт №889 від 30.06.2010, договір про надання послуг №ПР-0104-2010 від 01.04.2010, акт здачі-прийняття робіт №497 від 31.05.2010 та №391 від 30.04.2010.

Крім того, позивачем було укладено з ТОВ «Бізнес Сервіс Плюс» договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 04/11 від 01.04.2011. Реальність здійснення операцій згідно вказаного договору підтверджується: товарно-транспортними накладними, картами завантаження автомобіля, вантажними квитанціями, актами виконаних транспортних послуг, рахунками на оплату за здійснення перевезення та банківськими виписками про оплату за надані послуги.

На момент здійснення господарських операцій, вказані контрагенти були зареєстровані як юридичні особи, що підтверджується копіями свідоцтв платника ПДВ, довідками про взяття на податковий облік, довідками з ЄДРПОУ.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що зобов'язання за договорами були виконані сторонами в повному обсязі, позивач оплачено зазначені послуги з урахуванням сум податку на додану вартість, отримано податкові накладні, а тому правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені контрагентам.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль