Ухвала суду № 37277332, 20.02.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/9303/13-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С.Провадження № 22-ц/780/394/14 Доповідач у 2 інстанції ЛащенкоКатегорія 40 20.02.2014

УХВАЛА

Іменем України

12 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Лащенка В.Д.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Сушко Л.П.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Готельно-гуртожитковий комплекс", третя особа "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права користування майном,

встановила:

У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до комунального підприємства "Готельно-гуртожитковий комплекс", третя особа "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права користування майном, а саме кімнатою АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивувала тим, що з 2004 року працювала на посаді двірника ЖЕД № 3 ЖЕО «Вишневе», яке перейменоване в комунальне підприємство ЖЕО «Вишневе». У зв'язку з реорганізацією вона переведена до КП «Управління міським господарством» на посаду двірника. В 2009 році їй було надано кімнату АДРЕСА_1. Ордер на зайняття даної кімнати їй було надано лише 08 серпня 2011 року.

Працюючи двірником вона захворіла, отримала довідку, за якою їй рекомендовано перевестись на іншу роботу. Адміністрація іншої роботи їй надати не змогла, але примусила написати заяву про звільнення за власним бажанням, натомість їй пообіцяли залишити кімнату в користуванні. В подальшому адміністрація почала її змушувати звільнити кімнату, про що у травні 2013 року вона отримала погрозливий лист. Хоч вона і звільнилась з роботи за власним бажанням, але з поважної причини - стан здоров'я, тому має право залишити в користуванні кімнату.

Просила суд визнати за нею право користування житловою кімнатою АДРЕСА_1.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд скасувати рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 08 серпня 2011 року ОСОБА_1 видано ордер на вселення в кімнату АДРЕСА_1. Ордер видано на підставі спільного рішення Вишневої міської ради та адміністрації КП ГГК № 1922 від 23 березня 2011 року.

У жовтні 2012 року Вишнева міська лікарня видала довідку, за якою ОСОБА_1 рекомендовано за станом здоров»я переведення на роботу, не пов'язану з переохолодженням та підняттям тяжкості. 16 жовтня 2012 року ОСОБА_1 подана заява про звільнення за власним бажанням у зв'язку з неможливістю надати їй рекомендовану лікарями роботу. Із запису в трудовій книжці позивачки вбачається, що 16 жовтня 2012 року вона звільнена з роботи за власним бажанням, а 02 грудня 2013 року зарахована на посаду робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями в ТОВ БМК «Софіївська».

Відповідно до вимог ст. 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Оскільки позивачка відповідно до вимог житлового законодавства вселилася до гуртожитку і на час розгляду справи не пред'явлено вимоги відповідачем, який не є власником гуртожитку, про її виселення, відсутні підстави вважити, що порушуються права чи законні інтереси ОСОБА_1 Крім того вимоги позивачки про визнання права користування майном, а саме кімнатою АДРЕСА_1, не узгоджуються з вимогами ст. 127 ЖК України, відповідно до якої громадяни у період роботи або навчання можуть використовувати гуртожитки для проживання.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 Посилання в скарзі на те, що відповідач не має право на її виселення з гуртожитку, не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки таких вимог в суді не заявлялося і суд не вирішував питання щодо виселення.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді