Постанова № 37275571, 18.02.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р.Справа № 916/2273/13Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів Мацюри П.Ф., Лисенко В.А.

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.

За участю представника позивача - Михайлова Ю.С., за довіреністю № 3128 від 27.11.2013р.;

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2013р.

у справі № 916/2273/13

за позовом Комунального підприємства "Теплові мережі "Ізмаїлтеплокомуненерго"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення 11 558,47 грн.

Встановив:

У серпні 2013 року, Комунальне підприємство "Теплові мережі "Ізмаїлтеплокомуненерго" (далі - КП "Ізмаїлтеплокомуненерго") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 про стягнення 11 558,47 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, КП "Ізмаїлтеплокомуненерго" посилається на те, що у період опалювального сезону 2012-2013, а саме з листопада 2012 року по квітень 2013 року ним було поставлено ФОП ОСОБА_2 теплову енергію на опалення об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на загальну суму 11 558,47 грн.

На підтвердження позовних вимог, КП "Ізмаїлтеплокомуненерго" надало акти-фактури № 0000001637 від 30.11.2012р., № 0000001884 від 28.12.2012р., № 0000000187 від 31.01.2013р., № 0000000824 від 29.03.2013р., № 0000001107 від 12.04.2013р., № 0000000508 від 28.02.2013р., разом із розрахунковими накладними № 0001326 від 30.11.2012р., № 0001685 від 28.12.2012р., № 00142 від 31.01.2013р., № 00478 від 28.02.2013р., № 00581 від 29.03.2013р., № 00980 від 12.04.2013р. (а.с. 26-31), які були направлені ФОП ОСОБА_2 поштовою кореспонденцією.

Також позивач вказує на рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2012р. по справі №5017/2891/2012 за позовом КП „ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго" до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 15 178,65 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, згідно якого суд стягнув зазначену суму боргу. Дане рішення залишено без змін Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2013р.

30.10.2013р. представником ФОП ОСОБА_2 було заявлено клопотання про зупинення провадження по даній справі до розгляду Верховним Судом України касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України від 15.05.2013р. по справі №5017/2891/2012 за позовом комунального підприємства „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 15 178,65 грн.

У задоволенні клопотання господарським судом Одеської області було відмовлено з огляду на відсутність підстав вважати дані справи пов'язаними, незважаючи на однаковий суб'єктний склад сторін та предмет спору, з огляду на стягнення заборгованості за послуги теплопостачання за зовсім інші періоди їх нарахування.

11.11.2013р. до місцевого господарського суду надійшло клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Судом клопотання відповідача було відхилено з огляду на те, що воно є необґрунтованим та неправомірним.

Рішенням господарського суду Одеської області (Суддя - Желєзна С.П.) позов задоволено. Суд стягнув з ФОП ОСОБА_2 на користь КП „Ізмаїлтеплокомуненерго" заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 11 558,47 грн., та судовий збір в сумі 1 720,50 грн.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд, посилаючись на норми статей 11, 509, 525, 526, 530, 617, 625 ЦК України, ст. 275 ГК України, ст.ст.1, 19 Закону України „Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-IV, ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п.п. 12, 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, дійшов до висновку про те, що позов КП „Ізмаїлтеплокомуненерго" є доведеним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 11 558,47 грн., підлягають задоволенню, вказавши:

- по-перше, що в порушення прийнятих на себе зобов'язань ФОП ОСОБА_2 не було здійснено оплати вартості фактично спожитої теплової енергії протягом періоду з листопада 2012 року по квітень 2013 року включно на суму 11 558,47 грн., в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість перед КП „Ізмаїлтеплокомуненерго" у вказаній сумі, яка на момент звернення позивача до суду є непогашеною.

- по-друге, судом критично оцінюються посилання представника ФОП ОСОБА_2 на відсутність опалювальних приладів у вказаному приміщенні, що свідчить, за його думкою, і про відсутність зобов'язань перед позивачем по оплаті теплової енергії.

- по третє, обставини справи вже з'ясовувалися господарським судом при вирішенні справи №5017/2891/2012, що, в силу приписів ч.2 ст.35 ГПК України, не потребує чергового доведення.

- по-четверте, факт існування заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед КП „Ізмаїлтеплокомуненерго" за теплову енергію, спожиту без укладення договору протягом періоду з листопада 2012 року по квітень 2013 року включно, в сумі 11 558,47 грн., випливає із змісту зобов'язань сторін та підтверджується матеріалами справи. Доказів, що спростовують вказаний висновок суду, ФОП ОСОБА_2 надано не було.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду 30.12.2013р., ФОП ОСОБА_2 звернувся із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, вважаючи що рішення прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, є не об'єктивним, не всестороннім і неповним. Просить суд апеляційної інстанції призначити по справі судово-будівельну експертизу, рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 посилається на приписи ст. 41 ГПК України, статті 19 і 25 Закону України „Про теплопостачання", та зазначає, що факт постачання, отримання і споживання теплової енергії не доведено, не доказано, не підтверджено, тобто немає жодного доказу про спожиту теплову енергію ФОП ОСОБА_2

Представник відповідача для розгляду справи у апеляційній інстанції не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце слухання справи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Ізмаїльського міського голови від 22.10.2012р. № 356р, у відповідності до ст.42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", вирішено розпочати опалювальний сезон у місті Ізмаїлі з 24.10.2012р. (а.с. 38).

