Ухвала суду № 37295872, 18.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2014 р. м. Київ К/800/35561/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову та ухвалуЧеркаського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 рокуу справі№ 2а/2370/4982/2012за позовомПриватного підприємства «Партнер Україна»до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року у справі № 2а/2370/4982/2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби № 0006172301 від 12.12.2012 року та № 0006162301 від 12.12.2012 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 138.2, пп. 139.1.9 139.1 ст. 139, п. 198.1 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Партнер Україна» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4 за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року, з ФОП ОСОБА_5 за період з 01.03.2011 року по 31.07.2011 року, з ФОП ОСОБА_6 за травень 2011 року, з ПП «Лео-Сенс» за липень 2011 року, з ТОВ «Компанія Благотранс» за червень 2011 року складено акт № 344/22-14/30598882 від 28.11.2012 року, яким зафіксовано порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на суму 272 236,00 грн. та податок на додану вартість в сумі 537 777,00 грн.

На підставі акта перевірки 12.12.2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0006172301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 301 083,00 грн. (за основним платежем - 272 236,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 288 47,00 грн.), № 0006162301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 713 853,00 грн. (за основним платежем - 537 777,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 176 076,00 грн.).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, в силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі і в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із ч. 2 п. 198.3 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п. 198.6 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій між ПП «Партнер Україна» та ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ПП «Лео-Сенс», ТОВ «Компанія Благотранс» підтверджено належними бухгалтерськими та податковими документами.

Посилання податкового органу на дані перевірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання обґрунтовано відхилені судами першої та апеляційної інстанції, оскільки у разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім того, такі дані не можуть свідчити про безтоварність операцій без врахування інших документів, пов'язаних із нарахуванням і сплатою податків та зборів, документів, наданих платником податків, або отриманих від інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку, які б мали значення для прийняття рішення за наслідками проведення перевірки.

Твердження про наявність певних недоліків у первинних документах не спростовує встановлені на підставі дослідження в сукупності належних доказів у справі обставини фактичного виконання господарських операцій із вказаними контрагентами.

Враховуючи наведене та те, що в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обставини, викладені в акті перевірки, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову у зв'язку з безпідставністю донарахування позивачу податкових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційні скарги не підлягає задоволенню .

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 року у справі № 2а/2370/4982/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після відправлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак