Рішення № 37272494, 13.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24986/13 13.02.14

за позовом Комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва"

до Фізичної особи-підприємця Павлова Сергія Альфредовича

про стягнення грошових коштів

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Перелигіна О.А. (дов.№1932 від 09.07.13)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Господар Дарницького району міста Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Павлова Сергія Альфредовича про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором №38-О від 01.03.2008 щодо оплати наданих комунальних послуг та витрат на утримання будинку та прибудинкової території за період з листопада 2011 по листопад 2013, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 5382,57 грн. із нарахуванням пені у сумі 149,77 грн., інфляційних втрат у розмірі 3,37 грн. та 3% річних у розмірі 242,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2013 порушено провадження у справі № 910/24986/13 та призначено її до розгляду на 28.01.2014 року.

28.01.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

За наслідками судового засідання 28.01.2014 розгляд справи відкладено на 13.02.2014 року.

У судовому засіданні 13.02.2014 представник позивача надав уточнення до позовних вимог та просив задовольнити позов, а саме стягнути з відповідача основний борг у розмірі 5382,57 грн., пеню у розмірі 149,77 грн., інфляційні втрати у розмірі 3,37 грн. та 3% річних у розмірі 242,85 грн.

Представник відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлений ухвалами суду від 26.12.2013 та 28.01.2014, направленими йому за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте правом бути присутнім у судовому засіданні не скористався, вимоги ухвал суду не виконав та відзиву на позовну заяву не надав, у зв'язку із чим справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявних у матеріалах справи документів достатньо для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

За таких обставин, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача , суд, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Господар» Дарницького району м.Києва відповідно до пункту 1.2 рішення №201/6417 від 06.10.2011 Київської міської ради «Про деякі питання діяльності комунальних підприємств та установ, які належать до комунальної власності територіальної громади м.Києва та передаються до сферу управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації» перейменовано на комунальне підприємство «Господар Дарницького району міста Києва», про що також зазначено у Статуті вказаного підприємства затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 11.07.2012 №1194. (а. с. 15-17; 62-71)

Вказаним Статутом передбачено напрямки діяльності підприємства, серед яких зазначено укладання договорів з суб'єктами господарювання для забезпечення житлового фонду комунальними послугами (централізованим постачанням холодної та гарячої води, водовідведенням, газо- та електропостачанням, централізованим опаленням тощо), а також нарахування, облік та збір плати за надані комунальні послуги у встановленому порядку (п.3.2 Статуту). (а. с. 62-71)

01.03.2008 між Комунальним підприємством «Господар» Дарницького району м.Києва (виконавець, що є позивачем у справі) та Суб'єктом підприємницької діяльності Фізична особа Павлов Сергій Альфредович (споживач, який є відповідачем у справі) укладено Договір №38-О про надання комунальних послуг і відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території. (а. с. 9-11)

Відповідно до предмету вказаного Договору, виконавець зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення за адресою вул. Севастопольська, 13, м. Київ, а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором, а також відшкодовувати виконавцеві експлуатаційні витрати, пов'язані з утриманням будинку та прибудинкової території пропорційно площі нежитлового приміщення, яка складає 64,3 кв.м.

Сторони у зазначеному Договорі пунктами 2.1 та 2.2 погодили, що вартість комунальних послуг визначається за фактичними обсягами спожитих послуг відповідно до табуляграм та фактичних показників споживання, тариф на які визначається органами виконавчої влади або місцевого самоврядування, а розмір плати змінюється виконавцем самостійно з часу встановлення нових тарифів.

Пунктами 2.4 та 2.5 Договору встановлено, що підставою для оплати наданих комунальних послуг і відшкодування експлуатаційних витрат є рахунок-фактура, який надається виконавцем щомісяця не пізніше 5 числа поточного місяця, а оплата здійснюється споживачем щомісяця не пізніше 15 числа поточного місяця.

Також, Договором встановлено зобов'язання споживача оплачувати отримані комунальні послуги та відшкодовувати експлуатаційних витрати, пов'язані з утриманням будинку та прибудинкової території у встановлений Договором строк, та передбачено право виконавця вимагати оплати за надані послуги (п.3.2.1 та 3.3.1 Договору).

Відтак, відповідачу згідно із рахунками-фактури за користування послугами з постачання холодної води, водовідведення та по утриманню будинку та прибудинкової території надавались позивачем акти приймання-передачі послуг із зазначенням обсягу фактичного споживання послуг відповідачем та суми, визначеної до сплати.

Вищезазначені акти приймання-передачі послуг надавались відповідачу за спірний період з листопада 2011 по листопад 2013, а у листопаді 2011, вересні 2012 та липні 2013 отримувались відповідачем під розпис у журналі ЖЕД-223 переліку орендарів КП «Господар». (а. с. 30-54)

Однак, відповідач не здійснював оплату за фактично отримані ним послуги з постачання холодної води, водовідведення та по утриманню будинку та прибудинкової території у період з листопада 2011 по листопад 2013 включно, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 5382,57 грн., яка заявлена позивачем до стягнення.

Оскільки, умовами п.4.2 Договору сторонами також передбачено нарахування пені за недотримання термінів оплати у розмірі 0,5% від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, позивач заявив до стягнення 149,77 грн. нарахованої пені.

Разом з тим, позивач зазначає, що відповідно до положень ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідач повинен сплатити також інфляційні втрати у розмірі 3,37 грн. та 3% річних у розмірі 242,85 грн., які включені позивачем до ціни позову з урахуванням уточнень до позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Пункти 3.1 та 3.5 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначають обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між Комунальним підприємством «Господар» Дарницького району м.Києва (позивачем) та Суб'єктом підприємницької діяльності Фізична особа Павлов Сергій Альфредович (відповідачем) здійснювались на підставі Договору №38-О від 01.03.2008 про надання комунальних послуг і відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території, термін дії якого визначено до 01.03.2009 та встановлено, що Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна з сторін письмово не заявить про його розірвання або необхідність перегляду. Враховуючи, що жодна із сторін не надавала таких заяв, даний договір на момент розгляду справи судом є дійсним.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач всупереч взятим за Договором №38-О зобов'язаннями, не оплачував надані йому послуги, у зв'язку із чим за останнім утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 5382,57 грн. за період з листопада 2011 по листопад 2013 року.

Разом з тим, відповідач також повинен сплатити пеню у розмірі 149,77 грн., нарахування якої передбачено умовами п.4.2 Договору №38-О, а також інфляційні втрати у розмірі 3,37 грн. та 3% річних у розмірі 242,85 грн., у відповідності до ст.625 ЦК України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, про що зазначено у ст.343 ГК України.

Статтею 258 ЦК України передбачено до вимог про стягнення неустойки застосування спеціальної позовної давності в один рік.

Як зазначається у пункті 1.12 постанови №14 Вищого господарського суду України від 17.12.2013, з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, встановив, що нарахування пені здійснювалось за період більший, ніж передбачено законодавством, а саме з грудня 2012 по листопад 2013 року.

За таких обставин, суд, здійснивши арифметичний розрахунок пені, дійшов висновку щодо задоволення нарахованої пені лише у частині 97,08 грн. - тобто за шість місяців, від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та враховуючи передбачену законодавством позовну давність.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Встановивши правомірність здійснення нарахування та перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми та інфляційних втрат, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3,37 грн. та 3% річних у розмірі 242,85 грн., підлягають задоволенню.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані йому комунальні послуги та утримання будинку та прибудинкової території за період з листопада 2011 по листопад 2013 підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі: основний борг у розмірі 5382,57 грн., пеня у розмірі 97,08 грн., інфляційні втрати у розмірі 3,37 грн. та 3% річних у розмірі 242,85 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то відповідно до приписів статті 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" до Фізичної особи-підприємця Павлова Сергія Альфредовича про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Павлова Сергія Альфредовича (02099, місто Київ, провулок Волго-Донський, будинок 1, квартира 204, ідентифікаційний код 2252700053) на користь Комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" (02096, місто Київ, вулиця Заслонова, будинок 3, ідентифікаційний код 14315687) 5382 (п'ять тисяч триста вісімдесят дві) гривні 57 копійок основного боргу; 97 (дев'яносто сім) гривень 08 копійок пені; 3 (три) гривні 37 копійок інфляційних втрат; 3% річних у розмірі 242 (двісті сорок дві) гривні 85 копійок; 1704 (одну тисячу сімсот чотири) гривні 81 копійку судового збору.

В інший частині позову - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 13.02.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 18.02.2014 року

Суддя К.В. Полякова