Постанова № 37289807, 19.02.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2014 р. № 820/12836/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В,

при секретарі судового засідання - Тайцеві А.Л.

за участю:

представника позивача - Рудь О.Г.

представника відповідача - Плугатирьова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів в якому просив скасувати повністю податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.11.2013 р. №0000104000 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов"язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі: сума завищення бюджетного відшкодування 858385,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 214596,25 грн. , а разом 1072981,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення - рішення, прийняте відповідачем за результатами проведення перевірки слід скасувати, оскільки акт перевірки, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення - рішення, ґрунтується на висновках, які суперечать діючому законодавству України, оскільки доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог п.198.1 п.198.2 ст. 198 п.п. 200.1, 200.3 ст.200 та п.п. «и» 201.1, 201.4,201.6,201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, п. 102.5 ст.102, п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Представник відповідача у судовому засіданні та письмових запереченнях наданих до суду проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання прибув, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності встановив наступне.

Позивач - Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" зареєстроване Виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківській області, що підтверджується копією Довідки з управління статистики у Лозівському районі, Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців

Судом встановлено, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, з питання законності та достовірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2013р. у розмірі 2 645 528 грн.

Результати перевірки оформлені актом № 134/40-00-14/01056362 від 18.10.2013р.

Згідно висновків вказаного акту перевірки за твердженням перевіряючих в діяльності Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" встановлено порушення: вимог п.198.1 п.198.2 ст. 198 п.п. 200.1, 200.3 ст.200 та п.п. «и» 201.1, 201.4,201.6,201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого підприємством до складу податкового кредиту липня 2013 року неправомірно включено суму ПДВ у розмірі 525051,69 грн.; порушення п. 102.5 ст.102, п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податкових з'обовязань на суму 333333,33 грн.

На підставі висновків Акту перевірки № 134/40-00-14/01056362 від 18.10.2013р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів винесено податкове повідомлення - рішення №0000104000 05.11.2013р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі: сума завищення бюджетного відшкодування 858 385,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 214 596,25 грн., а разом 1 072 981,25 грн.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем пункту «и» п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 49 452,93 грн. слугував викладений в акті висновок відповідача про те, що форма та порядок заповнення податкових накладних (додаток 9) суперечить Наказу Міністерства фінансів від 01.11.2011 №1379 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення».

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до підпункту «и» п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: вид цивільно-правового договору.

Згідно абз.2 п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379, у графі «Вид цивільно-правового договору» податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених Цивільним Кодексом України.

Судом встановлено, що податкові накладні виписані контрагентами позивача, зазначеними в додатку №9 до Акту перевірки, містять всі необхідні обов'язкові реквізити встановлені чинним податковим законодавством, в тому числі і вид цивільно-правового договору (купівлі-продажу, поставки, послуги), та відображає суть господарської операції незалежно від того в якій формі укладено договір.

Отримання позивачем товарів, робіт та послуг по господарським операціям підтверджується оформленими накладними (видатковими, на відвантаження готової продукції, товарними, товарно-транспортними), нарядами-замовленнями, та актами (приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), приймання-здачі робіт, прийому виконаних робіт).

Виписані рахунки на оплату та платіжні доручення свідчать про проведення повних розрахунків по цим взаємовідносинам.

Податкова накладна за №487 від 19.07.2013р. від ТОВ «ЄВРОПЛЮС» на загальну суму 2720,00 грн. в т.ч. ПДВ 453,33 грн., була включена позивачем в ІІ розділ Реєстру виданих та отриманих податкових накладних до графи 13 та 14, які не призначаються для використання у господарській діяльності, і в декларації з податку на додану вартість за липень 2013р. дана сума відображена в рядку 14.1.

В Додатку № 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за липень 2013р. до податкової декларації з податку на додану вартість, вищевказана сума була відображена в розділі ІІ "Операції з придбання товарів з податком на додану вартість, які не надають права на формування податкового кредиту".

Таким чином, посилання відповідача відносно завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 49 452,93 грн. є безпідставним.

Щодо викладеного в Акті перевірки порушення позивачем п.102.5 ст.102, п 192.1 ст.192 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань на суму 333 333,33 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем (що є Постачальником) та ТОВ «Сталь-Інвест» (що є Покупцем) був укладений договір № П-ЦВСВ(ОРВ-09.155)ю від 16.06.2009р. та Специфікація №1 (надалі Договір), згідно якого Постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти і оплатити на умовах даного договору напіввагон чотиривісний моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004, виробництва ДП «Укрспецвагон» в кількості 55 одиниць на загальну суму 8 250 000,00 грн. (вісім мільйонів двісті п'ятдесят тисяч грн.).

Згідно пункту 15.3 Договору в редакції додаткової угоди № 3, термін дії даного договору з моменту його підписання до повного виконання.

В червні 2009р. згідно цього договору ТОВ «Сталь-Інвест» здійснив попередню оплату позивачу на загальну суму 8 250 000,00 грн. у тому числі ПДВ 1 375 000,00 грн. платіжними дорученнями: №221 від 17.06.2009р. на суму 1 206 600,00 грн., №227 від 18.06.2009р. на суму 1 500 000,00 грн., №230 від 18.06.2009р. на суму 1 500 000,00 грн., №235 від 19.06.2009р. на суму 743 400,00 грн., №232 від 19.06.2009р. на суму 1 500 000,00 грн., №233 від 19.06.2009р. на суму 1 800 000,00 грн., що підтверджується довідкою по рахунку Позивача з 17.06.2009р. по 19.06.2009р.

За наслідками проведеної оплати 18.06.2009р. позивачем було виписано податкову накладну №1228 від 18.06.2009р. на загальну суму 3 000 000,00грн. в т.ч. ПДВ - 500 000,00 грн. і податкові зобов'язання були відображені в Додатку №5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за червень 2009р. (рядок 38) та включені в Декларацію з податку на додану вартість за червень 2009р.

Листом №1806 від 18.06.2013р. ТОВ «Сталь - Інвест» звернувся до позивача з проханням повернути заборгованість в сумі 8 250 000,00 грн. за непоставлену продукцію на його поточний рахунок.

Платіжним дорученням №4891 від 04.07.2013р. позивачем було перераховано на поточний рахунок ТОВ «Сталь - Інвест» частину коштів у розмірі 2 000 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 333 333,33грн.

У зв'язку з цим позивачем був виписаний розрахунок №22 від 04.07.2013р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 1228 від 18.06.2009р.

Даний розрахунок відображений у додатку 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ» до податкової декларації позивача з ПДВ за липень 2013 року.

Суд зазначає, що порядок корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту внаслідок повернення коштів передбачено ст.192 ПК України.

Відповідно до п. 192.1. ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

За змістом п. 192.1.1. ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

На виконання даних норм податкового кодексу позивачем було складено розрахунок №22 від 04.07.2013р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 1228 від 18.06.2009р., і у позивача виникло право на зменшення суми податкових зобов'язань з ПДВ саме у липні 2013 року, що ним і було зроблене.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на порушенні позивачем п. 102.5. ст. 102 ПКУ, згідно з якою заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Суд вважає, що дана норма не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах та не порушена позивачем.

Зазначена норма Податкового кодексу регулює строки давнини у двох випадках - подання платником податку заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або заяви про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

Податковий кодекс України не містить норм, які б обмежували у часі обов'язок продавця відкоригувати податкові зобов'язання з ПДВ у разі повернення ним передплати за товари (роботи). Тому висновки відповідача про порушення позивачем п.102.5 ст. 102 ПК України є необґрунтованими.

Щодо відображення в Акті перевірки відносно завищення позивачем суми податкового кредиту за липень 2013р. на суму 475 598,76 грн. суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем (за договором - Замовник) та Державним підприємством «Донецька залізниця» (за договором - Виконавець, надалі - ДП «Донецька залізниця») було укладено договір № Д/В-002/0-ТО/836П-ЦВСВ(ВЕ-12.1336)ю від 28.12.2012р. та додаткові угоди №1/393 та №2/419, згідно якого Виконавець зобов'язується надавати послуги з технічного обслуговування з відчепленням вантажних вагонів Замовника силами та на базі вагонних депо Виконавця, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані Послуги.

На виконання даного договору сторонами було оформлено акт прийому-передачі від 30.06.2013р. з технічного обслуговування вагонів з відчепленням у кількості 2279 одиниць на загальну суму 1 453 739,47 грн., у т.ч. ПДВ 242 289,91грн., та виписано позивачу рахунок № 288 від 30.06.2013р., повідомлення № 215 від 30.06.2013р., податкову накладну №74/0144 від 30.06.2013р на загальну суму 1 453 686,95грн. у т.ч. ПДВ 242 281,16грн.

Крім того, згідно вищезгаданого договору сторонами було оформлено акт №740 приймання - здачі послуг з технічного обслуговування вагонів з відчепленням від 30.06.2013р. у кількості 478 вагонів на загальну суму 447 373,58 грн. у т.ч. ПДВ 74562,26грн., та виписано позивачу рахунок № 740 від 30.06.2013р., повідомлення № 373 від 30.06.2013р., податкову накладну № 180/131 від 30.06.2013р. на загальну суму 447 373,58грн. у т.ч. ПДВ 74562,26грн.

Також між позивачем (за договором - Замовник) та Державним підприємством «Донецька залізниця» (за договором - Виконавець) було укладено договір № Д/В-001/0-ДР/835 П-ЦВСВ(ВЕ-12.1335)ю від 28.12.2012р. з додатками та додаткова угода №1/103, згідно якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з деповського ремонту піввагонів, в кількості 3 000 одиниць, а Замовник зобов'язується прийняти та розрахуватися за надані Послуги.

На виконання даного договору сторонами було оформлено акт №25 приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих вагонів від 30.06.2013р. на загальну суму 952 532,05 грн. у т.ч. ПДВ 158 755,34 грн., та виписано позивачу рахунок № 97 від 30.06.2013р., повідомлення № 502 від 27.06.2013р., податкову накладну № 13/109 від 30.06.2013р. на загальну суму 952 532,05 грн. у т.ч. ПДВ 158 755,34 грн.

Відповідно до відомостей по рахунку №63100 за липень 2013р., розрахунки по бухгалтерському обліку з ДП «Донецька залізниця» були проведені позивачем в липні 2013р.

Податкова накладна за №74/0144 від 30.06.2013р. була оформлена з порушенням підпунктів є, з, пункту 201.1. статті 201 ПК України, а саме, вказана в ній сума не відповідала сумі акта прийому-передачі від 30.06.2013р. з технічного обслуговування вагонів з відчепленням у кількості 2279 одиниць.

Податкові накладні №180/131 від 30.06.2013р. та №13/109 від 30.06.2013р., не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних та не заперечується відповідачем.

Згідно п.201.10. ПК України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2013р., позивачем було подано додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)».

Листом №1/7285 від 20.08.2013р відповідачу були надані копії первинних документів до додатку №8 з податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013р.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

За таких обставин, враховуючи положення п. 198.6. та п. 201.10 Податкового кодексу України, позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року суму податку в розмірі 475 598,76 грн. на підставі податкових накладних №74/0144 від 30.06.2013р., №180/131 від 30.06.2013р. та №13/109 від 30.06.2013р. та Додатка 8 до податкової декларації з ПДВ за липень 2013р.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. За таких умов, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення №0000104000 05.11.2013р. не відповідає вимогам закону, що є підставою для його скасування.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000104000 від 05.11.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" ( код ЄДРПОУ 01056362) судовий збір у розмірі 486,80 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 24.02.2014 року.