Ухвала суду № 37281490, 12.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 752/7957/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Колдіна О. О. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Старової Н. Е.

суддів: Мєзєнцева Є. І., Чаку Є. В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на постанову Голосіївського районного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі позивач, ОСОБА_2) до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва (далі відповідач, УПФУ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_2 з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання дій відповідача щодо визначення розміру пенсії у липні 2012 року неправомірними, зобов`язання відповідача перерахувати пенсію за віком з врахуванням положень ст. 37 Закону України «Про державну службу» із застосування показника заробітної плати з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та здійснити виплату різниці недоотриманої з 09 липня 2012 року суми пенсії, стягнення з УПФУ заборгованості з 09 липня 2012 року з вказаних пенсійних виплат в сумі 272,25 гривень щомісячно.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 квітня 2013 року позов задоволено частково.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Справа розглянута відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва з 28 квітня 2010 року та отримує пенсію, відповідно до Закону України «Про державну службу».

09 липня 2012 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва з заявою про здійснення перерахунку пенсії, у зв`язку з його звільнення з роботи і виходом на пенсію.

Для здійснення перерахунку пенсії позивачем були надані довідки Національної комісії з врегулювання електроенергетики України № 07-18-468, № 07-18-469 від 03 липня 2012 року, які містяться в матеріалах пенсійної справи.

07 листопада 2012 року позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням положень ст. ст. 37 та 37-1 Закону України «Про державну службу».

Листом № 752\12\Г-674 від 15 листопада 2012 року відповідачем було відмовлено у такому перерахунку з посиланням на ст. 33 Закону України «Про державну службу», якою не передбачено матеріальну допомогу на оздоровлення, як складову заробітної плати державного службовця, тому зазначені виплати не враховуються для обчислення пенсії.

Оскільки, на думку позивача, дії відповідача є протиправними, ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду за захистом порушених прав.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2010 року, що набрала законної сили, визнано такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили Постанову Правління Пенсійного фонду України № 19-11 від 30 жовтня 2008 року та зобов'язано Пенсійний фонд України привести її у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом передбачення чи встановлення інших складових заробітної плати, передбачених іншими нормативно-правовими актами.

Чинне законодавство як загальне, так і спеціальне відносить до складу заробітної плати також інші виплати (ст. 2 Закону України «Про оплату праці», ст. 33 Закону України «Про державну службу»). При цьому, надбавки, запроваджені нормативно-правовими актами, матеріальна допомога належать до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час перебування на державній службі та були звільнені зі служби після їх запровадження.

Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення є додатковим видом грошового забезпечення позивача і на даний вид виплати нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що не заперечується представником відповідача, то, у відповідності до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу», відповідач мав здійснити перерахунок пенсії на підставі довідок Національної комісії з врегулювання електроенергетики України № 07-18-468, № 07-18-469 від 03 липня 2012 року, наданих позивачем, які містили відомості про доходи позивача, на які нараховувались страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі, допомога на оздоровлення, що виплачується при наданні щорічної відпустки.

Також вірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача коштів в розмірі 272,25 гривень за кожень місяць, починаючи з 09 липня 2012 року, як заборгованості по пенсійним виплатам, оскільки розмір пенсії, належний до виплати позивачу, може бути визначений лише відповідачем, на підставі рішення суду у даній справі, після набрання ним законної сили.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 25 квітня 2013 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст. 200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 186, 195, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 25 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.