Ухвала суду № 37289908, 11.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3417/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представників позивача: Гаврилюка А.В., Петрова О.М.,

представника відповідача - Тараненко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.06.2013 року №0002272300, №0002282300 та від 13.06.2013 року №0002292300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на необґрунтованість встановлення відповідачем порушень податкового законодавства під час перевірки позивача по господарським взаємовідносинам останнього з ТОВ «Саноіл Торг».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ «Саноіл Торг» за період з 01.01.2010 року по 01.04.2013 року, за підсумками якої складено акт від 18.05.2013 року №313/22-01/32294926 та виявлені порушення пп. пп. 14.1.36, 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 20799809,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 953446,00 грн. за ІV квартал 2012 року, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 83865433,00 грн., в тому числі за листопад 2012 року - на суму 10000024,00 грн., за грудень 2012 року - 10000008,00 грн., за січень 2013 року - 33046128,00 грн., за лютий 2013 року - 16342391,00 грн.

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.06.2013 року №0002272300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі на 25999761,00 грн., з них 20799809,00 грн. - за основним платежем, 5199952,00 грн. - за штрафними санкціями, №0002282300, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 953446,00 грн., та від 13.06.2013 року №0002292300, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість в загальному розмірі на 86735689,00 грн., з них 69388551,00 грн. - за основним платежем, 17347138,00 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу, ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулося у суд.

Обговорюючи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою визначення позивачу сум податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення ТОВ «Фоззі-Фуд» коштів, витрачених за договорами купівлі-продажу, укладеними з ТОВ «Саноіл Торг» до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту, оскільки господарські операції за вказаними договорами, на переконання податкової інспекції, суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків і не пов'язані зі здійсненням компенсації вартості товарів, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності позивача.

Висновки про безпідставність віднесення зазначених сум до складу валових витрат та податкового кредиту ґрунтуються на матеріалах податкової перевірки контрагента позивача - ТОВ «Саноіл Торг», проведеної Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва, на предмет дотримання товариством вимог податкового законодавства по податку на прибуток і податку на додану вартість, результати якої викладені в акті від 26.04.2013 № 1266/22-20/37269136.

Так, в акті перевірки позивача, на підставі якого винесено спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган цитує вищевказаний акт перевірки ТОВ «Саноіл Торг», у якому зазначено, що на підставі даних Департаменту розвитку ІТ, електронних сервісів і обліку платників Міністерства доходів і зборів України встановлено, що ТОВ «Саноіл Торг», ТОВ «Югекотоп» і ТОВ «Метал - Транс» здійснюють подачу податкової звітності і реєструють податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних з однієї електронної адреси. Відповідна інформація засвідчує той факт, що складання і відправка податкової звітності ТОВ «Саноіл Торг», ТОВ «Югекотоп» і ТОВ «Метал - Транс» здійснюється безпосередньо однією або групою пов'язаних осіб. Крім того, в акті вказано, що в результаті встановлених у ході перевірки фактів фіктивності ТОВ «Інфініті», взаємовідносини між ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Фоззі - Фуд» мають протиправний характер, а правочини, внаслідок яких неправомірно віднесено витрати до складу валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави і суспільства, тобто порушують публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемними.

На спростування приведених доводів, позивачем надано до перевірки первинні документи, що опосередковували його взаємовідносини із вищевказаним контрагентом, проте, контролюючим органом не взято їх до уваги з огляду на встановлене вище.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Так, згідно вимог пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегією суддів установлено, що в перевірений відповідачем позивач мав господарські відносини з ТОВ «Саноіл Торг» предметом яких були поставки нерафінованої соняшникової олії, макухи з насіння соняшника та шрота соняшникового.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Фоззі - Фуд» і ТОВ «Саніол Торг» позивачем надано суду належним чином засвідчені копії: видаткових і податкових накладних, рахунків-фактур, актів приймання-передачі, специфікацій, банківських виписок по особовому рахунку.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у даного контрагента. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи чи їх відповідність вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Із пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фоззі-Фуд» придбавало у ТОВ «Саноіл Торг» вищевказані товари з метою подальшого продажу за межі території України.

Підтвердженням вказаної обставини слугують копії контрактів укладених між ТОВ «Фоззі-Фуд» і Компанією «OREXIM LIMITED» (Единбург, Англія) від 22.11.2012 року № 0503/12-К, від 17.01.2013 року № 0530/13-К, від 12.02.2013 року № 0538/13-К, від 28.02.2013 року № 0548/13-К. Предметом цих контрактів була поставка української нерафінованої соняшникової олії (врожаю 2012 року), макухи соняшникової нестандартної українського походження насипом, шрота соняшникового українського походження.

На підтвердження господарських правовідносин з Компанією «OREXIM LIMITED» позивач надав суду копії вантажних митних декларацій про імпорт вказаних товарів і виписки з банківського рахунку про оплату Компанією «OREXIM LIMITED» коштів за отриманий товар. Із відміток на вантажно-митних деклараціях вбачається, що вантаж пройшов розмитнення.

Окрім того, з метою здійснення митного оформлення товару позивачем було укладено із ТОВ «Югекотеп» договір доручення від 12.10.2012 року № 121ОК на транспортно-експедиторське і митно-брокерське обслуговування вантажу.

На підтвердження виконання даної угоди позивачем надано суду копії звіту від 31.12.2012 року про надані послуги, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків - фактур, актів надання послуг, виписки з банківського рахунку про оплату отриманих послуг.

Серед іншого, позивачем надано суду копії сертифікатів відповідності олії соняшникової нерафінованої, а також копії договорів укладених між ТОВ «Саноіл Торг» і ТОВ «Таир-Трейд», ТОВ «Югевротранс», ТОВ «Евери», ТОВ «СТБ Сервіс», ТОВ «Транспортна компанія СКАТ», предметом яких було надання транспортних послуг з перевезення товару ТОВ «Саноіл Торг» і копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт транспортування придбаного товару.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції внаслідок яких позивачу виписано податкові накладні ТОВ «Саноіл Торг» підтверджуються належними первинними документами. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем спірних витрат до складу валових витрат відповідних періодів.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні ТОВ «Саноіл Торг», колегія суддів приходить до наступного.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 названого Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 цього Кодексу встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, судова колегія зазначає, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Як убачається із матеріалів податкової перевірки ТОВ «Саноіл Торг», зазначене товариство в період поставки товару позивачу за спірними господарськими операціями було зареєстровано платником податку на додану вартість, а тому мало право виписувати податкові накладні.

У свою чергу, відповідність зазначених податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1. статті 201 ПК України стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, відповідачем не заперечується. Так само, як відповідачем не надано конкретних зауважень щодо відповідності вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інших первинних документів, що складались у процесі господарських взаємовідносин позивача з вище згаданим контрагентом.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту та валових витрат.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин, а тому не доведено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про нікчемність господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Саноіл Торг» за період, що був предметом податкової перевірки.

Зі змісту акту, складеного внаслідок перевірки позивача, вбачається, що контролюючий орган посилається на те, що правочини позивача суперечать інтересам держави, з чим не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення злочинного умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Підтвердженням винуватості особи у вчиненні правочинів, які суперечать інтересам держави, в силу ст. 62 Конституції України, може бути лише обвинувальний вирок суду, яким установлено відповідні обставини.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи його контрагента.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.

Зважаючи на наведене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 17 лютого 2014 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М