Ухвала суду № 37281501, 11.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/4572/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив: стягнути з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суму податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 2 741, 76 грн. на р/р 31515970700002, код 18050400, одержувач: УК у м. Чернігові/м. Чернігів/18050400, код виду сплати - 147, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУДКС України у Чернігівській області, МФО 853592.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_2 (ід.н. НОМЕР_1) зареєстровано 23.07.2007 як фізичну особу-підприємця виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг з ЄДР серії АВ № 098997, а.с. 6-7) і взято на облік до ДПІ у м. Чернігові як платника податків з 25.07.2007 за № 25875 (довідка про взяття на облік від 25.07.2007 № 4796/Ш/29-040, а.с. 8).

Відповідно до розрахунку позивача відповідач має податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 2 714,76 грн. (з неї основного платежу - 2 644,16 грн., пені - 70,60 грн.), яка розрахована з урахуванням часткової сплати та наявної переплати, що рахувалась на момент виникнення боргу, що відповідає даним картки обліку платника податку.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена, а тому оскільки встановлено порушення відповідачем норм Податкового кодексу України, то податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що позивачем не надано до суду документів, що підтверджують обгрунтованість створення податкового боргу.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунку позивача відповідач має податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 2 714,76 грн. (з неї основного платежу - 2 644,16 грн., пені - 70,60 грн.), що розрахована з урахуванням часткової сплати та наявної переплати, що рахувалась на момент виникнення боргу, що відповідає даним картки обліку платника податку (а.с. 4-5) та підтверджується:

- заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012 від 12.12.2012 (вх. від 12.12.2012 № 9448, а.с. 11-12), на підставі якої нарахована заборгованість за лютий-листопад 2013 року (по термінам сплати - 20.02.2013 в сумі 229,40 грн., 20.03.2013 в сумі 229,40 грн., 20.04.2013 в сумі 229,40 грн., 20.05.2013 в сумі 229,40 грн., 20.06.2013 в сумі 229,40 грн., 20.07.2013 в сумі 229,40 грн., 20.08.2013 в сумі 229,40 грн., 20.09.2013 в сумі 229,40 грн., 20.10.2013 в сумі 229,40 грн., 20.11.2013 в сумі 229,40 грн.);

- податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2012 рік вх. від 04.02.2013 № 1300001364 (нараховано 06.02.2013 в сумі 16 116,55 грн. по терміну сплати 19.02.2013, а.с. 9-10).

Так, згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012 від 12.12.2012 (вх. від 12.12.2012 № 9448), поданої відповідачем до ДПІ у м. Чернігові, останнім зазначено як обраний вид діяльності за КВЕД - 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, розмір ставки єдиного податку - 20% до розміру мінімальної заробітної плати (друга група платників).

Як підтверджується матеріалами справи узгоджена сума податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_2 сплачена не була, а тому відповідно до порядку надіслання податкової вимоги, визначеного п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, на адресу відповідача була направлена податкова вимога від 26.07.2013 № 466-11 в сумі 2 666,00 грн. (а.с. 13). Вказана вимога не була отримана відповідачем, лист повернуто 27.08.2013 поштою без вручення, а отже податкове зобов'язання визнається узгодженим в силу п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, оскільки було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації ФОП ОСОБА_2: АДРЕСА_1.

Судом першої інстанції також встановлено, що у ФОП ОСОБА_2, як фізичної особи-підприємця, відсутні рахунки в банківських установах.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

При цьому, відповідач відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПК України відноситься до другої групи платників єдиного податку, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень.

Згідно з п. 293.1 ст. 293 ПК України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Пунктом 293.2 ст. 293 ПК України передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп згідно п. 294.1 ст. 294 Кодексу є календарний рік.

Відповідно до п. 295.1 ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Згідно з п. 49.1 ст. 49 ПК України декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Підпунктом 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, колегія суддів зпогоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена, то позовні вимоги підлягають задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 17.02.2014.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.