Рішення № 37292611, 13.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24711/13 13.02.14

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" доСтрахового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Лисенко Юлії Вікторівнипровідшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6 959,46 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

Від позивача:не з'явився Від відповідача: не з'явивсяВід третьої особи :не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (надалі - "ПАТ "СК "Українська страхова група") звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (надалі - "СТзДВ "Гарантія") про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6 959,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "СК "Українська страхова група" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №07-1717-12-00006

від 03.05.2012 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Mazda CX-7, реєстраційний номер СН 9528 АЕ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Mitsubishi Colt, реєстраційний номер

СН 4318 АК, яким скоєно ДТП, застрахована СТзДВ "Гарантія" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/4885870, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2013 р. порушено провадження у справі №910/24711/13, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Лисенко Юлію Вікторівну та призначено розгляд справи на 23.01.2014 р.

22.01.2014 р. до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, у зв'язку з відсутністю звіту суб'єкта оціночної діяльності про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, з урахуванням коефіцієнту його фізичного зносу. Крім того, відповідач вказує на те, що позивач при розрахунку розміру страхового відшкодування не зменшив його на суму франшизи, визначеної полісом №АВ/4885870.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2014 р. розгляд справи було відкладено на 13.02.2014 р. у зв'язку з неявкою представників сторін та третьої особи, повідомлених належним чином про час та місце розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіславши на адресу суду заяву, за змістом якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, розгляд справи просив провести за відсутності представників позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №0103025967783 та №0103025969719, що були отримані 30.12.2013 р. та 29.01.2014 р. відповідно.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, вимоги ухвали суду не виконала, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

При цьому, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56,

оф. 13, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html та вказано у позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач та третя особа повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений та надав суду відзив з доданими до нього документами, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.05.2012 р. між ПАТ "СК "Українська страхова група" (страховик) та Чукановим О.В. (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу

№07-1717-12-00006 (надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Mazda CX-7, реєстраційний номер СН 9528 АЕ, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП. Вигодонабувачем за Договором є Публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк".

12.03.2013 р. о 08:30 год. на вул. Подводніков, 12 в м. Севастопіль сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля Mazda CX-7, реєстраційний номер СН 9528 АЕ, та автомобіля марки Mitsubishi Colt, реєстраційний номер СН 4318 АК, а саме: Лисенко Ю.В., керуючи автомобілем Mitsubishi Colt, на початку свого руху допустила відкат назад та здійснила зіткнення з автомобілем Mazda CX-7, під керуванням Чуканова О.В., який зупинився позаду, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою Відділення оформлення матеріалів ДТП та дізнання УДАІ УМВС України в м. Севастополі та довідкою №9169913 Управління ДАІ УМВС України в м. Севастополі від 20.03.2013 р.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Лисенко Юлією Вікторівною п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 22.03.2013 р. у справі №863/1966/13-П, відповідно до якої Лисенко Ю.В. визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі страхового акту №ПСКА-2593 від 26.03.2013 р. у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування визначеного вказаним актом та листа вигодонабувача від 22.03.2013 р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом перерахування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма СРС" коштів у розмірі 6 959,46 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4990 від 28.03.2013 р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ПАТ "СК "Українська страхова група" перейшло в межах суми 6 959,46 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із постанови Гагарінського районного суду м. Севастополя від 22.03.2013 р. у справі №863/1966/13-П вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Mitsubishi Colt, реєстраційний номер СН 4318 АК, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Mazda CX-7, реєстраційний номер СН 9528 АЕ, знаходився під керуванням Лисенко Юлії Вікторівни.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Mitsubishi Colt, реєстраційний номер СН 4318 АК, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Mitsubishi Colt, реєстраційний номер СН 4318 АК, застрахована - СТзДВ "Гарантія" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/4885870 відповідно до полісу №АВ/4885870.

Вказаним договором (поліс № АВ/4885870) передбачено, що франшиза становить

1 000,00 грн., однак не передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у разі відсутності у вказаному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначеного розміру ліміту відповідальності, то слід керуватися ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно, до якої законом встановлено розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих - 50 тисяч гривень.

Пунктом 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно п. 36.2 ст. 36 наведеного Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Суд відзначає, що матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 6 959,46 грн. та позивачем було виплачено страхове відшкодування у такому ж розмірі.

Посилання відповідача на відсутність належних доказів розрахунку витрат, пов'язаних з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням коефіцієнтом фізичного зносу, так як відсутній звіт суб'єкта оціночної діяльності, як на підставу для відмови у задоволенні позову, судом відхиляється з огляду на наступне.

Нормою ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З аналізу ч.1 ст. 990 Цивільного кодексу України та ст.ст. 25, 26 Закону України "Про страхування" вбачається, що сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов'язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за умови підтвердження розміру оціненої шкоди іншими доказами по справі.

Пунктом 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р. передбачено, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу автомобіля Mazda CX-7, реєстраційний номер СН 9528 АЕ, рік випуску - 2007 і на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував 7 - ми років, а коефіцієнт фізичного зносу дорівнював нулю, то суд здійснивши перерахунок розрахунку витрат, пов'язаних з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням коефіцієнтом фізичного зносу (нуль), приходить до висновку, що вони відповідають розрахунку позивача.

Сторонами не наведено, а судом не встановлено, інших обставин, за яких згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів необхідно здійснити перерахунок збитку, заподіяного власнику транспортного засобу, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження розміру шкоди, завданої спірною ДТП автомобілю Mazda CX-7, реєстраційний номер СН 9528 АЕ, а необхідність витребовування судом додаткових доказів відсутня.

Позивачем було направлено відповідачу заяву № 11/6483 від 19.08.2013 р. про виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу, яка була отримана СТзДВ "Гарантія"

27.08.2013 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №0303803266550, а отже, суд приходить до висновку, що строк виконання зобов'язання на момент розгляду справи настав.

У своєму відзиві відповідач посилається на неналежне виконання позивачем умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №07-1717-12-00006 від 03.05.2012 р., як на підставу для відмови у задоволенні позову, у зв'язку з перерахуванням страхового відшкодування за даним договором на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма СРС", а не вигодонабувача, вказаному у договорі - Публічному акціонерному товариству "Ерсте Банк".

Однак, в матеріалах справи міститься лист Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" від 22.03.2013 р., відповідно до якого вигодонабувач погодив перерахунок відшкодування шкоди за спірною ДТП на розрахунковий рахунок СТО Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма СРС".

Щодо посилання відповідача на неврахування позивачем положень п. 12.1. ст. 12 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, встановленої при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, суд вважає його обгунтованим, а тому сума відшкодування має бути зменшена на суму франшизи в розмірі 1 000,00 грн.

Враховуючи визначений судом розмір ліміту відповідальності, розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, розмір відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи, визначеної полісом №АВ/4885870 у розмірі 1000,00 грн., відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 5 959,46 грн.

(6 959,46 грн. - 1 000,00 грн. франшизи за полісом) у строк до моменту звернення - ПАТ «СК «Українська страхова група» до суду. В решті позовних вимог слід відмовити.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з СТзДВ "Гарантія" на користь "ПАТ "СК "Українська страхова група" суми страхового відшкодування у розмірі 5 959,46 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити частково.

2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, оф. 13; ідентифікаційний код 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А; ідентифікаційний код 30859524) суму страхового відшкодування у розмірі 5 959 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 46 коп. та судовий збір у розмірі 1 473 (одна тисяча чотириста сімдесят три) грн. 28 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.02.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко