Ухвала суду № 37283834, 19.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Жупанова О.О.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року справа №261/5410/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Петровського районного суду м. Донецька від 25 грудня 2013 року у справі № 261/5410/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 09.09.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька та просив суд: визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька щодо відмови йому в виплаті пенсії його батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 01.02.2009 року по 10.07.2010 року - неправомірними та зобов'язати пенсійний орган здійснити виплату пенсії його батька за період з 01.02.2009 року по 10.07.2010 року.

Ухвалою Петровського районного суду м. Донецька від 25 грудня 2013 року провадження за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними закрито. Роз'яснено позивачу можливість звернутися до Петровського районного суду м. Донецька із аналогічними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства.

Позивач не погодився з даним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для подальшого розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на ст.ст. 17, 18 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що заявлені позовні вимоги повинні розглядатися в адміністративному провадженні.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

25 грудня 2013 року Петровським районним судом м. Донецька було закрито провадження у справі № 261/5410/13-а у зв'язку з тим, що спір між сторонами виник стосовно частково недоотриманої пенсії, яка була нарахована та переведена на особовий рахунок померлого ОСОБА_3, але не одержана останнім за життя, а отже відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України увійшла до складу спадщини. З огляду на що відносини між сторонами є цивільними та мають приватноправовий характер, а отже не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 1 ч. ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Вказаною статтею урегульоване питання спадкування сум соціальних виплат, право на одержання яких виникло у спадкодавця за життя, але не було ним реалізоване. За своєю правовою природою право на одержання заробітної плати, пенсії та інших подібних виплат є суто особистим, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті саме її матеріальне забезпечення. Тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати безумовно припиняються. Таким чином, у даній статті визначається подальша доля тільки тих платежів, право на які виникло за життя спадкодавця.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути спір, переданий на вирішення адміністративного суду, який виник між двома (або кількома) конкретними суб'єктами права стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (або інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

З позову вбачається, що позивач просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька виплатити позивачу в порядку спадкоємства гроші, які були нараховані на користь його батька.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку відповідач відносно ОСОБА_2 не здійснює владні управлінські дії, владно не керує його поведінкою. А позивач у свою чергу у цих правовідносинах не повинен виконувати вимоги, приписи відповідача. Тобто, відсутній публічно-правовий характер спору.

За таких обставин колегія суддів вважає, що даний спір щодо виплати в порядку спадкоємства пенсії, яка повинна була бути виплачена його батькові, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вказаний спір повинен бути розглянутий в порядку, передбаченому цивільним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 195, 197, ч. 1 п. ст. 199 , ст. 200, ст. 205, 206, 211, 212, ст. 254 ч. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 у справі № 261/5410/13-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Петровського районного суду м. Донецька від 25 грудня 2013 року у справі № 261/5410/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Юрко І.В.

Блохін А.А.