Ухвала суду № 37295770, 27.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

27 січня 2014 року м. Київ В/800/389/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів

судді-доповідача Шипуліної Т.М.

суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.

перевіривши матеріали заяви Державної податкової інспекції у місті Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.10.2013 у справі №2а-193/09/1270 за позовом Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, визнання факту завищення податкових зобов'язань та факту бездіяльності податкових осіб,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.10.2013 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області задоволено частково, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.02.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання факту бездіяльності посадових осіб ДПІ в місті Свердловську в частині невідображення в акті перевірки від 20.01.2007 №23-23-32355669 завищення податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 26365124,,00грн., з податку на додану вартість в сумі 70643,00грн. та завищення нарахування податку на прибуток в сумі 6591281,00грн. скасовано та закрито провадження у справі в цій частині.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою Вищого адміністративного суду України Державна податкова інспекція у місті Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області звернулась до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.10.2013 та просила допустити справу до провадження по перегляду судового рішення Верховним Судом України.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В даному випадку, заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, зокрема п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію постанови Вищого адміністративного суду України від 30.06.2011 у справі №18/398-АП-23/230/07-АП (№22а-822/07), ухвал Вищого адміністративного суду України від 24.10.2012 у справі №5/339-19/57А (86358/09/9104) (К-22849/10), від 25.12.2012 у справі №10/111-НА (К-20270/10) та зазначає, що у вказаних справах та у даній справі за аналогічних обставин Вищий адміністративний суд, здійснивши різне тлумачення змісту і сутності правових норм, дійшов різних висновків щодо правомірності ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів.

Разом з тим, обставини справи, що розглядається, відмінні від тих, на які посилається заявник на обґрунтування наявності підстав для перегляду справи.

Так, у даній справі, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що спеціальному обліку підлягають лише ті запаси, які складають фізичну основу незавершеного виробництва і готової продукції, а не формують її собівартість, а тому електрична енергія, вода та газ не можуть виступати запасами, так як відсутні основні складові таких запасів - утримання та зберігання, та вони не рахуються на матеріальних рахунках бухгалтерського обліку. Суд касаційної інстанції також вказав про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем валового доходу внаслідок не включення при веденні обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів до такої вартості витрати на капітальний ремонт, на послуги з переробки рядового вугілля та на використання вугілля на потреби виробництва, оскільки такі витрати не є запасами у розумінні п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та П(С)БО 9 «Запаси».

В той час, як зі змісту постанови Вищого адміністративного суду України від 30.06.2011 у справі №18/398-АП-23/230/07-АП (№22а-822/07) вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з позицією податкового органу щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у складі вартості понаднормативу втраченої електроенергії, яка не відноситься до складу валових витрат.

За змістом ухвали від 24.10.2012 у справі №5/339-19/57А (86358/09/9104) (К-22849/10) суд касаційної інстанції вказав на те, що прирівнювати незавершене будівництво та готову продукцію на початок звітного періоду з урахуванням всіх витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням (створенням) запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях до виключно матеріальної частини залишків на кінець звітного періоду є методологічно невірно.

Таким чином, мова йде про застосування норм матеріального права до різних за змістом правовідносин і не може розцінюватись як неоднакове застосування касаційною інстанцією норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Крім того, слід зазначити, що направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, що має місце у справі №10/111-НА (К-20270/10), не розв'язує спір по-суті та свідчить про неповноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи для правильного вирішення спору та про не дослідження всіх доказів, належить до порушення процесуального права, що не є підставою для перегляду ухвали в порядку Глави 3 КАС України.

Відсутність повно встановлених обставин у певній справі та ухвалення судового рішення в іншій справі, виходячи з конкретних встановлених обставин у справі, виключає висновок про ухвалення судових рішень у таких справах з неоднаковим застосуванням норм матеріального права саме у подібних правовідносинах.

З огляду на зазначене, у Державної податкової інспекції у місті Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області відсутні підстави передбачені статтею 237 КАС України для порушення питання щодо розгляду заяви Вищим адміністративним судом України про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія:

У Х В А Л И Л А :

1. Відмовити Державній податковій інспекції у місті Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області у задоволенні вимоги про допуск справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.10.2013 у справі №2а-193/09/1270 за позовом Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, визнання факту завищення податкових зобов'язань та факту бездіяльності податкових осіб.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: _______ Т.М. Шипуліна

Судді: _______ Л.І. Бившева

_______ Г.К. Голубєва

_______А.О. Рибченко

_______ М.О.Федоров