Будинок АДРЕСА_1 підключений до міської мережі центрального опалення, і відповідно КП "Ізмаїлтеплокомуненерго" здійснює забезпечення тепловою енергією розташованих в ньому приміщень, в т.ч. нежитлового приміщення, що належить ФОП ОСОБА_2

Стаття 1 Закону України „Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-IV (з подальшими змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України „Про теплопостачання") передбачає, що постачанням теплової енергії (теплопостачанням) є господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Таким чином, з огляду на наведені положення чинного законодавства, господарський суд зазначає, що правовідносини із постачання теплової енергії споживачу мають виникати на договірних засадах. В даному випадку, між сторонами по справі не було укладено письмового договору на постачання теплової енергії.

Проте, як вбачається із рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2013р., постановленого за результатами розгляду справи №5017/2891/2012 за позовом КП „ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго" до ОСОБА_2 про стягнення 15 178,65 грн. поставка теплової енергії відповідачу здійснювалася систематично у опалювальні сезони 2009-2010 р.р., 2010-2011 р.р., 2011-2012 р.р., що підтверджувалось як рахунками-фактурами, які виставлялися відповідачу для оплати, так і самим фактом оплати ОСОБА_2 послуг, наданих теплопостачальною організацією. Дане судове рішення було залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2013р.

В межах даної справи позивачем висуваються вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію протягом опалювального сезону 2012-2013 років, а саме з листопада 2012 року по квітень 2013 року. КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" без укладення письмового договору було поставлено ОСОБА_2 теплову енергію на опалення об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на загальну суму 11 558,47 грн., що підтверджується довідками роботи котельної, яка забезпечувала тепловою енергією належний відповідачу об'єкт протягом спірного періоду, актами-фактурами № 0000001637 від 30.11.2012р., № 0000001884 від 28.12.2012р., № 0000000187 від 31.01.2013р., № 0000000824 від 29.03.2013р., № 0000001107 від 12.04.2013р., № 0000000508 від 28.02.2013р., розрахунковими накладними № 0001326 від 30.11.2012р., № 0001685 від 28.12.2012р., № 00142 від 31.01.2013р., № 00478 від 28.02.2013р., № 00581 від 29.03.2013р., № 00980 від 12.04.2013р. Акти-фактури та розрахункові накладні до них були направлені на адресу ОСОБА_2 поштовою кореспонденцією, що підтверджується наявними у матеріалах справи реєстрами поштових відправлень позивача (а.с. 26-37, 40-45).

Відповідно до п. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв. Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч.ч. 5, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в порушення прийнятих на себе зобов'язань ФОП ОСОБА_2 не було здійснено оплати вартості фактично спожитої теплової енергії протягом періоду з листопада 2012 року по квітень 2013 року включно на суму 11 558,47 грн., в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість перед КП „Ізмаїлтеплокомуненерго" у вказаній сумі, яка на момент звернення позивача до суду є непогашеною.

В апеляційній скарзі представник відповідача вказує на те, що до місцевого господарського суду були надані 12 екз. фотознімків із зображенням приміщення однак дані докази не були прийняті судом до уваги, та проігноровані.

Дослідивши надані екземпляри даних фотознімків судова колегія вважає, що вони не являються належними доказами по справі, виходячи з вимог ст.ст.32-39 ГПК України, оскільки не свідчать про те, що на них зафіксовано саме те спірне приміщення.

Що стосується заявленого апелянтом клопотання про призначення по даній справі судової будівельно-технічної експертизи, то з цього приводу слід зазначити, що відповідно до ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.

Приймаючи до уваги, що при вирішенні справи № 5017/2891/2012, вже підтверджений факт надання позивачем послуг з теплопостачання до нежитлових підвальних приміщень загальною площею 110,0кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, власником яких є ФОП ОСОБА_2, а в силу приписів ч.2 ст.35 ГПК України дані факти не потребують доказування, судова колегія не вбачає правових підстав для призначення по даній справі судової будівельно-технічної експертизи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято у відповідності до Законів України „Про теплопостачання", „Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуг з централізованого опалення, а також норм Цивільного, Господарського та Господарсько-процесуального Кодексів України, а тому правових підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99;101-105 ГПК України, суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2013р. по справі № 916/2273/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 21.02.2014р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя В.А. Лисенко