Вирок № 37269925, 09.12.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/14310/2012

Провадження №1/761/292/2013

В И Р О К

іменем України

09 грудня 2013 року місто Київ

Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді СЛОБОДЯНЮКА П.Л., за участю секретаря судового засідання ОМЕЛЯНЧУК А.О., МАЛКОВОЇ Д.С., АБРОСІМОВІ О.О., КЛОСІ Д.М., ДЕМЕШКО М.В., прокурора ПЕРЕБОЙЧУК А.С., ШАПОВАЛОВА Є.О., представника потерпілого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, підсудного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва розглянув кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бендери Молдавія, росіянина, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який працює тренером в ТРГО ДЮСШ «Колосок», проживає за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 364-1, ч.2 ст. 366 КК України.

Шевченківський районний суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

підсудний ОСОБА_3, являючись співвласником та генеральним директором закритого акціонерного товариства «Океан», що зареєстроване за адресою: місто Київ, вул. Мечникова, 8. кв. 22, вчинив шахрайство та службове підроблення за наступних обставин.

Так, приблизно в листопаді 2004 року, підсудний ОСОБА_3, являючись згідно протоколу №1 Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Океан» від 14 лютого 1999 року співвласником та одночасно генеральним директором вказаного товариства, маючи намір заволодіти шляхом обману грошовими коштами потерпілого ОСОБА_2, розробив злочинний план, згідно якого передбачалося введення ним потерпілого ОСОБА_2 в оману через повідомлення йому завідомо неправдивої інформації про необхідність фінансування ЗАТ «Океан», після чого отримати від останнього грошову позику і не виконуючи взятих на себе відповідно договору позики зобов'язань по поверненню грошових коштів, розпорядитись ними за власним розсудом.

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, підсудний ОСОБА_3, будучи службовою особою, підробив офіційний документ для подальшого його використання з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме, у невстановлений слідством час, при невстановлених обставинах, виготовив та вніс до протоколу № 5 загальних зборів ЗАТ «Океан» від 18.02.2005 року неправдиві відомості, відповідно до яких учасники зборів вказаного товариства постановили: «Скласти нотаріально завірений договір на отримання позики від фізичної особи - ОСОБА_2 на період з 22.02.2005 року по 22.02.2006 року. Підписання договору доручити генеральному директору ЗАТ «Океан» ОСОБА_3».

Далі, приблизно вкінці лютого 2005 року, підсудний ОСОБА_3, повідомив потерпілому ОСОБА_2 завідомо неправдиву інформацію про те, що для розвитку та діяльності ЗАТ «Океан», директором якого він являється, йому нібито необхідні грошові кошти, чим викликав у останнього переконання у вигідності використання своїх коштів, після чого запропонував укласти із ним договір позики грошових коштів, на що потерпілий ОСОБА_2, будучи впевненим у серйозності намірів підсудного ОСОБА_3, надав згоду.

У наступному, 22 лютого 2005 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, підсудний ОСОБА_3, перебуваючи в офісі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу за адресою: АДРЕСА_2, маючи на меті заволодіти чужим майном шляхом обману, подав нотаріусу згаданий завідомо підроблений протокол № 5 Загальних зборів ЗАТ «Океан» від 18.02.2005 року, після чого, не маючи реальних намірів виконувати покладені на себе зобов'язання уклав з потерпілим ОСОБА_2 договір позики грошових коштів, відповідно до якого останній, будучи введеним в оману та впевненим в порядності ОСОБА_3 добровільно передав йому гроші в сумі 95 781 гривень 23 копійок, а підсудний ОСОБА_3 на підтвердження укладення договору та його умов, а також на посвідчення факту передачі грошових коштів потерпілим ОСОБА_2 написав відповідні розписки.

Далі, заволодівши шляхом обману грошовими коштами потерпілого ОСОБА_2 в сумі 95 781 гривень 23 копійок, що є особливо великим розміром (станом на 22 лютого 2005 року), підсудний ОСОБА_3 вказані кошти на товариство не вніс, покладені на себе відповідно договору позики зобов'язання не виконав та розпорядився грошима на власний розсуд, завдавши тяжкі наслідки.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав частково, а саме в частині службового підроблення без проставляння підпису замість ОСОБА_6, при цьому пояснив, що приблизно в 1986 році, під час того, як він працював в Київському інституті цивільної авіації, він познайомився з потерпілим ОСОБА_2, який також працював у цьому інституті. Потім він пішов у бізнес, і близько у 2003 році знову зустрівся з ОСОБА_2, який в ході спільної розмови повідомив йому, що він мешкає в Америці та займається продажем автомобілів. В свою чергу він розказав БІЛЬЧИКУ, що відкрив швейний цех і займається шторами. Через деякий час, приблизно о 2004 році, вони знову випадково зустрілись, і під час цієї зустрічі ОСОБА_2 сказав, що у нього ускладнено йде бізнес, на що він йому відповів, що у нього все добре і є навіть необхідність обновити виробниче обладнання, для чого потрібно 10 тисяч доларів США. ОСОБА_2 відповів, що у нього є кошти і він може допомогти, однак після цього вони певний час не бачилися. Пізніше, взимку 2005 року, знову при зустрічі ОСОБА_2 запитав, чи є ще необхідність у фінансовій допомозі, оскільки йому треба інвестувати 20 тисяч доларів США, при цьому ОСОБА_2 сказав, що дає 10 тисяч доларів США для купівлі обладнання, а які відсотки користування цими коштами, не зазначив. Також ОСОБА_2 повідомив йому, що треба підготувати певний перелік документів, у зв'язку з чим вони поїхали до нотаріуса ОСОБА_10, яка їм повідомила, які документи слід оформити. Потім він домовився про зустріч з ОСОБА_2 22 лютого 2005 року, при цьому, виконуючи прохання останнього щодо отримання позики на підприємство - ЗАТ «Океан», він підробив протокол зборів засновників цього товариства про нібито проведення таких зборів, де вирішувалось питання щодо отримання вказаних коштів підприємством, підписавши згаданий протокол від себе та поставивши печатку на ньому. У подальшому, зустрівшись 22 лютого 2005 року в приміщенні нотаріальної контори нотаріуса ОСОБА_10, він надав протокол, який підробив раніше, однак нотаріус вказала, що така редакція договору не підійде, після чого було оформлено новий бланк протоколу, на якому він розписався від себе та поставив печатку підприємства, при цьому підпису замість ПОТАПЕНКА він не ставив, і хто його виконав йому невідомо. Весь час оформлення всіх документів зайняв багато часу, і коли все було оформлено, ОСОБА_2 сказав йому, щоби він приїхав до нього до дому ввечері за коштами, що він і зробив, однак вдома від ОСОБА_2 він отримав лише 4500 доларів США, оскільки, як пояснив йому останній, інші кошти у нього заблоковані на рахунку, а тому надасть їх пізніше. Пройшов тиждень і він повідомив ОСОБА_2, що вже відпала потреба в його коштах, а тому він поверне ту суму, яку отримав від нього раніше. З цією метою він знову під'їхав додому до ОСОБА_2, де відбулась з ним відповідна сварка, після якої він просто залишив 4500 доларів США в квартирі ОСОБА_2 і пішов вважаючи, що їх стосунки з приводу укладеної угоди вже вичерпані, проте пізніше з боку ОСОБА_2 почали лунати вимоги щодо сплати йому відсотків. Крім того, підсудний ОСОБА_3 пояснив, що наміру не повертати кошти БІЛЬЧИКУ у нього ніколи не було, документи, які складалися у нотаріуса носили виключно формальний характер, оскільки він виконував лише прохання ОСОБА_2 з приводу документального оформлення відповідної інвестиції для його потреб в США.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_3 своєї провини у шахрайстві, вона знайшла своє підтвердження на основі дослідження всієї сукупності доказів по даній справі.

Так, як пояснив в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2, він з підсудним ОСОБА_3 знайомий з середини восьмидесятих років, коли працював в Київському інституті цивільної авіації. З 1986 року він його майже не бачив, іноді зустрічались випадково, або він періодично йому телефонував з приводу якихось комерційних пропозицій. Десь, приблизно з листопада 2004 року ОСОБА_3, увійшовши до нього в довіру, почав прохати в борг грошові кошти для ЗАТ «Океан», директором якого він являвся, тобто для розвитку бізнесу. Як пояснював тоді ОСОБА_3, це товариство займалось пошиттям штор, гардин, оформленням приміщення жалюзями, ролетами та іншим. Він певний час відмовлявся, однак через деякий час погодився дати гроші в борг ОСОБА_3, після чого, в двадцятих числах лютого 2005 року він порекомендував ОСОБА_3 піти до нотаріуса і уточнити процедуру оформлення позики. Нотаріус після зібрання ОСОБА_3 всіх документів призначив дату укладення договору на 22 лютого 2005 року, і в цей день він зустрівся з ОСОБА_3 в приміщенні нотаріуса ОСОБА_10, що знаходиться по АДРЕСА_2, куди ОСОБА_3 приніс копії установчих документів товариства та протокол загальних зборів ЗАТ «Океан», згідно якого він та інший співвласник прийняли рішення щодо отримання позики для товариства. Крім того, в його присутності і в присутності нотаріуса ОСОБА_3 написав розписку на позику 95781,23 гривень, або 18075 доларів США. В результаті цього був оформлений Договір позики грошових коштів в розмірі 95 781,23 гривень, по курсу НБУ - 18 075 доларів США. Гроші він передав ОСОБА_3 в гривні, а сам договір позики був завірений нотаріусом ОСОБА_10. Договір передбачав поетапну виплату позики до 22.02.2006 року, однак, починаючи з моменту підписання вказаного договору і до сьогоднішнього дня ніяких грошових коштів чи інших матеріальних цінностей в рахунок погашення боргу він ні від ОСОБА_3, ні від ЗАТ «Океан» не отримав. Також, потерпілий ОСОБА_2 в суді пояснив, що після укладання договору у нотаріуса, ОСОБА_3 ще прихав в цей вечір до нього додому, де він йому ще передав окрему суму коштів для оплати послуг нотаріуса. Пізніше ОСОБА_3 неодноразово його завіряв, що гроші поверне буквально на наступному тижневі та прохав, щоб він не звертався до компетентних органів,а з початку березня 2006 року ОСОБА_3 взагалі перестав виходити із ним на зв'язок та всіляко намагався ухилитись від зустрічі, при цьому розірвати укладений договір не пропонував.

Згідно показань свідка ОСОБА_10 - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, в суді було встановлено, що приблизно в лютому 2005 року до неї звернувся знайомий по роботі ОСОБА_2, а також ОСОБА_3 - знайомий ОСОБА_2 Вони їй повідомили, що хочуть оформити договір позики грошових коштів та запитали, які для цього необхідно подати документи, при цьому ОСОБА_3 мав позичати гроші в борг у ОСОБА_2 в сумі приблизно 18 000 доларів США. Вона пояснила ОСОБА_2 про те, що для того, щоб передати таку суму грошових коштів для здійснення даного правочину необхідно згоду подружжя, тобто згоду його дружини. ОСОБА_3 їй повідомив про те, що грошові кошти він бажав отримати для діяльності свого товариства «Океан» діючи як генеральний директор він імені товариства. У зв'язку із цим, згідно чинного законодавства, ОСОБА_3 необхідно було підтвердити правоздатність свого товариства, надавши документи, які підтверджували реєстрацію та діяльність товариства, а також якщо товариство мало співзасновників, то необхідно було в таких випадках збирати загальні збори товариства та приймати рішення щодо позики для товариства всіма співзасновниками, для чого необхідно було надати рішення таких зборів. Наступного разу, зібравши всі необхідні документи, ОСОБА_2, дружина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з'явились до неї 22 лютого 2005 року в нотаріальну контору по АДРЕСА_2 з метою укласти договір позики грошових коштів між ЗАТ «Океан» в особі ОСОБА_3 та фізичною особою ОСОБА_2 Вона запитала згоду про позику грошових коштів у дружини ОСОБА_2, на що вона не заперечувала, після чого покинула приміщення нотаріальної контори. Вона перевірила повноваження ОСОБА_3, як директора товариства «Океан», а також правоздатність товариства, згоду співвласників, яка була

виражена у тому, що ОСОБА_3 надав протокол № 5 Загальних зборів ЗАТ «Океан» від 18.02.2005 року про те, що всі співвласники товариства надають згоду та дозвіл на отримання позики товариству та доручають це генеральному директору ОСОБА_3 Оскільки ніяких перепон у отриманні вказаної позики не було, вони прийнялись до складання договору позики, при цьому, сума позики складала 18 075 доларів США, і ця сума була визначена за їх особистою взаємною згодою та була переведена також у гривнях. Вона роз'яснила обом учасникам їх права та взаємні обов'язки за договором, відповідні статті Цивільного кодексу України, ОСОБА_3 роз'яснила про відповідальність за неповернення грошових коштів, ніяких заяв та зауважень на це ні від кого не надійшло. Проект договору досить довго вони обговорювали, із ним довго ознайомлювались та зрештою приблизно о 18 годині 00 хвилин вони обоє підписали договір позики, при цьому, під час узгодження проекту договору вона неодноразово запитувала у ОСОБА_3 чи отримав він від ОСОБА_2 всі грошові кошти згідно суми позики та чи по своїй волі він отримує позику, на що ОСОБА_3 ніяких зауважень не вніс, вказавши, що всі грошові кошти він отримав та в нього немає ніяких претензій до ОСОБА_2 з цього приводу. Після узгодження всіх пунктів договору, сторони підписали договір та у дружній манері розійшлись. Згодом їй стало відомо, що вказану суму грошових коштів ОСОБА_3 не повертає та ОСОБА_2 звернувся до органів внутрішніх справ з метою розібратись в даній ситуації.

Як встановлено в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_6, з ОСОБА_3 він знайомий ще з дитинства. ЗАТ «Океан» за час його перебування у співзасновниках товариства ніякої діяльності не проводив та в 2000 році він вийшов із учасників вказаного товариства, оскільки ОСОБА_3 перестав платити заробітну плату та всіма способами перешкоджав його діяльності на вказаному товаристві. З тих пір він ніякого відношення до товариства не мав, та чи здійснює воно свою діяльність, йому невідомо і він не цікавився. Одного разу, приблизно в 2007 році, йому на мобільний телефон зателефонував невідомий чоловік на ім'я ОСОБА_2, який повідомив про те, що він є знайомим ОСОБА_3, який взяв у нього в борг гроші та попрохав йому допомогти їх повернути. Ніякої участі у загальних зборах ЗАТ «Океан» в 2005 році він не приймав, оскільки на той час вийшов із співвласників товариства та навіть не знав чи займається товариство своєю діяльністю, а самого ОСОБА_3 він не бачив із 2000 року. Підпис в протоколі загальних зборів ЗАТ «Океан» від 18.02.2005 року він не ставив, про існування такого протоколу не знав.

Як пояснив в суді свідок ОСОБА_7, з 2000 по 2009 роки він працював у підсудного ОСОБА_3 на ЗАТ «Океан». За час роботи на підприємстві до нього звертався ОСОБА_3 з питанням, чи може товариство взяти позику у фізичної особи, на що він порадив краще взяти кредит в банку, оскільки брати на підприємство кошти від фізичної особи невигідно, оскільки треба буде сплатити великі податки. Після цього він ні про які договірні відносини за участю ОСОБА_3 не чув, лише приблизно в 2006 році йому зателефонувала особа, яка представилась ОСОБА_2, і який йому повідомив про те, що в нього в борг ОСОБА_3 взяв грошові кошти та не повернув. Також свідок ОСОБА_8 в суді пояснив, що гострої необхідності в отриманні позики підприємством ЗАТ «Океан» не було, і про таку позику від ОСОБА_2 йому не було відомо.

Згідно показань свідка ОСОБА_9 в суді було встановлено, що вона заміжня за ОСОБА_2 та спільно проживає із ним в одній квартирі зі своїми дітьми. Вона дуже добре знає ОСОБА_3, який є добрим знайомим її чоловіка. З ним часто спілкувався її чоловік та був про нього дуже високої думки, вважав його порядною людиною доки ОСОБА_3 не обманув його, оскільки взяв у чоловіка гроші та не повернув. З цього приводу їй відомо про те, що приблизно із листопада 2004 року ОСОБА_3 почав просити її чоловіка надати йому в борг грошові кошти в сумі близько 18 000 доларів США. Це їй розповідав чоловік, при цьому чоловік повідомив, що гроші ОСОБА_3 просив на розвиток свого товариства «Океан», директором якого він являвся та чоловік в неї запитав чи давати йому в борг вказані грошові кошти, на що вона відповіла що це його особиста справа та якщо він довіряє ОСОБА_3, нехай вирішує сам. Крім того, вона неодноразово бачила та спілкувалась із ОСОБА_3 в себе вдома, він часто приходив до чоловіка та вони спілкувались між собою. ОСОБА_3 був дуже приємною людиною, ввічливо спілкувався та справляв про себе добре враження. Оскільки ОСОБА_3 попросив у чоловіка взяти позику грошей, то її чоловік ОСОБА_2 йому не відмовив та надав йому гроші в сумі близько 18 000 доларів США, як сказав ОСОБА_3, для розвитку бізнесу. Для цього вони між собою домовились укласти нотаріально посвідчений договір і нотаріус побажала дізнатись про її волю під час позики грошей, а саме чи погоджується вона на позику ОСОБА_3 вказаних грошей. Оскільки вона довіряла чоловікові, а чоловік довіряв ОСОБА_3, вона не заперечувала проти позики грошових коштів та 22 лютого 2005 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, разом із чоловіком вона приїхала до нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_10, що по АДРЕСА_2, де в присутності нотаріуса, ОСОБА_3 та чоловіка вона власноручно підписала заяву про те, що вона не проти, щоб її чоловік позичив гроші ОСОБА_3 як генеральному директору ЗАТ «Океан» для розвитку товариства. При цьому ОСОБА_3 сам повідомив, що він бажає брати позику як директор товариства для необхідності коштів товариству. На інші умови вона не звертала особливої уваги, всім іншим займався її чоловік. Після підписання заяви вона покинула приміщення нотаріуса та поїхала додому. Гроші, які позичав чоловік ОСОБА_3 належали особисто чоловікові. Через деякий час їй чоловік повідомив, що ОСОБА_3 гроші йому не повертає та телефонні дзвінки не відповідає і свої зобов'язання не виконує.

Крім того, вина ОСОБА_3 у шахрайстві та службовому підробленні підтверджується й іншими доказами, а саме відомостями, що містяться в:

- протоколі очної ставки між потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 29 лютого 2012 року (т. 2 а.с. 25-28), згідно якої потерпілий вказав, що саме ОСОБА_3 шахрайським шляхом, під приводом отримання позики грошових коштів для діяльності ЗАТ «Океан», директором якого він на той час був, заволодів його грошовими коштами, надавши під час отримання позики підроблений протокол загальних зборів ЗАТ «Океан», а також

написав з цього приводу відповідні розписки, та в подальшому від виконання своїх зобов'язань уникав;

- протоколі очної ставки між ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_10 від 14 березня 2012 року, згідно якого остання вказала, що ОСОБА_3 отримував грошову позику у фізичної особи ОСОБА_2 саме як генеральний директор ЗАТ «Океан». Під час укладення договору позики вона особисто запитувала у ОСОБА_3 про отримання грошових коштів та роз'яснювала обом сторонам їх права та обов'язки, зокрема ОСОБА_3 роз'яснювала його відповідальність у зв'язку із неповерненням грошових коштів в якості позики;

- протоколі виїмки реєстраційних документів ЗАТ «Океан» в приміщенні Печерської РДА в м. Києві від 15.06.2010 року та протоколі виїмки реєстраційних документів та документів податкової звітності ЗАТ «Океан» в приміщенні державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 15.06.2010 року, згідно яких в приміщенні ДПІ у Печерському районі м. Києва та Печерській РДА в м. Києві було виявлено та вилучені оригінали всіх реєстраційних документів та документів податкової звітності ЗАТ «Океан» (т.1 а.с. 103, а.с.123-125);

- протоколі огляду від 05 квітня 2012 року, згідно якого в ході огляду реєстраційних документів та документів податкової звітності, які були вилучені 15.06.2012 в приміщеннях ДПІ у Печерському районі м. Києва га Печерській РДА в м. Києві було встановлено, що ОСОБА_3 дійсно на час вчинення злочину перебував на посаді генерального директора ЗАТ «Океан», а також в документах податкової звітності виявлено відсутність протоколу №5 загальних зборів ЗАТ «Океан» від 18 лютого 2005 року, згідно якого співвласниками товариства було прийнято рішення про отримання грошової позики від фізичної особи ОСОБА_2 (т.1 а.с. 143-146);

- протоколі виїмки від 17 жовтня 2009 року (т.1 а.с. 148), згідно якого в цей день у потерпілого ОСОБА_2 було вилучено копію розписки отримання грошових коштів від 22.02.2005 року, яка містить рукописний текст та копію розписки отримання грошових коштів від 22.02.2005 року, яка містить друкований текст.;

- протоколі виїмки від 20 жовтня 2009 року (т.1 а. с.154), згідно якого в цей день в приміщенні нотаріальної контори (АДРЕСА_3) у ОСОБА_10 серед іншого було вилучено протокол №5 Загальних зборів ЗАТ «Океан» від та договір позики грошових коштів від 22 лютого 2005 року;

- висновку експерта № 5711/10-11 від 17 серпня 2010 року (т.1 а.с.199-201), згідно якого копія протоколу №5 загальних зборів закритого акціонерною товариства «Океан» від 18.02.2005 року виконана з допомогою копіювально-множинної техніки тонером чорного кольору, копії двох розписок від імені ОСОБА_3 від 22.02.2005 року виконані за допомогою тонеру кольорового копіювально-множинного апарату, тобто ці документи є електрографічними копіями. Будь-яких ознак виготовлення електрографічних копій протоколу №5 загальних зборів закритого акціонерного товариства «Океан» від 18.02.2005 року, розписки від імені ОСОБА_3 від 22.02.2005 року, яка містить друкований текст, розписки від імені ОСОБА_3 від 22.02.2005 року шляхом монтажу не спостерігається. Підписи від імені ОСОБА_3, зображення яких міститься в графах « 2. ОСОБА_3 ___». «Секретар зборів ОСОБА_3 ___» в електрографічній копії протоколу №5 загальних зборів закритого акціонерного товариства «Океан» від 18.02.2005 року, під основним текстом електрографічних копій розписки від імені ОСОБА_3 від 22.02.2005 року, яка містить друкований текст, розписки від імені ОСОБА_3 від 22.02.2005 року, яка містить рукописний текст, виконані самим ОСОБА_3;

- висновку експерта №185 від 19 березня 2012 року (т. 1 а.с. 211-218), згідно якого: «підпис від імені гр. ОСОБА_6 в графі « 1. ОСОБА_6» в протоколі №5 Загальних зборів закритого акціонерного товариства «Океан» від 18 лютого 2005 року, виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою; підпис від імені гр. ОСОБА_3 в графі « 2. ОСОБА_3» в протоколі №5 Загальних зборів закритого акціонерного товариства «Океан» від 18 лютого 2005 року, виконаний самим ОСОБА_3; підпис від імені гр. ОСОБА_3 в графі «Секретар зборів ОСОБА_3» в протоколі №5 Загальних зборів закритого акціонерного товариства «Океан» від 18 лютого 2005 року, виконаний самим ОСОБА_3; підпис від імені гр. ОСОБА_3 в графі «ЗАТ «Океан» в собі Ген. Директора код ЄДРПОУ 20036862 ОСОБА_3» в договорі позики грошових коштів від 22 лютого 2005 року, виконаний самим ОСОБА_3; рукописний текст в графі «ЗАТ «Океан» в собі Ген. Директора код ЄДРПОУ 20036862 ОСОБА_3» в договорі позики грошових коштів від 22 лютого 2005 року, виконаний самим ОСОБА_3»

Також вина ОСОБА_3 у вчиненні шахрайства та службового підроблення підтверджується і речовими доказами, а саме: протоколом №5 Загальних зборів закритого акціонерного товариства «Океан» від 18 лютого 2005 року; договором позики грошових коштів від 22 лютого 2005 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2; копією розписки отримання грошових коштів від 22.02.2005 року, яка містить рукописний текст; копією розписки отримання грошових коштів від 22 лютого 2005 року, яка містить друкований текст (т.1 а.с. 187-188, а.с. 149-150).

