Ухвала суду № 37295829, 13.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 року м. Київ К/800/36599/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Державної виконавчої служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року,

встановив:

У лютому 2013 року ОСОБА_4 пред'явив позов до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними дій щодо винесення постанови від 8 лютого 2013 року № 36460565 про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження про стягнення із Державної судової адміністрації України 9423,60 грн.

Позов обґрунтував тим, що оскаржувана постанова винесена із порушенням вимог Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент пред'явлення виконавчого документа до виконання, далі - Закон № 606-XIV).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року, позов задоволено частково: визнано протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Людмили Володимирівни щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 8 лютого 2013 року № 36460565 та скасовано її. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Державна виконавча служба України просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Скаргу обґрунтовує правомірністю оскарженої постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки пред'явлений виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, а його виконання має здійснювати Державне казначейство України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 березня 2009 року стягнуто з Державної судової адміністрації України шляхом списання коштів з відкритого розрахункового рахунку у Головному управлінні Державного казначейства України на користь ОСОБА_4 9423,60 грн.

31 травня 2010 року видано виконавчий лист, який знаходився на виконанні в Державній виконавчій службі України.

29 грудня 2012 року державним виконавцем Державної виконавчої служби України винесена постанова про повернення виконавчого документа і встановлено, що він може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 29 грудня 2013 року.

У січні 2013 року ОСОБА_4 поштою повторно направив виконавчий документ до Державної виконавчої служби України для виконання, однак постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. від 8 лютого 2013 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження з тих мотивів, що відповідно до частини другої статті 3 Закону № 606-XIV рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Скасовуючи оскаржену постанову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що вона винесена з порушенням вимог чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 здано виконавчий документ на пошту 28 січня 2013 року, що, з урахуванням правил частин першої та другої статті 255 ЦК України, і є днем пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною другою статті 3 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній станом на 28 січня 2013 року) передбачено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до пункту 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (в редакції, чинній станом на 28 січня 2013 року, далі - Порядок), він визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Згідно із пунктом 24 Порядку, виконання рішень про стягнення коштів з рахунків боржника, відкритих в органах Казначейства, здійснює державний виконавець у порядку та на підставі виконавчих документів.

Державний виконавець виносить протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає, зокрема, про необхідність самостійного виконання боржником рішення про стягнення коштів з його рахунків і подання відповідних підтверджуючих документів або подання боржником повідомлення про коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюватиметься безспірне списання коштів з його рахунків, чи реквізитів рахунків, на яких наявні кошти для безспірного списання. На підставі зазначеного повідомлення боржника державний виконавець подає органові Казначейства платіжні вимоги для стягнення коштів з рахунків боржника згідно з пунктом 33 цього Порядку (пункт 25 Порядку).

Отже, з огляду на такі вимоги чинного на момент пред'явлення виконавчого документа до виконання законодавства, державний виконавець безпідставно відмовив у відкритті виконавчого провадження, вважаючи, що його мають виконувати органи Державного казначейства України.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року - без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.