Рішення № 37292679, 10.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 911/4352/13 10.02.14

За позовомПрокурора Києво-Святошинського району Київської області до1. Київської обласної державної адміністрації 2. Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороніпозивачаДержавного підприємства "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща Водиця"проскасування розпоряджень та визнання недійсним договору оренди земельної ділянкиСуддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Барановська В.В.від відповідача 1:Борецька О.Ю.від відповідача 2:Журавльов В.М.від відповідача 3:Гнидка М.В.від третьої особи:не з'явився

Обставини справи:

Прокурор Києво-Святошинського району Київської області звернувся до господарського суду Київської області із позовом до Київської обласної державної адміністрації, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа" (надалі - "ТОВ "Медіа") про скасування розпоряджень та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що надання відповідачами 1, 2 в оренду відповідачу 3 земельної ділянки площею 3,4 га (кадастровий номер 3222486200:04:001:0037) під розміщення торговельно-складського комплексу було здійснено з порушенням норм чинного законодавства України, у зв'язку з чим прокурор вказує на наявність підстав для: визнання незаконними та скасування розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 20.08.2004 р. №526 "Про погодження місяця розташування об'єкта", від 31.08.2004 р. №551 "Про надання в оренду земельних ділянок", розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 07.09.2004 р. №345 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Медіа" під розміщення торговельно-складського комплексу"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 30.11.2005 р. між Київською обласною державною адміністрацією та ТОВ "Медіа"; зобов'язання ТОВ "Медіа" повернути спірну земельну ділянку до земель державної власності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.11.2013 р. вказаний позов направлено за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2013 р. порушено провадження у справі №911/4352/13 та призначено її до розгляду на 19.12.2013 р.

19.12.2013 р. через канцелярію суду представником відповідача 1 було подано відзив на позовну заяву за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на те, що оскаржувані розпорядження були прийняті відповідачем 1 в межах наданих йому повноважень.

19.12.2013 р. через канцелярію суду представником відповідача 3 було подано відзив на позовну заяву за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на те, що оскаржувані розпорядження були прийняті відповідачами 1, 2 в межах наданих їм повноважень, адже положення частини 2 ст. 150 Земельного кодексу України не поширюються на дані відносини, оскільки прокурором не доведено, що третя особа є науково-дослідним інститутом. Також, представником відповідача 3 було подано заяву про застосування строків позовної давності за змістом якої вказував на пропуском прокурором строків позовної давності, а тому в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2013 р. у зв'язку із неявкою представників відповідача 2 та третьої особи розгляд справи відкладено до 20.01.2014 р.

08.01.2014 р. представником відповідача 2 через канцелярію суду було подано клопотання за змістом якого просив змінити статус Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Судом в задоволенні клопотання відповідача 3 відмовлено, оскільки останнім не доведено існування обставин, з якими приписи Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість зміни його статусу, а одна із позовних вимог прокурора пред'явлена саме до відповідача 3.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. задоволено клопотання прокурора та продовжено строку розгляду справи на 15 днів, у зв'язку із неявкою представника відповідача 2 та необхідністю витребування додаткових документів розгляд справи відкладено до 10.02.2014 р.

Прокурор в судове засідання з'явився, позовні вимоги з викладених у позові підстав підтримує та додатково вказує на відсутність добровільної відмови третьої особи від права користування спірною земельною ділянкою, як на підставу незаконності її передачі відповідачу 3, а тому просить задовольнити їх повністю.

Представники відповідачів 1, 3 в судове засідання з'явилися, проти позову заперечують, в його задоволенні просять відмовити повністю.

В судове засідання представник відповідача 2 з'явився, позовні вимоги прокурора визнає в повному обсязі.

Третя особа, повідомлена про час і місце розгляду справи належним чином, що підтверджується підписом її представника в розписці в повідомленні про перерву від 20.01.2014 р., своїх повноважних представників в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 20.08.2004 р. №526 "Про погодження місця розташування об'єкта" (надалі - "розпорядження №526") вирішено погодити місце розташування об'єкта ТОВ "Медіа" - земельну ділянку площею 3,4 га сіножатей за рахунок земель Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-водиця" на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району для розміщення торговельно-промислового комплексу.

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 31.08.2004 р. №551 "Про надання в оренду земельних ділянок" (надалі - "розпорядження №551") затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Медіа" під розміщення торговельно-промислового комплексу на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району, розроблений Державним підприємством "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за договором від 05.08.2004 р. №7403, вирішено вилучити з постійного користування Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-водиця" та надати в оренду на 49 років ТОВ "Медіа" земельну ділянку площею 3,4 га (сіножаті) на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району під розміщення торговельно-промислового комплексу.

Пунктом 1 розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 07.09.2004 р. №345 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Медіа" під розміщення торговельно-промислового комплексу" (надалі - "розпорядження №345") було доручено заступнику голови райдержадміністрації Косенку Г.М. укласти та підписати від імені облдержадміністрації договір оренди спірної земельної ділянки з ТОВ "Медіа".

07.09.2004 р. між Київською обласною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Медіа" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №1-2139, (надалі - "Договір") відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 31.08.2004 р. №551 та Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 07.09.2004 р. №345 передав, а орендар прийняв в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, що перебуває у державній власності, загальною площею 3,4 га (сіножаті - 3,4), розміщену на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за межами населеного пункту, для розміщення торгівельно-промислового комплексу.

Спір у справі стосується законності вилучення спірної земельної ділянки, а саме, прокурор вказує на прийняття відповідачами 1, 2 спірних розпоряджень з перевищенням повноважень, що має своїм наслідком, на думку прокурора, наявність підстав для їх скасування, визнання недійсним Договору та зобов'язання відповідача 3 повернути таку земельну ділянку у власність держави.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується представниками учасників судового процесу спірна земельна ділянка (площею 3,4 га (кадастровий номер 3222486200:04:001:0037)) є державною власністю та до прийняття оскаржуваних розпоряджень перебувала у користуванні Державного підприємства "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща Водиця" на праві постійного користування.

Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень) встановлено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

В даному випадку вилучення спірної земельної ділянки було здійснено Київською обласною державною адміністрацією на підставі розпорядження №551.

Згідно із ч. 6 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень) обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Тобто, повноваження обласних державних адміністрацій (в т.ч. Київської обласної державної адміністрації) на вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, обмежені передбаченими частинами п'ятою, дев'ятою статті 149 Земельного кодексу України випадками.

Так, у відповідності до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Положеннями ст. 150 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень) встановлено, що до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті. Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України. Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

З огляду на викладені норми вбачається, що у випадку віднесення земельної ділянки державної власності до особливо цінних земель її вилучення можливе не інакше як на підставі постанови Кабінету Міністрів України або рішення відповідної місцевої ради за погодженням з Верховною Радою України.

Із доданого до проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Медіа" під розміщення торгівельно-промислового комплексу в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області висновку якісної характеристики покриву від 26.08.2004 р. №61-05, складеного Державним підприємством "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", вбачається, що ґрунтовий покрив на спірній земельній ділянці представлений сірими опідзоленими легкосуглинковими та темно-сірими опідзоленими легкосуглинковими ґрунтами.

Тобто, спірна земельна ділянка складається з ґрунтів (темно-сірі опідзолені), які в силу положень ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України було віднесено до особливо цінних земель.

При цьому, суд відзначає, що Державне підприємство "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" не наділене повноваженнями змінювати визначений законодавством (в даному випадку - положеннями ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України) статус земель, а тому його висновок щодо неналежності спірної земельної ділянки, яка складається з темно-сірих опідзолених ґрунтів, до цінних земель, є нікчемним.

Отже, спірна земельна ділянка відносить до цінних земель, а тому в силу положень ч. 2 ст. 150 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень) її вилучення у третьої особи було можливе не інакше як на підставі постанови Кабінету Міністрів України чи рішення відповідної місцевої ради за погодженням з Верховною Радою України.

За змістом із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що в силу положень ст.ст. 149, 150 Земельного кодексу України вилучення спірної земельної ділянки могло бути здійснено виключно на підставі постанови Кабінету Міністрів України чи рішення відповідної місцевої ради за погодженням з Верховною Радою України, а тому, враховуючи відсутність доказів погодження відповідачем 1 з Верховною Радою України вилучення спірної земельної ділянки, розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 31.08.2004 р. №551 "Про надання в оренду земельних ділянок" було прийнято з перевищенням наданих її повноважень.

Крім того, заслуговують на увагу посилання прокурора на відсутність доказів добровільної відмови третьої особи від права користування спірною земельною ділянкою, адже в силу положень ст.ст. 116, 141 Земельного кодексу України та встановленої судом незаконності вилучення у третьої особи спірної земельної ділянки її передача в оренду відповідачу 3 могла бути здійснена не інакше як за наявності факту припинення права постійного користування такою ділянкою за добровільною відмовою землекористувача, що згідно частин 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України оформлюється його заявою до власника земельної ділянки та відповідного рішення такого власника.

