Ухвала суду № 37289491, 10.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2014р. Справа № 9104/32489/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.,

апелянта (відповідача у справі): Старійчук А.І.,

позивача у справі: не з'явився

розглянувши у відкритому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекці Рівненської області (правонаступник - Сарненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області), м.Сарни Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.07.2010р. у справі №2а-1540/10/1770

за позовом Закритого акціонерного товариства "Томашгородський кар'єр "Розовий", смт.Томашгород Рокитнівського району Рівненської області

до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекці Рівненської області (правонаступник - Сарненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області), м.Сарни Рівненської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2010р. позивач: Закрите акціонерне товариство "Томашгородський кар'єр "Розовий" (позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача: Сарненської міжрайонної державної податкової інспекці Рівненської області про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 22.03.2010р. за №00001522350/0 та рішення про застосування фінансових санкцій у вигляді пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД від 22.03.2010р. за № 000003220/0.

Позовні вимоги мотивовано тим, що при проведенні перевірки відповідачем безпідставно не враховано право підприємства збільшити валові витрати на суму повернутої поворотної фінансової допомоги в розмірі 2168277,00грн., згідно з пп.4.1.6. ст.4 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (Закон №334/94-ВР). Також позивач зазначив, що ним не було порушено вимог пп.5.3.9. ст.5 Закону №334/94-ВР, оскільки збитки від реалізації котла підприємство отримало не при продажу товару пов'язаній з платником податків особі, а також не погоджується з висновком відповідача про завищення суми амортизаційних відрахувань, оскільки в перевіреному періоді позивачем здійснювався ремонт, реконструкція та модернізація основних засобів і цей факт не взято до уваги при проведенні перевірки. Щодо скасування рішення про застосування пені у сфері ЗЕД, представник позивача зазначив, що відповідачем не надано підприємству будь-яких розрахунків суми пені, тому відсутні можливості перевірити обґрунтованість цього нарахування.

Крім того, збільшивши позовні вимоги, позивач зазначив, що в акті перевірки відповідачем зафіксовано завищення підприємством податкового кредиту з ПДВ на суму 296018,00грн. та вказав в акті на обов'язок товариства зменшити податковий кредит на цю суму в наступному звітному періоді. Позивач оспорив такі дії відповідача. Ухвалою суду першої інстанції в цій частині провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідачем було надано письмове Заперечення проти позову, в якому позовні вимоги позивача відповідачем не визнано (а.с.57-61).

Судом першої інстанції позов було задоволено частково і винесено постанову від 12.07.2010р. по справі №2а-1540/10/1770, якою позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.03.2010р. за №00001522350/0, в задоволенні позовних вимог позивача до відповідача про скасування рішення про застосування пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД від 22.03.2010р. за №0000032200 відмовлено і присуджено на користь позивача із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70грн.

Відповідач з висновками суду першої інстанції не погодився, 01.09.2010р. ним було подано до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу за №11820/10, в якій просить суд апеляційної інстанції прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду у справі №2а-1540/10/1770 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

06.02.2014р. на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про здійснення процесуального правонаступництва шляхом заміни Сарненської міжрайонної державної податкової інспекці Рівненської області на Сарненську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Рівненській області. Колегією суддів апеляційного суду на місці ухвалено клопотання задоволити.

У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 10.02.2014р. з'явився представник апелянта (відповідача у справі): Старійчук А.І., який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.07.2010р. у справі №2а-1540/10/1770 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Томашгородський кар'єр "Розовий" відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення: 28.01.2014р. - Закритому акціонерному товариству "Томашгородський кар'єр "Розовий".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта (відповідача у справі), обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 02.02.2010р. по 03.03.2010р. Сарненською міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства "Томашгородський кар'єр "Розовий" з питань дотримання останнім вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 09.03.2010р. за №102/23/04991074 (надалі - акт перевірки), на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення за №0000152350/0, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1125502,40грн., з яких 788529,00грн. основного платежу та 336973,40грн. фінансових санкцій, та податкове повідомлення-рішення від 22.03.2010р. про застосування пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД, яким до позивача застосовано пеню в сумі 95406,68грн.

