Постанова № 37295234, 12.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року 16:09 № 826/1042/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В. при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платниківпровизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішенняза участю представників:

від позивачаГодзула В. Ф. (довіреність)від відповідачівМанікало І. М. (довіреність)ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» (надалі - Позивач/ПАТ «УАК») з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі-Відповідач), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування ВП від 27.12.2013 р. №0001524230, №0001534230, №0001544230, №0001554230, №0001564230 та рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги №864/99-99-10-01-02-15 від 20.01.2014 р.

2. Присудити на користь Позивача із Державного бюджету України сплачений судовий збір.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2014 р. провадження у справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2014 р. було позовну заяву ПАТ «УАК», в частині позовних вимог про скасування рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги №864/99-99-10-01-02-15 від 20.01.2014 р. - залишено без розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає, про те, що податкові повідомлення-рішення були прийняті безпідставно, оскільки суперечать ряду норм матеріального права, а саме положенням Податкового кодексу України (надалі - ПК України), Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить в їх задоволенні відмовити з підстав викладених у письмових запереченнях, зокрема зазначає про те, що була проведена перевірка ПАТ «УАК» в ході якої було встановлено про порушення Позивачем пп.288.5.1 ст.288 ПК України, як наслідок Позивачем занижено суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України» «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Відповідно в судовому засіданні було оголошено вступу та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано 17.02.2014 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №649467 ПАТ «УАК» зареєстроване 19.04.1994 р. Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, та з 29.04.1994 р. взято на податковий облік в органах податкової служби за №29596.

На підставі наказу Відповідача №793 від 29.11.2013 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» та направлення на перевірку №661 від 03.12.2013 р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог п.288.5 ст.288 ПК України, щодо повноти обчислення орендної плати за землю за період з 01.01.2011 р. по 30.04.2013 р.

За результатами перевірки було складено Акт №1476/42-30/03121566 від 18.12.2013 р. «Про результати позапланової перевірки ПАТ «УАК» (код ЄДРПОУ 03121566) з питань дотримання вимог п.288.5 ст.288 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-VI щодо повноти обчислення орендної плати за землю за період з 01.01.2011 р. по 30.04.2013 р.» (надалі - Акт №1476), в якому зазначено про виявлені під час проведення перевірки порушення пп.288.5.1 п.288.1 ст.288 ПК України, в результаті чого підприємством занижені податкові зобов'язання з орендної плати: за земельні ділянки Голосіївського району м. Києва на суму 2 146 5593,30 грн.; за земельні ділянки Дарницького району м. Києва на суму 1 079 327,35 грн.; за земельну ділянку Деснянського району м. Києва на суму 702 524,54 грн.; на земельну ділянку Печерського району м. Києва на суму 376 701,01 грн.; на земельну ділянку Святошинського району м. Києва на суму 171 189,55 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними у Акті №1476, Позивачем було подано до Відповідача заперечення до вказаного Акту №1476, однак Відповідач, листом №14404/10/42-319 від 24.12.2013 р. «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки», повідомив ПАТ «УАК», що Акт №1476 відповідає нормам чинного законодавства та залишається без змін.

27.12.2013 р. Відповідачем, на підставі Акту №1476, було винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р», а саме:

ь №0001524230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб (земельні ділянки в Голосіївському районі м. Києва) на суму 2 562 775,19 грн. (2 146 559,30 грн. - за основним платежем, 416 190,89 грн. - за штрафними санкціями);

ь №0001534230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб (земельні ділянки в Дарницькому районі м. Києва) на суму 1 301 039,94 грн. (1 079 327,35 грн. - за основним платежем, 221 712,59 грн. - за штрафними санкціями);

ь №0001544230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб (земельні ділянки в Деснянському районі м. Києва) на суму 816 094 грн. (702 524,54 грн. - за основним платежем, 113 570,29 грн. - за штрафними санкціями);

ь №0001554230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб (земельні ділянки в Печерському районі м. Києва) на суму 449 975,20 грн. (376 701,01 грн. - за основним платежем, 73 274,19 грн. - за штрафними санкціями);

ь №0001564230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб (земельні ділянки в Святошинському районі м. Києва) на суму 204 489,20 грн. (171 189,55 грн. - за основним платежем, 33 299,65 грн. - за штрафними санкціями).

