Ухвала суду № 37287311, 19.02.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Борискін С.А.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"19" лютого 2014 р. Справа № 817/3758/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Мацького Є.М.,

при секретарі Шуляк О.Ю. ,

за участю прокурора Бобра Д.О.,

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" грудня 2013 р. у справі за позовом Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства в Рівненській області, ОСОБА_4 до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинення певних дій ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Рівненській прокурор по нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, звернувся з позовом до Олександрійської сільської ради та з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати рішення сесії від 20.12.2005 року №290. В обгрунтування позову зазначив, що право надання земельних ділянок із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб належить до повноважень обласних державних адміністрацій. Приймаючи рішення від 20.12.2005 року №290 відповідач вийшов за межі своєї компетенції. Крім того відповідач не задовольнив подання прокурора про усунення порушень вимог земельного законодавства в частині скасування незаконного рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.12.2013 позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 20.12.2005 року №290.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, третя особа ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі зазначив, що спірне рішення відповідачем було прийняте у зв'язку з клопотанням Львівської залізниці від 13.11.2005 року та відповідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким передбачено перелік повноважень у сфері регулювання земельних відносин, що входять до відання сільських рад. Вказав, що відповідач мав право приймати таке рішення, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та третьої особи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що Рівненською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері проведено перевірку додержання Олександрійською сільською радою Рівненського району вимог Земельного кодексу України при отриманні права користування земельною ділянкою, площею 0,31 га по вул. Привокзальній в с. Нова Любомирка Рівненського району Рівненської області.

Перевіркою встановлено, що згідно даних державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,31 га за зазначеною адресою обліковується в користуванні Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення і розташована за межами населеного пункту с.Нова Любомирка, Рівненського району, а відтак вирішення питань щодо припинення права користування нею належить до компетенції Рівненської обласної державної адміністрації. Приймаючи рішення від 20.12.2005 року №290 відповідач вийшов за межі своєї компетенції.

На виявлені порушення Рівненською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері до Олександрійської сільської ради Рівненського району 08.07.2013 за №64-1204 вих-13 внесено подання про усунення порушень вимог земельного законодавства України шляхом скасування рішення Олександрійської сільської ради №290 від 20.12.2005 «Про надання згоди на передачу земельних ділянок у землі запасу».

За результатами розгляду вказаного подання, Олександрійською сільською радою прийнято рішення від 30.08.2013 року за №701, яким спірне рішення залишено чинним, тобто подання відхилено.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з правомірності дій прокурора при зверненні з позовом до суду та незаконності прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Суд, виходячи з норм п. 1 ч. 1 ст. 19 та ч.5 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", зробив вірний висновок, що звертаючись до суду із даним позовом, прокурор діяв як посадова особа органу державної влади та набув статусу позивача.

Щодо правомірності прийнятого рішення.

Судом встановлено, що 20 грудня 2005 року Олександрійською сільською радою Рівненського району Рівненської області на підставі листа ДТГО «Львівська залізниця» від 15 листопада 2005 року (а.с.22) прийнято рішення від 20.12.2005 року №290 «Про надання згоди на передачу земельних ділянок у землі запасу» (а.с. 20).

Вказаним рішенням депутати Олександрійської сільської ради дали згоду на передачу Львівською залізницею земельної ділянки 0,31 га в землі запасу сільської ради (землі житлової та громадської забудови).

У подальшому згідно акту приймання - передачі земельної ділянки від 23 жовтня 2006 року Львівська залізниця передала, а Олександрійська сільська рада прийняла земельну ділянку площею 0,31 га в землі запасу сільської ради (а.с.21).

Частиною 2 статті 19 Конституції України гарантовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (загальна компетенція).

Отже, органи місцевого самоврядування в межах закону мають право вільно вирішувати будь-яке питання місцевого значення, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Згідно з ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції від 22.09.2005) до повноважень обласних державних адміністрацій відноситься право надання земельних ділянок із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб. Частинами 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України визначено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі такої заяви приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної влади.

Частинами 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України визначено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі такої заяви приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної влади.

Згідно з частинами 1, 2, 6 ст. 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, та була надана в користування ДТГО «Львівська залізниця» рішенням виконкому Рівненської районної ради депутатів трудящих №82 від 26.02.1970 року.

Станом на 20.12.2005 року спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ДТГО «Львівська залізниця» та була розташована за межами с. Нова Любомирка, Рівненського району, Рівненської області, а відтак її вилучення та повернення до земель запасу Олександрійської сільської ради могло відбутися лише на підставі рішення Рівненської обласної державної адміністрації.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що приймаючи рішення від 20.12.2005 року №290 Олександрійська сільська рада вийшла за межі своєї компетенції, а передача земельної ділянки за актом приймання - передачі від 23.10.2006 року відбулася з порушенням норм чинного законодавства.

Доводи, що на даний час спірна земельна ділянка не перебуває у користуванні Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», не впливає на правомірність прийнятого судом рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

Постанова суду першої інстанції про скасування оспорюваного рішення прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" грудня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський

Є.М. Мацький

Повний текст cудового рішення виготовлено "21" лютого 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Рівненський прокурор знагляду за додержанням законів у транспортній сфері вул. 16 Липня,17,м. Рівне,33000

3- відповідачу/відповідачам: Олександрійська сільська рада Рівненського району Рівненської області вул.Свято-Преображенська,66,с.Олександрія,Рівненський район, Рівненська область,35320