Ухвала суду № 37293529, 06.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-410/11/1070 ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

06 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача Бородаченка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "А/Ф Поділля" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А/Ф Поділля" до Баришівської об'єднаної податкової інспекції Київської області ДПС про скасування податкового повідомлення - рішення №0000222332/0 від 29 жовтня 2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС, в якому просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.06.2013 року) скасувати податкове повідомлення - рішення 29.10.2010 року №0000222332/0 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 132144 грн. 29 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач довів, що діяв з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та вимог податкового законодавства України, тому, суд дійшов висновку, що Баришівська об'єднана державна податкова інспекція Київської області діяла відповідно до вимог чинного законодавства, податкове повідомлення - рішення від 29.10.2010р. № 0000222332/0 є правомірним, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що обставини, встановлені судом на підставі неналежних і недопустимих доказів, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, посилається на неналежне оформлення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Агрофірма Поділля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.03.2010року, за результатами якої складено акт від 14.10.2010 року № 2717/23-2-00849936.

Згідно висновків вказаного акту, податковим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема, п.п.7.4.5.п.7.4.ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»; п.4 Постанови Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999 року зі змінами та доповненнями, в зв'язку з чим не перераховано на окремий рахунок суму в розмірі 131684, 0грн.; пп.7.2.3, пп. 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 920,57грн.

На підставі наведених висновків, викладених в акті перевірки, Баришівською ОДПІ Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29.10.2010р. № 0000222332/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 133064, 86 грн., з яких - 920, 57 грн. - основного платежу та 132114, 29 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, проте рішеннями ДПА України у Київській області та ДПА України, скарга ТОВ «Агрофірма Поділля» залишена без розгляду.

Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29.10.2010р. № 0000222332/0 прийнято відповідачем протиправно, позивач звернувся до суду з вказаним позовом, проте в задоволенні позовних вимог було відмолено.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також, що у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Так, з матеріалів вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (яке оскаржується в частині застосування штрафних санкцій), став висновок податкового органу про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку в зв'язку з придбанням товарів за податковими накладними №1 від 01.03.2008 року на суму 72000,00грн (в т.ч. ПДВ 20% - 12000 грн.), № 2 від 30.03.2008 року на суму 51673,99 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 8612,33 грн.), № 3 від 30.03.2008 року на суму 124542,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 20757 грн.), № 4 від 29.04.2008 року на суму 59957,64 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 9992, 94 грн.) та № 5 від 01.10.2008 року на суму 1034982,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 172497,00 грн), виданих контрагентом позивача (ТОВ «Агрофірма здоров'я») на виконання умов договору № 1/08-07 від 10.08.2007 року.

В основу зазначених доводів відповідача покладено висновок судово - економічної експертизи № 2938/2962/10-19 від 02.06.2010 року, який, як встановлено судом не було оскаржено чи скасовано, а також вирок Баришівського районного суду від 29 жовтня 2012 року, який набрав законної сили 14.11.2012 року, відносно директора ТОВ «Агрофірма Поділля» у справі № 1-3/12 (провадження 1/1001/3/12) за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України та ч. 1 ст. 366 КК України, яким визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 366 КК України та призначено покарання у вигляді одного року обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на один рік, проте звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання за закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України. За ч.5 ст. 191 КК України ОСОБА_3 було виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

Копії вищевказаних висновку судово - економічної експертизи № 2938/2962/10-19 від 02.06.2010 року (том 1 а.с. 183-193) та вироку суду (том 1 а.с. 224-242) наявні в матеріалах даної справи.

Так, з наявних у матеріалах справи документів, в тому числі висновку судово-економічної експертизи, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Агрофірма Здоров'я» (продавець) та ТОВ «Агрофірма Поділля» (покупець) було укладено договір від 10.08.2007 року № 1/0/-07, предметом якого є постачання мінеральних добрив.

Зі змісту зазначеної експертизи вбачається, що згідно подорожніх листів вантажних автомобілів, які виписані ТОВ «Агрофірма Поділля» на перевезення мінеральних добрив у періоді серпень-листопад 2007р., перевезення посівного матеріалу у періоді лютий-березень 2008р., а також специфікацій на товар, поставляється ТОВ «Агрон» та ТОВ «Агрономікс» в адресу ТОВ «Агрофірма Здоров'я» згідно договорів поставки № 96/07 від 14.08.2007р. та №54/07 від 30.08.2007р. відповідно, мінеральні добрива водіями ТОВ «Агрофірма Поділля» в періоді серпень-листопад 2007р. на базі в с.Кашпирівка Тетіївського району на умовах самовивозу і поставлені в той же період на ТОВ «Агрофірма Поділля».

Тобто, мінеральні добрива значаться отриманими ТОВ «Агрофірма Здоров'я» у ТОВ «Агрон» та ТОВ «Агрономікс» за договорами поставки, відразу поставлялися на ТОВ «Агрофірма Поділля».

Відповідно до видаткових накладних, наданих №2 від 30.03.2008р.- 51673,99грн., та №5 від 01.10.2008р. - 1034982,00грн., продавцем ТОВ «Агрофірма Здоров'я» значаться відвантаженими покупцю ТОВ «Агрофірма Поділля» суміш мінеральних добрив та тукосуміші та комплексні мінеральні добрива на загальну суму 1086655,99 грн..

По видаткових накладних №1 від 01.03.2008р. на суму 72000,00грн., №3 від 30.03.2008р. на суму 124542,00 грн. та №4 від 29.04.2008р. на суму 59957,64 грн. значиться відпуск кукурудзи та насіння вівса на загальну суму 256499,64 грн.

По видаткових накладних ТОВ «Агрофірма «Здоров'я» значаться отриманими ТМЦ ТОВ «Агрофірма Поділля» через ОСОБА_4 на загальну суму 1343155,63 грн.

Видаткові накладні №4 від 29.04.2008р. та №1 від 01.03.2008р. не містять печатки ТОВ «Агрофірма Здоров'я».

Крім того, у жодній вище перелічених накладних немає посилань на договір №1/08/07 від 10.08.2007р., тобто не видається за можливість встановити відповідно до якої договірної документації відбулась господарська операція по відпуску ТОВ «Агрофірма Здоров'я» мінеральних добрив, кукурудзи та насіння вівса.

До вищезазначених видаткових накладних додаються податкові накладні, виписані продавцем ТОВ «Агрофірма Здоров'я», в яких також не зазначено умови поставки. Формою проведених розрахунків, згідно податкових накладних, є розрахунковий рахунок.

Як випливає з наданої виписки банка за період з 25.07.2007р. по 01.04.2010р. розрахунки за відпущені по видаткових накладних ТОВ "Агрофірма Поділля" товар не проведені.

Крім того, згідно вироку Баришівського районного суду від 29 жовтня 2012 року, судом зокрема встановлено, що під час ведення господарської діяльності в якості директора TOB «Агрофірма «Здоров'я», ОСОБА_3 в період з березня по жовтень 2008 року дав вказівку головному бухгалтеру TOB «Агрофірма «Поділля» ОСОБА_5 скласти відповідні бухгалтерські документи, які нібито б підтверджували поставку товарно-матеріальних цінностей, закуплених у вищевказаних суб'єктів господарювання за кошти TOB «Агрофірма «Здоров'я», саме від даного підприємства, а не від безпосередніх постачальників.

На виконання цієї вказівки головний бухгалтер TOB «Агрофірма Поділля» ОСОБА_5 підготувала вказані ОСОБА_3 первинні документи TOB «Агрофірма «Здоров'я» - накладні № 1 від 01.03.08, № 2 від 30.03.08, № 3 від 30.03.08, № 4 від 29.04.08, № 5 від 01.10.08 про передачу товарно-матеріальних цінностей від TOB «Агрофірма «Здоров'я» агроному TOB «Агрофірма «Поділля» ОСОБА_4, які передала ОСОБА_3

Надалі ОСОБА_3 підписав вказані накладні на передачу товарно-матеріальних цінностей від імені TOB «Агрофірма «Здоров'я» та вказав головному агроному ОСОБА_4 підписати ці накладні від імені TOB «Агрофірма Поділля». Підписані накладні ОСОБА_3 передав до бухгалтерії TOB «Агрофірма Поділля» для проведення по бухгалтерському обліку товариству.

Підписані та видані ОСОБА_3 накладні № 1 від 01.03.08, № 2 від 30.03.2008, № 3 від 30.03.08, № 4 від 29.04.08, № 5 від 01.10.08 про передачу товарно-матеріальних цінностей ід TOB «Агрофірма «Здоров'я» агроному TOB «Агрофірма «Поділля» ОСОБА_4 містять завідомо неправдиву інформацію, оскільки ОСОБА_4 цінностей, вказаних у цих документах, від ОСОБА_3 не отримував, а вони були безпосередньо отримані за період із серпня 2007 року о лютий 2008 року працівниками TOB «Агрофірма «Поділля» у постачальників - TOB «Агрон», OB «Агрономікс», МІНІ «Жеко», TOB «Торговий дім «Вассма», ПСП «Слобода» і витрачені OB «Агрофірма «Поділля» у господарській діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сукупністю зібраних по справі доказів повністю підтверджується винність підсудного ОСОБА_3 в скоєному злочині.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до податкового законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідачем доведено, що відомості, які містяться у податкових накладних №1 від 01.03.2008 року, № 2 від 30.03.2008 року, № 3 від 30.03.2008 року, № 4 від 29.04.2008 року та № 5 від 01.10.2008 року, виданих контрагентом позивача (ТОВ «Агрофірма здоров'я») на виконання умов договору № 1/08-07 від 10.08.2007 року, не відповідають дійсності, що прямо встановлено обвинувальним вироком суду відносно директора ТОВ «Агрофірма Поділля» (том 1, а.с. 224).

З огляду на зазначене, колегія вважає обґрунтованою позицію відповідача щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку в зв'язку з придбанням товарів за вказаними вище податковими накладними, відтак висновки суду першої інстанції щодо правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими, доводи апеляційної скарги даних висновків не спростовують, тому колегією суддів відхиляються.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А/Ф Поділля" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А/Ф Поділля" до Баришівської об'єднаної податкової інспекції Київської області ДПС про скасування податкового повідомлення - рішення №0000222332/0 від 29 жовтня 2010 року - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 12 лютого 2014 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

ОСОБА_6