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, Позивачем була подана скарга до Міністерства доходів і зборів України №2139/26 від 31.12.2013 р., яка рішенням №864/99-99-10-01-02-15 від 20.01.2014 р. була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення Відповідача протиправними, Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, для захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд акцентує увагу, що положення Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. (із змінами та доповненнями), Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. (із змінами та доповненнями), Закон України «Про оренду землі» (із змінами та доповненнями) передбачали такий вид земельного користування як оренда земельних ділянок.

В ст.3 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній з моменту прийняття закону до 02.10.2003 р.) оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Крім того, відповідно до положень ст.13 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент набрання чинності ПК України) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, що підтверджено сторонами, між Київською міською радою (Орендодавець) та ПАТ «УАК» (Орендар) було укладено ряд договорів оренди земельних ділянок, зокрема:

ь від 21.05.2003 р. (зареєстровано у книзі державної реєстрації договорів №79-6-00176 від 09.02.2004 р.) (надалі - Договір від 21.05.2003 р.), відповідно до якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає у довгострокову оренду на 25 років земельні ділянки, місце розташування яких вул. Новопирогівська, 58 у Голосіївському районі, загальним розміром 13,1587 га для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд та під'їзних залізничних колій філіалу АТ «Українська автомобільна корпорація» «Київський головний центр «УкрАвто», з них земельна ділянка кадастровий номер 90:118:031 розміром 12,6985 га, земельна ділянка кадастровий номер 90:118:032 розміром 0,2881 га, та земельна ділянка кадастровий номер 90:118:033 розміром 0,1721 га.

Річна орендна плата, відповідно до п.2.2 Договору від 21.05.2003 р. становить 1,5 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. У випадку кошти будівлі, споруди або їх частини здаються в оренду іншим суб'єктам (крім державних, комунальних підприємств та громадських організацій), орендна плата встановлюється у розмірі 4 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок або їх частин, що припадає на орендовані площі будівель, споруд або їх частин.

ь від 05.02.2000 р. (надалі - Договір від 05.02.2000 р.), відповідно до якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає у довгострокову оренду на 24 роки земельну ділянку, місце розташування якої на перетині проспекту М. Бажана і Харківського шосе у Харківському районі м. Києва, розміром 0,7480 га для будівництва та експлуатації автозаправної станції з об'єктами сервісного обслуговування.

Річна орендна плата, відповідно до п.2.2 Договору від 05.02.2000 р. становить 2 відсотка від їх грошової оцінки.

ь Договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 17.09.1999 р. (зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею 17.09.1999 р. за №63-5-00017) (надалі - Договір від 17.09.1999 р.), відповідно до якого Київська міська рада передає, а Позивач приймає у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди на 25 років, загальною площею 27811 кв. м. для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд станції технічного обслуговування автомобілів на Харківському шосе, 179 у Дарницькому районі м. Києві.

В п.2.1 Договору від 17.09.1999 р. визначено, що плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати у розмірі 2 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.

ь від 14.11.2001 р. (зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації від 15.02.2002 р. за №52-6-00027) (надалі - Договір від 14.11.2001 р.) відповідно до якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає у оренду на 49 років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Мурманська, 6 у Деснянському районі (колишня територія Ватутінського району) м. Києва розміром 2,0421 га для експлуатації та обслуговування автостоянок та комплексу будівель і споруд станції технічного обслуговування автомобілів.

Річна орендна плата, відповідно до п.2.2 Договору від 14.11.2001 р. становить 2 відсотка від їх грошової оцінки.

ь Договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 15.04.1998 р. (зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею 15.04.1998 р. за №76-5-00024) (надалі - Договір від 15.04.1998 р.), відповідно до якого Київська міська рада передає, а Позивач приймає у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди на 25 років, загальною площею 1860 кв. м. для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку нежилих приміщень (підвалу) на вул. Червоноармійській, 15/2 у Старокиївському районі м. Києва.

В п.2.1 Договору від 15.04.1998 р. визначено, що плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати у розмірі 2 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.

ь Договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 31.08.1999 р. (зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею 31.08.1999 р. за №75-5-00042) (надалі - Договір від 31.08.1999 р.), відповідно до якого Київська міська рада передає, а Позивач приймає у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди на 3 роки, загальною площею 5540 кв. м. для обслуговування відкритої автостоянки на вул. Академіка Туполєва, 19 у Ленінградському районі.

В п.2.1 Договору від 31.08.1999 р. визначено, що плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати у розмірі 1 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.

Суд приймає до уваги посилання сторін на ст.206 Земельного кодексу України, в якій передбачено що використання землі в Україні є платним, об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Крім того, суд приймає до уваги посилання сторін на пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України, де зазначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Як було встановлено під час проведення податкової перевірки, що не заперечується представником Відповідача в судовому засіданні, Позивачем в повному обсязі проводилась оплата оренди земельних ділянок, саме на умовах визначених вищевказаними договорами.

Однак, на думку Відповідача, в зв'язку із прийняттям п.288.4 ст.288 ПК України, збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося автоматично, у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до положень закону. Як наслідок, за період з 01.01.2011 р. по 30.04.2013 р. Позивачем мала бути здійснена оплата оренди земельної ділянки за вищевказаними договорами в розмірі не менше 3 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що передбачено положеннями п.288.5 ст.288 ПК України, незалежно від внесення змін до договору оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Проте, суд критично ставиться до вказаних пояснень представника Відповідача, з огляду на наступне.

Так, згідно п.288.4 ст.288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем. При цьому, законодавець визначив п.288.5 ст.288 ПК України що, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Водночас, згідно з п.288.1 ст.288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Таким чином, положеннями ПК України передбачено, що питання про встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди, тому саме умови договору (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами, при цьому орендодавець має право вимагати сплати, а орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом такого договору, у визначеному договорі розмірі.

Крім того, суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що вимоги пп.288.5.1 п.288.1 ст.288 ПК України щодо мінімального розміру орендної плати стосується узгодження розміру орендної плати при укладанні договору або ж при внесенні змін до нього, але ніяк не можуть вважатися зобов'язаннями орендаря, встановленим ПК України, оскільки у самому ПК України вказано, що підставою для нарахування орендної плати є договір, а не Кодекс.

При цьому, ні ПК України, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено зобов'язання орендаря сплачувати орендну плату у розмірі, що не відповідає розміру, визначеному в договорі оренди, і сплачувати її в більшому розмірі в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати до внесення змін до самого договору оренди. Натомість фіксування в ПК України максимального та мінімального розміру орендної плати лише значить, що є законодавчо врегульований розмір орендної плати, проте не значить його автоматичного підвищення.

Водночас, суд приймає до уваги, що відповідно до положень ст.23 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній з моменту прийняття ПК України) орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

В ст.30 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній з моменту прийняття ПК України) передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Таким чином, суд звертає увагу, що не спростовано Відповідачем, що договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами.

Положеннями Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України); договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч.2 ст.626 ЦК України).

Положеннями ст.628 та ст.629 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, ст.632 ЦК України містить норми, які визначають, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як з'ясовано в судовому засіданні, що не заперечується представником Відповідача, розмір орендної плати є однією із істотних умов договору оренди земельної ділянки.

В ч.1 ст.651 ЦК України міститися норма, яка визначає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч.1 ст.652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В той же час, в судовому засіданні було встановлено, що не заперечувалось представником Відповідача, що Київська міська рада (як Орендодавець) не зверталась до Позивача (як Орендаря) з вимогою укласти додаткову угоду до договору земельної ділянки, щодо збільшення розміру орендної плати (зміни істотної умови договорів оренди земельних ділянок).

Разом з тим, ч.1 ст.2442 КАСУкраїни встановлено,що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою практику у відповідність з рішеннями Верховного суду України.

Так, в висновках Верховного суду України, викладених у рішеннях по справам №21-443а12 від 11.06.2013 р. та №21-166а13 від 11.06.2013 р., зазначено, суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання умов договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок, хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом №309-VI є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної плати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що органи державної податкової служби як контролюючі органи з питань правильності визначення та сплати податків мають право перевіряти правильність визначення та сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності лише на підставі договорів оренди таких земельних ділянок та не наділені правом вносити зміни до умов договору.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами Позивача, про протиправне збільшення грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, спростовано доводи Позивача та доведено правомірності своїх дій , а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладені обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Крім того, відповідно до ст.94 КАС України, відшкодовується в повному обсязі (487,20 грн.)

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що решта суми судового збору (4 384,80 грн.) має бути стягнута з Відповідача, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст.158-163, ст.167, ст.254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001524230, №0001534230, №0001544230, №0001554230, №0001564230 від 27.12.2013 р., що винесені Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

3. Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» понесені судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. направлених на асигнування діяльності Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (код ЄДРПОУ38716554, адреса: 03680, м. Київ, вул. Леванєвського, 2) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б.В. Санін