Постанова № 37287006, 18.02.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2014 рокум. Ужгород№ 807/401/14 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Кібкало І.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: 18 окремий мостовий загін Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0300) , - представник не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 18 окремий мостовий загін Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0300) про визнання дій протиправними, стягнення суми заборгованості з відшкодування витрат на відрядження, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 18 лютого 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено 24 лютого 2014 року.

Позивач -ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до 18 окремого мостового загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0300) про визнання дій протиправними, стягнення суми заборгованості з відшкодування витрат на відрядження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не відшкодовував витрати понесені ОСОБА_1 під час службових відряджень, у зв'язку із чим у військової частини Т0300 виникла заборгованість перед останнім у сумі 6651 грн.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав з мотивів наведених у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Від відповідача 18 лютого 2014 року надійшло клопотання , в якому просить розглянути справу у його відсутності. Питання задоволення чи відмови в задоволенні позовних вимог залишає на розсуд суду.

У відповідності до ч.4 ст. 122 КАСУ , особа, яка бере участь у справі , має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у військової частині Т 0300 на посаді старшини мостової роти, що підтверджується Довідкою від 14.02.2014 року №31( а.с.25).

Під час проходження військової служби позивач неодноразово вибував у відрядження, пов'язані із виконанням службових обов'язків, що підтверджується посвідченнями про відрядження ( а.с. 27-37).

Свої зобов'язання по відшкодуванню витрат на відрядження відповідач не виконує, що підтверджується довідкою про заборгованість з відшкодування витрат на відрядження ( а.с.3).

Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Систему соціального та правового захисту військовослужбовців, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулює Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Частиною 6 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 2 лютого 2011 року №98 затверджено суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 8 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» зазначив, що безпідставним є посилання на відсутність бюджетного фінансування, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань. Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава через створювані нею органи несе обов'язок щодо своєчасної та повної виплати саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Згідно п. 6 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Постанови КМ України від 19.08.2002 р. N 1194 «Про польові виплати військовослужбовцям і працівникам військових частин Збройних Сил України, інших військових формувань та особовому складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту Кабінет Міністрів України постановляє установити польові виплати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) Державної спеціальної служби транспорту за час перебування в навчальних центрах (навчальних військових частинах) для відпрацювання завдань з бойової підготовки, у таборах, на полігонах, запасних аеродромах, маневрах і навчаннях, виконання аварійно-рятувальних і аварійно-відновних робіт за межами постійного розташування військових частин у розмірі до 100 відсотків добових, що виплачуються при службових відрядженнях у межах України.

Виходячи з вищенаведеного, відшкодування витрат на відрядження військовослужбовців є елементом системи соціального та правового захисту військовослужбовців, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного та враховуючи, те що відповідач позовні вимоги не оспорив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 160- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов ОСОБА_1 до 18 окремий мостовий загін Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0300) про визнання дій протиправними, стягнення суми заборгованості з відшкодування витрат на відрядження - задовольнити.

Стягнути військової частини № Т0300 ( ідентифікаційний код 33114148, м. Чоп, вул. Берег,146) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) заборгованість по видаткам на відрядження в розмірі 6651( шість тисяч шістсот пятдесят одну ) грн. 01 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

СуддяЗ.Б. Плеханова