Ухвала суду № 37289913, 12.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1439/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Бабенка К.А.,

Петрика І.Й.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Щорського районного управління юстиції Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Молоко» до відділу державної виконавчої служби Щорського районного управління юстиції Чернігівської області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено. Скасовано постанову начальника відділу державної виконавчої служби Щорського районного управління юстиції Гах Ю.М. від 29.03.2013 про стягнення виконавчого збору з товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Молоко" в розмірі 7292,60 грн. та скасовано постанову начальника відділу державної виконавчої служби Щорського районного управління юстиції Гах Ю.М. від 03.04.2013 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 47,50 грн.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та винести нове рішення, яким закрити провадження.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні законні підстави для винесення оскаржуваних постанов, що в свою чергу свідчить про необхідність їх скасування.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підставі наказу Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2013 №927/159/13-г, яким стягнуто з ТОВ "Полісся-Молоко" на користь ТОВ «Астра» борг в сумі 169819,93 грн. та заяви стягувача від 20.03.2013 №227 начальником відділу державної виконавчої служби Щорського районного управління юстиції у Чернігівській області Гахом Ю.М. 22.03.2013 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду до 28.03.2013.

Вказана постанова була отримана уповноваженою особою товариства 27.03.2013 року.

27.03.2013 ТОВ "Полісся-Молоко" направило відповідачу лист №54 яким проінформовано начальника відділу державної виконавчої служби Щорського районного управління юстиції у Чернігівській області Гаха Ю.М. про те, що наказ №927/15913-г, виданий 05.03.2013 на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області, виконаний позивачем самостійно в строк зазначений в постанові про відкриття виконаного провадження від 22.03.2013 та на підставі цього запропоновано закінчити виконавче провадження. На підтвердження виконання рішення суду позивачем до вищевказаного листа були додані платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи.

29.03.2013 начальником відділу державної виконавчої служби Щорського районного управління юстиції у Чернігівській області Гах Ю.М. винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ТОВ "Полісся-Молоко" у розмірі 7292,60 грн. та 03.04.2013 постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 47,50 грн.

Вказані постанови були направлені на адресу позивача, що підтверджується копіями супровідних листів від 01.04.2013 №1-42/725 та №1/42.

08.05.2013 начальником відділу державної виконавчої служби Щорського районного управління юстиції у Чернігівській області Гах Ю.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, в зв'язку з погашенням боргу повністю згідно виконавчого документа.

Даючи правову оцінку обставинам справи та погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону №606-XIV примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом №606-XIV.

Частиною 1 статті 6 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

В статті 11 Закону №606-XIV вказано, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно частини 1 статті 17 Закону №606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, визначено частиною другою статті 17 Закону №606-XIV.

Згідно з пунктом 1 цієї норми виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, є, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до частин 1,2,5 статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно із частиною 1 статті 27 Закону №606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 28 Закону №606-XIV постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Згідно пункту 4.16.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 року №74/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за №865/4158 (далі - Інструкція №74/5) постанова про стягнення виконавчого збору, зокрема, виноситься після завершення добровільного строку та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано.

Однак, з положень з частини 3 статті 27 Закону №606-XIV вбачаться, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір, у такому разі з боржника не стягуються.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що аналіз згаданих положень Закону №606-XIV та Інструкції №74/5 дає підстави вважати, що державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору після пересвідчення у не здійсненні боржником дій, спрямованих на добровільне виконання рішення та закінчення добровільного строку виконання рішення, але до початку здійснення примусового заходу.

Відповідно статті 41 Закону №606-XIV витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству. До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; розміщення оголошення в засобах масової інформації; виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

А тому, як вірно зазначено судом першої інстанції, винесенню постанови про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, також, передує невиконання боржником рішення суду в добровільний строк, встановлений статтею 25 Закону №606-XIV.

Судом встановлено, що ТОВ «Полісся-Молоко» наказ господарського суду самостійно виконано, в строк зазначений у постанові про відкриття провадження від 22.03.2013 та повідомлено відповідача про це з наданням підтверджуючих документів, а тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача законні підстави для винесення оскаржуваних постанов - відсутні.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається

Керуючись ст.ст. 41, 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Щорського районного управління юстиції Чернігівської області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 14.02.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: К.А. Бабенко

І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Бабенко К.А

Петрик І.Й.