Ухвала суду № 37295734, 11.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2014 р. м. Київ К/800/35919/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Костенко М. І. Маринчак Н. Є. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової службина постанову та ухвалуМиколаївського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 рокуу справі№ 2а-2623/12/1470за позовомКомунального підприємства «Теплопостачання та водоканалізаційне господарство»до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової службиПроскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року у справі № 2а-2623/12/1470, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби № 0000622301, № 0000632301, № 0000672301 від 29.11.2011 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення, прийняти нову постановку про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12, п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 1.5, 1.11 ст. 1, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п. 11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 139.15 п. 139 ст. 139, пп. пп. 159.1.5, 159.1.9 п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу України, ст. ст. 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, належним чином повідомлених про дату та час судового засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами поведеної відповідачем планової виїзної перевірки КП «Теплопостачання та водоканалізаційне господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року до 30.06.2011 року, складено акт від 11.11.2011 року № 89/23-01/31948866.

На підставі акта перевірки 29.11.2011 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000622301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 68 675,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 17 169,00 грн.;

- № 0000632301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 4625 64,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 115 641,00 грн.;

- № 0000672301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства за півріччя 2011 року на суму 319 441,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що визначення позивачу податкових зобов'язань та застосування до нього штрафів відбулось на підставі невірної правової оцінки спірних правовідносин з боку інспекції, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір, суди дійшли висновку, що підприємством правомірно застосовано норму амортизації 2%, так як об'єктом амортизації є не самі основні фонди, як були введені в експлуатацію до 01.1.2004 року, а витрати на їх поліпшення, а саме: ремонт цих фондів, який був здійснений після 01.01.2004 року. Також суди визнали необґрунтованими доводи відповідача про безпідставне збільшення валових доходів шляхом віднесення до них непогашеної заборгованості перед ВП ЮУ АЕС ДП НАЕК «Енергоатом» та зазначили, що державна субвенція не є компенсацією вартості послуг та товарів, а тому на неї ПДВ не нараховується.

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні вимоги визначені ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України для ухвали суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи спір, судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що позивачем оскаржуються зазначені в акті перевірки порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які призвели до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 68 675,00 грн.; пп.139.1.5 п. 139.1 ст. 139, пп. 159.1.5 п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу України, внаслідок чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за півріччя 2011 року на суму 319 441,00 грн.; п. 1.11 ст. 1, п. 11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 462 564,00 грн.

Проте, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, судами першої та апеляційної інстанції не розглянуто доводи податкового органу про порушення платником п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не визначене суму податкового зобов'язання за цими епізодами та розмір застосованих за ці порушення штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити розмір визначеного податкового зобов'язання по кожному з порушень, зазначених в акті перевірки, розмір штрафних (фінансових) санкцій за кожне з таких порушень, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційна скарги підлягає частковому задоволенню .

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року у справі № 2а-2623/12/1470 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді М. І. Костенко

Н. Є. Маринчак