Оцінивши всі докази по даній справі у своїй сукупності, суд приходить до висновку про підтвердження обвинувачення ОСОБА_3 щодо вчинення останнім шахрайства та службового підроблення, а його захисну позицію з приводу відсутності намірів неповернення грошової позики та неотримання її у повному об'ємі, суд оцінює критично, оскільки, така версія підсудного спростовується дослідженими в суді доказами, в тому числі показаннями свідків та самого потерпілого ОСОБА_2, які суд кладе в основу даного вироку.

В той же час, органом досудового слідства підсудний ОСОБА_3 як службова особа обвинувачується у зловживанні своїми повноваженнями - умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, використанні всупереч інтересів юридичної особи приватного права своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, а оскільки такий склад злочину станом на 2005 рік Кримінальним кодексом України (час вчинення відповідних дій) передбачений не був, що згідно правил ст. 5 КК України унеможливлює його застосування, зважаючи відсутність зворотної дії в часі закону про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, тому за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні саме цього злочину, останній має бути виправданий за відсутності в його діях складу вказаного злочину.

Крім того, органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, а саме в частині іншого підроблення документів службовою особою (власноручно поставив у протоколі №5 Загальних зборів закритого акціонерного товариства «Океан» від 18 лютого 2005 року підпис від імені учасника зборів ОСОБА_6 в графі «ОСОБА_6»), проте, оскільки в судовому засіданні не було здобуто будь-яких даних про те, що саме підсудним ОСОБА_3 виконано підпис у вказаному протоколі замість ОСОБА_6, а тому зазначене посилання слід виключити з обвинувачення ОСОБА_3 як зайве вмінене.

Таким чином, оскільки підсудний ОСОБА_3 шляхом обману заволодів чужим майном в особливо великому розмірі, то такі його дії суд кваліфікує за ч. 4 ст. 190 КК України.

Крім того, дії підсудного ОСОБА_3, які виразилися у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 366 КК України.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_3, суд враховує, що останній на наркологічному та психоневрологічному обліках не перебуває, позитивно характеризується за місцем роботи, а тому суд вважає можливим обмежитись останньому за ч. 4 ст. 190 КК України мінімальним розміром покаранням.

Крім того, беручи до уваги те, що підсудний ОСОБА_3 має сімю, відповідне офіційне місце роботи, пов'язане з педагогічною діяльністю, що в цілому свідчить про соціальну корисну складову поточного життя останнього, а тому, суд вважає, що в даному конкретному випадку є можливість його виправлення без відбування покарання, і тому по відношенню до нього застосовує ст. 75 КК України, і викладене на думку суду є справедливим а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, при цьому, зважаючи на звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, судом, згідно правил ст. 77 КК України не застосовується такий вид додаткового покарання як конфіскація майна.

Також, враховуючи, що з дня вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України (в редакції станом на 2005 рік, зважаючи на правила ст. 5 КК України) на даний час минув строк притягнення до кримінальної відповідальності, визначений ст. 49 КК України, то відповідно до правил ст. 74 КК України, останній має бути звільнений від покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

Речові докази необхідно зберігати в матеріалах справи.

Судові витрати слід стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.

Арешт на майно ОСОБА_3 підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 323, 324, 328, 330, 332 КПК України 1960 року, п. 11 Перехідних положень КПК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за якою призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, за якою призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язану із виконанням адміністративно-господарських функцій строком два роки.

Відповідно до ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_3 від покарання у виді двох років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язану із виконанням адміністративно-господарських функцій строком два роки за ч. 2 ст. 366 КК України на підставі ст. 49 КК України.

ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України - виправдати за відсутності в його діях складу злочину.

У відповідності до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання (п'яти років позбавлення волі) з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст.76 КК України на протязі іспитового строку покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначені державні органи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

До набрання вироком законної сили, міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 - підписку про невиїзд - залишити без змін.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_3 - скасувати.

Речові докази - зберігати при справі.

Судові витрати, пов'язані з проведенням експертиз на загальну суму 3525,9 грн. - стягнути на рахунок держави з ОСОБА_3.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.

СУДДЯ П.Л. СЛОБОДЯНЮК