Ухвала суду № 37283156, 12.02.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/3252/13-ц Провадження № 22-ц/795/426/2014 Головуючий у I інстанції -Анохін А.М. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бойко О.В., Шитченко Н.В.

при секретарі - Зіньковець О.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 31 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування частини житлового будинку з надвірними будівлями, визнання права власності на спадкове майно та витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Козелецького районного суду від 31.12.2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування частини житлового будинку з надвірними будівлями, визнання права власності на спадкове майно та витребування майна з чужого незаконного володіння, задоволено частково. Визнано договір дарування частини житлового будинку з надвірними будівлями від 26.12.2012 року, посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Козелецького нотаріального округу Чернігівської області, та зареєстрований в реєстрі за № 240 - недійсним. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_4 та ОСОБА_2 подали до суду апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Козелецького районного суду від 31.12.2013 року, та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Доводи скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суду винесене з порушенням, та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує тим, що відмова в задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на спадкове майно та витребування майна з чужого незаконного володіння є невірною, оскільки способів вирішення даного питання в установленому позасудовому законом порядку не існує, а закон прямо передбачає, що власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України), суду були надані докази того, що право власності на спірну частину домоволодіння не визнається відповідачами.

Зазначає, що внаслідок набрання рішенням законної сили, позивач буде позбавлений права власності на успадковану частину житлового будинку, адже іншого способу оформлення права власності на неї, аніж визнання його за рішенням суду, не існує.

Крім того, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовної вимоги в частині витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь позивача 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, в мотивувальній частині рішення не зазначив підстав відмови.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Козелецького районного суду від 31.12.2013 року в частині визнання недійсним договору дарування частини житлового будинку з надвірними будівлями, та відмовити в задоволенні цих вимог, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вказує, що після смерті ОСОБА_7 позивач не оформляє спадщину, його не визнано в установленому порядку спадкоємцем, та він не входить до кола осіб, які мають право на сьогоднішній день позиватися до суду з вимогою про визнання договору дарування недійсним. Зазначає, що оспорюваний договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом з дотриманням вимог законодавства України, що діяло на момент посвідчення договору. Договір підписано сторонами в присутності нотаріуса. Особу сторін встановлено, їх дієздатність, а також належність дарувальнику частини будинку, що відчужується, було перевірено.

В скарзі ОСОБА_2 зазначає, що обґрунтування позивача в частині визнання недійсним договору дарування житлового будинку, є безпідставні та необґрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім того, звертає увагу суду на те, що згідно ст. 728 ЦК України, застосовується спеціальна позовна давність в один рік, це передбачає і п. 5 ч. 2 ст. 258 ЦК України. На момент винесення рішення по справі цей строк уже пройшов, а отже цю норму закону місцевий суд повинен був застосувати.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 07.08.2012 року встановлено факт смерті ОСОБА_7, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та мешкала в с. АДРЕСА_1 в день ІНФОРМАЦІЯ_2. Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 10.09.2013 року вказане рішення залишено без змін (а.с. 6-8). На підставі вказаного рішення суду було видано свідоцтво про смерть (а.с. 22).

Відповідно до договору дарування частини житлового будинку з надвірними будівлями від 26.12.2012 року, укладеного між ОСОБА_7 від імені якої діяла ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_6, приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області та ОСОБА_2, представник дарувальника передав у власність, а обдаровуваний прийняв у власність, як дарунок, на умовах договору, 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 (а.с 9-10).

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання договору дарування частини житлового будинку з надвірними будівлями недійсним, місцевий суд прийшов до вірного висновку, а саме, що довіреність ОСОБА_7, посвідчена ОСОБА_6, приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу від 21.12.2012 року видана на ім»я ОСОБА_5 на момент укладення договору дарування від 26.12.2012 року була припинена.

Такі висновки суду узгоджуються із встановленими ним обставинами та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Відповідно до ст. ст. 717, 719 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Положеннями ч. 1 ст. 233 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Частина перша ст. 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

Доводи скарги ОСОБА_2 щодо не застосуванням місцевим судом позовної давності в один рік, та на момент винесення рішення по справі цей строк уже пройшов, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, а позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом 10.10.2013 року, тобто строк позовної давності згідно з вимогами матеріального права не пропущено.

Крім того, згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до норм ст. 388 ЦК України добросовісне придбання можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_4, щодо не вмотивування відмови в частині витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь позивача 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки на звернення з позовом до суду наділений власник, а позивач не є власником.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4, що внаслідок набрання рішенням законної сили, позивач буде позбавлений права власності на успадковану частину житлового будинку, адже іншого способу оформлення права власності на неї, ніж визнання його за рішенням суду, не існує, є не обґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо не можливості оформлення спадщини у визначеному законом порядку, враховуючи відсутність відмови нотаріуса щодо оформлення спадщини.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду І інстанції перевірено в межах доводів апеляційної скарги і підстав для його скасування не встановлено.

Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Козелецького районного суду від 31 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: