Ухвала суду № 37289891, 06.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5492/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

06 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Гром Л.М.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Кримське республіканське підприємство «Вода Криму» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України про визнання дій щодо повернення виконавчого листа, виданого 22.10.2010 Окружним адміністративним судом АР Крим по адміністративній справі № 2а-6707/09/1/0170 без виконання протиправними; зобов'язання вжити заходів щодо виконання виконавчого листа по адміністративній справі № 2а-6707/09/1/0170, виданого 22.10.2010 Окружним адміністративним судом АР Крим у строки, в спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2009 р. у справі № 2а-6707/09/1/0170 за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополь» (Кримське республіканське підприємство «Вода Криму») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі АРК про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2010 р., 22.10.2010 р. видано виконавчий лист по вищевказаній адміністративній справі.

Відповідно до вищезгаданого рішення суду та виконавчого листа з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополь» (Кримське республіканське підприємство «Вода Криму») підлягали стягненню витрати на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 10 000,00 грн.

У виконавчому листі зазначено строк пред'явлення до виконання - протягом трьох років з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Так, позивач звернувся до Казначейства з листом від 13.03.2013 р. № 220-2 про прийняття до виконання вищезгаданого виконавчого листа. Правильність складання і подання до Казначейської служби позивачем відповідних заяви та виконавчого листа відповідачем не заперечувалося.

Проте, листом від 26.03.2013 р. за № 5-08/2903-7394, який отримано позивачем 01.04.2013 р., Казначейство повернуло заявнику виконавчий лист без виконання.

Повернення виконавчого листа мотивовано тим, що ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного призначення.

Також зазначено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» бюджетні призначення на відшкодування витрат на проведення судово-економічної експертизи не передбачені, а відтак рахунки, з яких би здійснювалось таке відшкодування, у ДКСУ відсутні.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані дії відповідача є протиправними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).

Пунктом 2 Положення, визначено, що Казначейство України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України (далі - Мінфін України), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України і Міністра.

Казначейство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду; здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (п.п.5, 7 п.5 Положення).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 (далі - Порядок № 845).

Приписами п. 17 Порядку N 845 передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.

Так, п. 6 Порядку №845 визначено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

В свою чергу, пп. 1 п. 9 Порядку №845 встановлено, що орган Казначейства повертає, зокрема, виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки.

Проте, жодна з визначених підстав не співпадає з обставинами, викладеними відповідачем, у своєму листі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до змісту Порядку №845, на органи Казначейства фактично покладено функції щодо виконання рішень судів. Зазначеним порядком органам Казначейства не надається право надавати оцінку та/або тлумачити зміст рішенням суду, які підлягають виконанню, та надавати оцінку можливості його виконання.

В разі наявності обставин, які на думку органу казначейства ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду, такий орган відповідно до ст. 263 КАСУ має звернутися до, в даному випадку, адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Таким чином позиція Державної казначейської служби, висловлена в листі від 26.03.2013 р. не може бути прийнята судом до уваги, так як в даному випадку мова йде не про відшкодування витрат на проведення судово-економічної експертизи, а про виконання рішення суду, яким такий обов'язок визначено. Отже, в разі набрання рішенням законної сили, воно має бути виконано.

Враховуючи викладене, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

Л.М. Гром

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.