При цьому, суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів звернення третьої особи із заявою про добровільну відмову від права постійного користування спірною земельною ділянкою та відповідного рішення власника про прийняття такої ділянки, а наявний в матеріалах справи висновок заступника генерального директора Державного підприємства "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща Водиця" Мостицького О.К. від 26.08.2004 р. №715 "Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Медіа" для розміщення торгівельно-промислового комплексу в межах Соф.Борщагівської сільської ради" не може вважатися належним чином оформленою відмовою від права постійного користування спірною земельною ділянкою в розумінні ст. 142 Земельного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 3 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

За змістом п. 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене, вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 31.08.2004 р. №551 "Про надання в оренду земельних ділянок" з огляду на встановлену судом невідповідність його положенням ст.ст. 149, 150 Земельного кодексу України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Наведене також стосується розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 20.08.2004 р. №526 "Про погодження місця розташування об'єкта", адже в силу положень ст. 151 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень) погодження місць розташування об'єктів здійснюється тим органом, якому в силу закону надано повноваження щодо вилучення відповідної земельної ділянки (в даному випадку - Кабінету Міністрів України), а не Київській обласній державній адміністрації.

Враховуючи, що розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 07.09.2004 р. №345 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Медіа" було прийнято на виконання розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 20.08.2004 р. №526 та від 31.08.2004 р. №551, то встановлення судом невідповідності таких розпоряджень відповідача 1 вимогам чинного на момент їх прийняття законодавства України свідчить про незаконність відповідного розпорядження відповідача 2, а тому вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування такого розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог прокурора про визнання недійсним Договору суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до п. 2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється. З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Згідно із абз. 4 п. 2.26 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Встановлення судом невідповідності розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 31.08.2004 р. №551 та Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 07.09.2004 р. №345 положенням чинного на момент їх прийняття законодавства України свідчить про порушення встановленого ст. 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" порядку передачі в оренду земельної ділянки із земель державної власності, що згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання Договору недійсним.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Положеннями абз. 4 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" встановлено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Визнання судом недійсним Договору свідчить про відсутність правових підстав користування ТОВ "Медіа" спірною земельною ділянкою, а тому позовні вимоги прокурора про зобов'язання відповідача 3 повернути спірну земельну ділянку до земель державної власності є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно із ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а згідно ч. 5 наведеної статті якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Прокурор Києво-Святошинського району Київської області посилається на те, що про існування спірних правовідносин йому стало відомо під час проведення перевірки законності передачу в оренду спірної земельної ділянки у 2013 році.

Отже, враховуючи, що прокурор Києво-Святошинського району Київської області не був учасником спірних правовідносин, а доказів обізнаності його з наявністю порушень законодавства України щодо передачі в оренду земельної ділянки із земель державної власності матеріали справи не містять, то наведені обставини визнаються судом поважною причиною пропуску строку позовної давності, що зумовлює висновок про наявність підстав для захисту порушеного права держави.

За таких обставин, позовні вимоги Прокурора Києво-Святошинського району Київської області є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора Києво-Святошинського району Київської області задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 20.08.2004 р. №526 "Про погодження місця розташування об'єкта".

3. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 31.08.2004 р. №551 "Про надання в оренду земельних ділянок".

4. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 07.09.2004 р. №345 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Медіа" під розміщення торговельно-промислового комплексу".

5. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 07.09.2004 р. між Київською обласною державною адміністрацією та Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа", посвідчений державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №1-2139.

6. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 10; ідентифікаційний код 32518788) повернути земельну ділянку площею 3,4 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0037, що знаходиться на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області за межами населеного пункту до земель державної власності. Видати наказ.

7. Стягнути з Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Л.Українки, 1; ідентифікаційний код 00022533) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 911 (одна тисяча дев'ятсот одинадцять) грн. 66 коп. Видати наказ.

8. Стягнути з Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 126; ідентифікаційний код 23570148) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 911 (одна тисяча дев'ятсот одинадцять) грн. 66 коп. Видати наказ.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 10; ідентифікаційний код 32518788) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 911 (одна тисяча дев'ятсот одинадцять) грн. 66 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 14.02.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко