Рішення № 37280450, 19.02.2014, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Юзефович І.О.

Доповідач - Фарятьєв С.О.

Справа № 428/5231/13-ц

Провадження № 22ц/782/5697/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Фарятьєва С.О.

суддів - Украінцевої Л.Д., Галан Н.М.

при секретарі - Вербицькому І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_3 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 листопада 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк" до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2013 року позивач в особі Публічного акціонерного товариства (ПАТ) „Родовід Банк" звернувся з зазначеним позовом до суду, обґрунтовуючи його тим, що 9 липня 2008 року ВАТ «Родовід Банк» (правонаступником якого є ПАТ „Родовід Банк") та ОСОБА_2 уклали договір № Ск- 1122-014930/7-2008, відповідно до якого банк відкрив йому картковий рахунок НОМЕР_2 з оформленням платіжної картки Visa Electron НОМЕР_3 та надав йому споживчий кредит у розмірі 21.818,00 грн. строком до 09.07.2010 року включно, який він зобов'язався повністю повернути.

Однак відповідач прийняті на себе зобов`язання за вказаним договором не виконав, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 11.06.2013 року склала 246.198,83 грн.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь вищезазначену суму та судовий збір у розмірі 2461,99 грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 листопада 2013 року позовні вимоги ПАТ „Родовід Банк" було задоволено частково.

Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість у розмірі 65.113 грн. 45 коп. та судовий збір в сумі 651 грн. 13 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив за необгрунтованістю.

В апеляційній скарзі відповідача та його представника ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову, в зв`язку зі пропуском строку позовної давності.

Про місце, день та час слухання справи в суді апеляційної інстанції відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

У частині 2 статті 124 Конституції України закріплено положення про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Згідно з вимогами ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Положеннями ст.4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. А відповідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, у відповідності із вимогами ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

Чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інше.

З матеріалів справи вбачається, що вказані вимоги закону судом першої інстанції виконано було не в повному обсязі.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 9 липня 2008 року між сторонами по справі було укладено договір №Ск- 1122-014930/7-2008, відповідно до якого банк відкрив відповідачу картковий рахунок НОМЕР_2 з оформленням платіжної картки Visa Electron НОМЕР_3 та надав йому споживчий кредит у розмірі 21.818,00 грн. строком до 09.07.2010 року включно, який останній зобов'язався повністю повернути.

Проте свої зобов`язання за вказаним кредитним договором відповідач у повному обсязі не виконав, сплативши лише 1999,12грн., в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 11.06.2013 року склала 246.198,83 грн.

Задовольняючи позові вимоги позивача частково, суд першої інстанції послався на те, що відповідач дійсно не виконав свої зобов'язання за Кредитним договором №Ск- 1122-014930/7-2008 від 09.07.2008 року, в зв`язку з чим утворилась заборгованість за цим договором.

Такий висновок суду є правильним, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 627 ЦК України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного Банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, Закону України «Про захист прав споживачів» та ін.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі, згідно до ст. 1056-1 ЦК України визначається розмір процентів та порядок їх сплати за договором залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності із ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вищезазначені вимоги були повністю дотримані сторонами під час укладення Кредитного договору, Кредитний договір підписаний сторонами на добровільних засадах та відповідає намірам сторін по безумовному виконанню взятих на себе зобов'язань, складений з урахуванням вимог закону щодо його форми і змісту стосовно дотримання прав споживачів, та принципу справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Сторони досягли згоди з усіх істотних умов Кредитного договору. .Інформація про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту була доведена до відома відповідача в Детальному розписі сукупної вартості споживчого кредиту. Позивачем було повністю дотримано вимоги ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідач мав право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Протягом цього строку, та до моменту звернення з позовом про стягнення кредитної заборгованості, жодних заяв з приводу невідповідності умов Кредитного договору вимогам діючого законодавства України Відповідачем заявлено не було.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені , родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1.1.5 розділу 1 укладеного між сторонами Кредитного договору передбачено, що Позивач надав Відповідачу споживчий кредит строком дії до 9 липня 2010 року включно, а відповідач зобов'язався повністю погасити споживчий кредит, сплатити процента за користування грошовими коштами та плату за обслуговування споживчого кредиту у строки та на умовах цього договору.

Відповідно до п. 4.1.9 Кредитного договору Відповідач зобов'язався щомісяця погашати-заборгованість за споживчим кредитом згідно графіку (додаток 1 до Кредитного договору), а також остаточно погасити заборгованість за споживчим кредитом в строк остаточного погашення, зазначеного в п. 1.1.5 Кредитного договору.

Згідно п. 4.1.24 Кредитного договору Відповідач зобов'язався забезпечити повне погашення заборгованості за споживчим кредитом згідно з умовами цього договору не пізніше 9 липня 2010 року, а саме - погасити всю суму заборгованості за споживчим кредитом та сплатити нараховані

проценти за користування грошовими коштами, плату за обслуговування споживчого кредиту згідно із встановленим графіком.

Тому, строком остаточного та повного погашення відповідачем заборгованості за Кредитним договором є 9 липня 2010 р. включно, а не 30.04.2010 року, як це вважають апелянти.

Умови Кредитного договору діють до повного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за ним (п. 9.1 Кредитного договору).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. .1 ст. 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч, 1 ст. 260 ЦК України).

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ч. 1, 3 ст. 251 ЦК України).

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України, ст. 68 ЦПК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст. 253 ЦК України, ст. 89 ЦПК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч. 1 ст. 254 ЦК України).

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно (ч. 1, 2 ст. 255 ЦК України, ст. 70 ЦПК України).

З урахуванням вищенаведених норм, у правовідносинах, які виникли між сторонами по справі, перебіг позовної давності почався з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане, тобто 09 липня 2010 р., останнім днем для подання позову є відповідно 09 липня 2013 р.

Позовну заяву позивача, як вбачається з матеріалів справи, було зареєстровано у суді 1-ої інстанції 03 липня 2013 р., тобто в межах трирічного строку позовної давності за кредитом.

Тому твердження апелянтів стосовно пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду є необґрунтованим і судова колегія їх до уваги не бере.

У відповідності із п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена скорочена позовна давність у один рік.

Крім того, у пункті 27 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснюється, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу ( наприклад , відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання ).

З урахуванням вищенаведеного суд 1-ої інстанції зменшив відповідачу розмір неустойки з 201.994, 38 грн. до 20.909,00 грн.

А тому судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача щодо того, що у суду були підстави для зменшення йому розміру заборгованості за кредитом до не більш як двох сум отриманих ним у кредит.

Вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат заявлено позивачем за весь час прострочення заборгованості за кредитом, висновки суду в цій частині є вірними.

Згідно п.5.1.5. Кредитного договору відповідач мав право звернутись до позивача з клопотанням про перенесення строків погашення заборгованості у разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з незалежних від нього причин. Проте таким своїм правом відповідач не скористався.

Крім того, відповідно до роз'яснень у п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 3 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у резолютивній частині рішення суду в разі задоволення позовних вимог в обов'язковому порядку має зазначатись загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті.

В порушення зазначених вимог резолютивна частина рішення суду 1-ої інстанції не містить складових частин усієї суми заборгованості.

За таких обставин рішення суду, на підставі ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягає зміні з викладенням резолютивної частини рішення у новій редакції.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 листопада 2013 року змінити, виклавши ч.2 рішення суду в такій редакції: стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області 06.04.1998 року, ідентифікаційний номер ДРФО НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк" ((91031 м.Луганськ вул. Оборонна, 10/59, код ЄДРПОУ 14349442, п/р. 2909762 в АТ «Родовід Банк», МФО 321712) заборгованість за кредитним договором №Ск-1122-014930/7-2008 від 09 липня 2008 року в розмірі 65.113 (шістдесят п`ять тисяч сто тринадцять) грн. 45 коп., з яких: заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 20909 (двадцять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн. 34 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 40 (сорок) грн. 58 коп., заборгованість по платі за обслуговування кредиту в розмірі 13638 (тринадцять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 16 коп., 3% річних за прострочення кредиту в сумі 2370 (дві тисячі триста сімдесят) грн. 40 коп., 3% річних за прострочення процентів в сумі 4 (чотири) грн. 60 коп., 3% річних за прострочення плати за обслуговування кредиту в сумі 1519 (одна тисяча п`ятсот дев`ятнадцять) грн. 11 коп., інфляційні витрати за прострочення кредиту - 3516 (три тисячі п`ятсот шістнадцять) грн. 98 коп., інфляційні витрати за прострочення процентів - 6 (шість) грн. 79 коп., інфляційні витрати за прострочення плати за обслуговування кредиту - 2198 (дві тисячі сто дев`яносто вісім) грн. 49 коп. і пеня за порушення виконання зобов`язань за договором в сумі 20909 (двадцять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн.

Це рішення суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів після його проголошення.

Головуючий:

Судді: