Ухвала суду № 37295733, 11.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2014 року м. Київ К/800/35112/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Костенко М. І. Маринчак Н. Є. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової службина постанову та ухвалуХерсонського окружного адміністративного суду від 14.02.2012 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 рокуу справі№ 2а-4954/11/2170за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Влада Інк»до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської областіпроскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.02.2012 року у справі № 2а-4954/11/2170, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 року, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 23.06.2011 року № 0000742301. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 203, 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України, п. 1.7 ст. 1, пп. пп. 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 123.1 ст. 123, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 9, 10, 11, 69, 70, 71, 72, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судам першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки з питань дотримання ТОВ «Влада Інк» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.03.2010 року по 31.03.2011 року складено акт від 03.06.2011 року № 353/23-8/36922673, яким зафіксовано, що постачальниками ТОВ «Влада Інк» надавались видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг) без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим підприємством порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочинів, які порушують публічний прядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № 0000752301 про зменшення податку на прибуток на суму 44 728,00 грн. та № 0000742301 про донарахування ПДВ в сумі 211 221,00 грн. і застосовано штрафні санкції на суму 6 606,00 грн.

Рішенням ДПА у Херсонській області від 31.08.2011 року № 4389/10/25-014 про результат розгляду скарги податкове повідомлення - рішення Каховською ОДПІ від 23.06.2011 року № 0000752301 про зменшення податку на прибуток на суму 44 728,00 грн. скасовано, в частині визнання недійсними угод залишено без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем підтверджено операції з придбання товарів з належним оформленням їх відповідними бухгалтерськими документами.

Колегія суддів погоджується з такими висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до пп. 7.5.1 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів) з метою їхнього використання у власній господарській діяльності платника податків.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «Євротрейд холдінг», ПП «Ногайська олія», ТОВ «Фінансова акваторія», ТОВ «Шер К», ТОВ «Пека», ТОВ»Інтерсервісплюс», ТОВ «Каїса», ТОВ «ВВВВ», ПП ОСОБА_4 та придбання пально-мастильних матеріалів підтверджено належними бухгалтерськими та податковими документами, оплата вартості товарів та послуг здійснена у безготівковому порядку.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджується з висновком судів про часткове задоволення позову, враховуючи, що відповідачем самостійно скасоване податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № 0000752301, яким позивачеві зменшено зобов'язання з податку на прибуток на 44 728,00 грн.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.02.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 року у справі № 2а-4954/11/2170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді М. І. Костенко

Н. Є. Маринчак