Підставами для визначення податкових зобов'язань та нарахування пені відповідачем в акті перевірки вказано порушення порушення позивачем вимог Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) "Про оподаткування прибутку підприємств" (Закон №283/97-ВР) та Закону України від 23.09.1994р. (із змінами та доповненнями) №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (Закон №185/94-ВР).

Зокрема у розділі 3.1.1. "Валовий дохід" акту перевірки вказано, що перевіркою встановлено укладення за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р. між позивачем та фізичною особою ОСОБА_2, який являвся генеральним директором позивача і був відповідальним за стан фінансово-господарської діяльності в обревізованому періоді, договорів про надання поворотної фінансової допомоги.

На виконання вказаних угод ОСОБА_2 за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р. надано позивачу зворотну фінансову допомогу на загальну суму 4145645,45грн., вказані операції відображено в бухгалтерському обліку, отримані грошові кошти оприбутковано в касі підприємства.

Згідно з даними регістрів бухгалтерського обліку за рахунком 3775 "Розрахунки з робітниками" рахується кредиторська заборгованість, яка виникла в результаті отримання сум поворотної фінансової допомоги, отриманої позивачем у звітному періоді від ОСОБА_2, який не є платником податку на прибуток, що залишалась неповерненою на кінець відповідного звітного періоду, а саме: 31.09.2008р. - 251000,00грн., 31.03.2009р. - 2136069,00грн.; 30.06.2009р. - залишок неповернутих сум фінансової допомоги, отриманої у 2 кварталі 2009р. - 14540,00грн.; 31.09.2009р. - залишок неповернутих сум фінансової допомоги, отриманої у 3 кварталі 2009р. - 242852,00грн.

У розділі 3.1.2. "Валові витрати" акту перевірки відповідачем зазначено завищення валових витрат на загальну суму 688000,00грн. за 4 квартал 2008р. Позивачем включено до складу валових витрат витрати на придбання у "пов'язаної особи" - засновника ППФ "Гудвіл" котла Е 1/9 М за ціною 2668000,00грн. (видаткова накладна від 01.09.2008р. за №16), який в подальшому продано ДП "Регіон інвест" за ціною 2000000,00грн. (видаткова накладна від 15.09.2008р. МК-0000072). Довіреності на отримання вказаного котла та товарно-транспортні накладні відсутні, до складу валових доходів від продажу товарів (робіт, послуг) включено лише 2000000,00грн. В результаті здійснення вказаної операції позивачем понесено збитки в сумі 668000,00грн., які включено в порушення вимог абз.2 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283/97-ВР до складу валових витрат.

У розділі 3.1.3. акту перевірки "Амортизаційні відрахування" відповідачем зазначено відносно обліку у позивача основних засобів 1 групи позивача: адміністративно-побутовий корпус з РММ, свідоцтво на право власності серії від 18.12.2004р. за №САА 811823; будівля корпусу 1-го дробіння, свідоцтво на право власності серії від 08.12.2004р. за №САА 811824; будівля корпусу 2-го дробіння, свідоцтво на право власності серії від 08.12.2004р. за №САА 811825; будівля сортувального корпусу, свідоцтво на право власності серії від 08.12.2004р. за №САА 11826; будівля котельні, свідоцтво на право власності серії від 08.12.2004р. за №САА 811827; будівля господарського складу, свідоцтво на право власності від 08.12.2004р. за №САА 811828; будівля складу паливно-мастильних матеріалів, свідоцтво на право власності серії від 08.12.2004р. за №САА 811829.

Проведеною перевіркою позивача встановлено, що згідно з витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданиими Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації, - початкова балансова вартість окремих основних засобів і групи значно нижча, ніж зазначена у відомості нарахування амортизації. Для перевірки не представлено будь-яких документів, на підтвердження понесенних витрат на здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень вказаних основних фондів, що підлягають амортизації, протягом попередніх кварталів, які могли б збільшити початкову балансову вартість вказаних основних фондів.

У розділі 3.2.1. акту перевірки відповідачем зазначено, що позивачем здійснювались зовнішньоекономічні контракти у перевіреному періоді.

За імпортним контрактом №17-02/09 від 17.02.2009р. на загальну суму 65100.00 євро з фірмою "Eugen Несk" (Німеччина м.Бад Лаер), щодо поставки ескалаторів марки О&К, типу КН 30, номери шасі 72370 та 72329, умови поставки РСА - Бад Лаер (Німеччина) згідно з правилами "Інтеркомс-2000". Позивачем було здійснено попередню оплату 18.02.2009р. в сумі 65100,00 євро, по закінченню граничного терміну погашення 17.08.2009р. була дебіторська заборгованість в повній сумі, яка станом на 30.09.2009р. не погашена.

Дослідженими доказами судом апеляційної інстанції встановлено, що висновки відповідача в частині порушення позивачем вимог законодавства про оподаткування податком на прибуток не грунтуються на матеріалах справи і є безпідставними, висновки щодо порушення позивачем вимог Закону України №185/94-ВР відповідають фактичним обставинам справи.

Так, в розділі "Валовий дохід" акту перевірки відповідач зазначив, що за перевірений період позивачем занижено валовий дохід на суму 2644461,00грн. На думку перевіряючих, дохід занижено, у зв'язку із порушенням вимог підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону №334/94-ВР, а сааме, позивачем не включено до складу валових доходів суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від ОСОБА_2 у звітному податковому періоді, яка залишилась неповернутою на кінець відповідного звітного періоду. При цьому, відповідач в акті зазначив, що висновок зроблено на підставі договорів про надання поворотної фінансової допомоги та аналізу рахунків бухгалтерського обліку позивача - Дт.301-Кт.3775.

Крім того, відповідач в акті зазначив, що зобов'язання за даними операціями позивач визначив самостійно і відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ВР "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Закон №2181-ВР) такі зобов'язання вважаються узгодженими.

З приводу зазначеного відповідачем порушення, судом апеляційної інстанції досліджено докази по справі і встановлено, що такі висновки зроблено без всебічного аналізу первинних документів, на яких формуються дані бухгалтерського обліку.

Згідно з пп.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону №283/97-ВР, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі, нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п.7.2 ст.7 або ст.10 цього Закону.

У разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулось таке повернення. При цьому, валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, можуть бути операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Відповідно до вимог пп.2.3.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205), за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті. Відповідно до вимог пп.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону №2181-III, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Зазначені вимоги чинного законодавства про оподаткування відповідач не врахував при визначенні податкових зобов'язань, пов'язаних із заниженням валових доходів.

Дослідженими судом апеляційної інстанції доказами встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2, який не є платником податку на прибуток, 10.09.2008р., 15.10.2008р., 13.11.2008р., 18.11.2008р. укладено договори про надання поворотної фінансової допомоги строком на три дні за кожним договором на суму відповідно 48000,00грн., 30000,00грн., 700000,00грн., 10000,00грн. та 11.02.2009р. укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги строком на два роки на суму 3000000,00грн.

На виконання вимог цих договорів ОСОБА_2 внесено до каси підприємства у 3 кварталі 2008р. - 48000,00грн., у 4 кварталі 2008р. - 722000,00грн., у 1 кварталі 2009р. - 2280585,00грн. При цьому позивачем повернуто ОСОБА_2 у 4 кварталі 2008р. - 1013905,00грн., у 1 кварталі 2009р. - 283500,00грн., у 2 кварталі 2009р. - 228400,00грн., у 3 кварталі 2009р. - 1651000,00грн. та у 4 кварталі 2009р. - 154000,00грн. Також встановлено, що відповідачем в акті перевірки зазначено суму договору від 10.09.2008р. - 225000,00грн., а досліджений договір передбачає надання допомоги в сумі 48000,00грн. і таку ж суму внесено до каси позивача, згідно з прибутковим касовим ордером. В акті відповідач зазначає про залишок неповернутої суми станом на 31.09.2008р. у розмірі 251000,00грн. При цьому, відповідач в акті не зазначив та не надав суду доказів і пояснень з приводу того, яким чином створено такий залишок при внесенні поворотної фінансової допомоги в сумі 48000,00грн.

Згідно з прибутковими касовими ордерами за 4 квартал 2008р., до каси підприємства ОСОБА_2 внесено 722000,00грн. поворотної фінансової допомоги, а видано згідно видаткових касових ордерів 1013905,00грн. При цьому, відповідачем в акті не зазначено, за рахунок яких коштів повернуто в 4 кварталі 2009р. поворотної фінансової допомоги більше, ніж її внесено. Згідно з прибутковими касовими ордерами, в 1 кварталі 2009р. ОСОБА_2 внесено поворотної фінансової допомоги в сумі 2280585,00грн., а повернуто згідно з видатковими касовими ордерами в сумі 283500,00грн. Тобто, залишок повинен був становити 1997085,00грн., а не 2136069,00грн., як зазначено в акті перевірки.

Згідно з прибутковими касовими ордерами у 2 кварталі 2009р. ОСОБА_2 поворотна фінансова допомога в касу позивача не вносилась, а повернуто, згідно з видатковими касовими ордерами, кошти в сумі 228400,00грн. Відповідач в акті перевірки зазначив залишок неповернутої фінансової допомоги станом на 30.06.2009р. в сумі 2121529,00грн. і не врахував суму повернутої допомоги. Згідно досліджених доказів, у 3 кварталі 2009р. поворотна фінансова допомога до каси не вносилась, а згідно з видатковими касовими ордерами повернута ОСОБА_2 в сумі 1651000,00грн. Тобто, залишок неповернутої допомоги повинен був становити 117685,00грн., а не 242852,00грн., як про це зазначено в акті перевірки. За таких обставин, відповідач без дослідження первинних бухгалтерських документів, якими є прибуткові та видаткові касові ордери, пославшись тільки на відображення позивачем господарських операцій в бухгалтерському обліку, невірно визначив об'єкт оподаткування. Крім того, в даному випадку відповідачем не враховано вимоги пп.4.1.6. ст.4 Закону №283/97-ВР про те, що у разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. Відповідачем не враховано того, що позивач при поверненні поворотної фінансової допомоги не збільшував у відповідних періодах валових витрат на суму повернутої фінансової допомоги, що є порушенням вимог Закону №2181-III щодо обов'язку контролюючого органу визначити як наявність занижень так і наявність завищень податкових зобов'язань.

У розділі 3.1.2. "Валові витрати" відповідачем зазначено про завищення їх на суму 688000,00грн. за рахунок порушення вимог абз.2 пп.5.3.9. ст.5 Закону №283/97-ВР. На думку перевіряючи, таке завищення відбулось внаслідок віднесення позивачем до валових витрат сум збитків, понесених у зв'язку з продажем котла за цінами, нижчими за звичайні, пов'язаним з платником податків особам. Абзацом 2 пп.5.3.9. ст.5 Закону №283/97-ВР встановлено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Тобто, даною законодавчою нормою передбачено заборону відносити до валових витрат збитки від продажу товарів пов'язаним особам, а не від купівлі у таких осіб. Пов'язаними особами, згідно з п.1.26 ст.1 Закону №283/97-ВР, є особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку. Для фізичної особи - загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї. Дослідженими з цього приводу доказами встановлено, що позивач придбав у ПП "Гудвіл" Котел Е 1/9-М за 2668000,00грн. (без ПДВ) та в подальшому продав його ДП "Регіон Інвест" за ціною 2000000,00грн. (без ПДВ). Дані обставини підтверджуються договорами купівлі-продажу від 28.08.2008р. і 12.09.2008р., розпорядженням про реалізацію котла, документами його обліку на складі позивача.

Згідно із Статутом позивача, його учасниками є ЗАТ "Трансаеро", Унітарне підприємство "Управління дорожно-мостового будівництва і благоустрою Міськвиконкому", ПП "Крокус". В акті перевірки не зазначено, яким чином пов'язаною особою з позивачем (продавцем) є ДП "Регіон Інвест" (покупець), доказу наявності таких обставин судом апеляційної інстанції не здобуто. Посилання в акті перевірки на те, що пов'язаною з позивачем особою є ПП "Гудвіл" не може бути підставою для зменшення позивачу валових витрат, оскільки дана юридична особа є продавцем котла, тобто особою, в якої позивач котел купив, а не дозволяється збільшувати валові витрати на суму збитків в разі продажу товару пов'язаній особі.

У розділі 3.1.3. "Амортизаційні відрахування" акту перевірки відповідач зазначив, що позивачем завищено амортизаційні відрахування за перевірений період на суму 125969.00грн. у зв'язку з порушенням вимог пп.8.3.1.ст.8 Закону №283/97-ВР. На думку відповідача, початкова балансова вартість окремих основних засобів 1 групи значно нижча від зазначеної у відомостях нарахування амортизації. При цьому, як зазначає відповідач, позивачем не надано будь-яких документів щодо понесення витрат на здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації протягом попередніх кварталів, які могли збільшити початкову балансову вартість цих основних фондів. Між тим, такі висновки зроблено без врахування фактичних обставин справи.

Відповідно до вимог п.8.3.1. ст.8 Закону №283/97-ВР, встановлено, що сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених п.8.6. ст.8 Закону №283/97-ВР, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що показники декларації стосовно суми амортизаційних відрахувань перевірялись вибірково. При цьому відповідачем взято до уваги на підтвердження вартості основних засобів 1 групи витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.09.2007р., де зазначено балансову вартість основних засобів станом на 27.06.2007р. Однак, відповідачем не враховано доводи позивача та документальне підтвердження позивачем факту здійснення поліпшення основних засобів шляхом проведення їх ремонту самостійно. Між тим ці обставини мають значення для справи, оскільки, згідно з пп.8.4.2. ст.8 Закону №283/97-ВР, у разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Також судом апеляційної інстанції встановлено правильність висновків суду першої інстанції стосовно застосування відповідачем пені за порушення строків здійснення розрахунків у сфері ЗЕД, оскільки встановлено, що 17.02.2009р. між позивачем та фірмою "Еugen Несk" (Німеччина м.Бад Лаер) укладено імпортний контракт за №17-02/09 на загальну суму 65100,00 євро щодо поставки ескалаторів марки О&К, типу КН 30, номери шасі 72370 та 72329, умови поставки РСА - Бад Лаер (Німеччина), згідно з правилами "Інтеркомс-2000".

Позивачем було здійснено попередню оплату 18.02.2009р. в сумі 65100,00 євро, і по закінченню граничного терміну погашення 17.08.2009р. була дебіторська заборгованість в повній сумі, яка станом на 30.09.2009р. не погашена. Дані обставини підтверджені дослідженими судом апеляційної інстанції контрактом, доказами перерахування коштів на виконання умов контракту. Факт ненадходження товарів на митну територію України станом на 30.09.2009р. позивач не заперечував. Відповідно до вимог ст.2, ст.4 Закону №185/94ВР (в редакції на час укладення зовнішньоекономічного договору, здійснення попередньої оплати та проведення перевірки) встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. Порушення резидентами строків, передбачених ст.ст.1, 2 Закону №185/94ВР, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Отже, висновок суду першої інстанції слід вважати вірним, оскільки такий ґрунтується на правильній оцінці наявних у матеріалах справи доказів, враховує зміст заявлених позовних вимог та вимог матеріального і процесуального права.

Із врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про те, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга висновків суду першої інстанції не спростовує, відтак задоволенню не підлягає.

Відтак, оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність вчинених ним дій.

Відповідно до вимог ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1)залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; 2)змінити постанову суду; 3)скасувати її та прийняти нову постанову суду; 4)скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; 5)визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекці Рівненської області (правонаступник - Сарненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області), м.Сарни Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.07.2010р. у справі №2а-1540/10/1770 за позовом Закритого акціонерного товариства "Томашгородський кар'єр "Розовий", смт.Томашгород Рокитнівського району Рівненської області до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекці Рівненської області (правонаступник - Сарненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області), м.Сарни Рівненської області про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.07.2010р. у справі №2а-1540/10/1770 за позовом Закритого акціонерного товариства "Томашгородський кар'єр "Розовий", смт.Томашгород Рокитнівського району Рівненської області до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекці Рівненської області (правонаступник - Сарненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області), м.Сарни Рівненської області про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повни текст ухвали виготовлено та підписано 14.02.2014р.