Рішення № 37269914, 17.02.2014, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1406/13-ц

Номер провадження 2/570/74/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2014 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Штогуна О.С.

при секретарі Соломицька Л.М.

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника третьої особи - адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа з самостійними вимогами щодо предмету спору: ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась у Рівненський районний суд Рівненської області з позовною заявою в якій просить, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 17.02.2014 року, визнати незавершене будівництво житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 02.09.2005 року вони з ОСОБА_3 уклали шлюб. Під час перебування у шлюбі, ОСОБА_3 придбано земельну ділянку на якій, за спільні гроші подружжя та спільними зусиллями збудовано житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки відповідач ухиляється від введення вказаного будинку в експлуатацію, вона позбавлена можливості зареєструвати право спільної сумісної власності подружжя на вказане майно.

До початку розгляду справи по суті ОСОБА_5 звернувся у Рівненський районний суд Рівненської області з позовною заявою, як третя особа з самостійними вимогами щодо предмету спору, до ОСОБА_3 та ОСОБА_1, в якій просить визнати за ним право власності на будівельні матеріали, що використовувались у будівництві будинку за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів на його користь по 87170,00 грн. витрат понесених згідно договору доручення, на будівництво вищевказаного будинку.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 21.07.2011 року поміж ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики згідно якого перший надав у позику останнього майно на загальну суму 280995,16 грн., яке ОСОБА_3 зобов'язався повернути на протязі семи днів з моменту пред'явлення вимоги про повернення.

В подальшому 01.08.2011 року поміж ОСОБА_3 та ним був укладений договір доручення на виконання якого ним було підшукано виконавців будівельних робіт для будівництва будинку в АДРЕСА_1, проведено оплату їх роботи в розмірі 20000,00 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 159000,00 грн., за що довіритель зобов'язався сплатити йому винагороду в розмірі 1000,00 грн..

Позивач, ОСОБА_1 в судовому засіданні, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пославшись на обґрунтування викладенні в позовній заяві, позов третьої особи ОСОБА_5 не визнала повністю просила в задоволенні його відмовити.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 позицію довірителя підтримала в повному обсязі, просила позов її довірителя задоволити повністю, а в задоволенні позову третьої особи ОСОБА_5 відмовити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав повністю, просив в задоволенні її позову до нього відмовити. Поряд з цим позовні вимоги третьої особи ОСОБА_5 визнав повністю просив його позов задоволити.

Третя особа з самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_5 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився уповноважив представляти свої інтереси адвоката ОСОБА_4

Представник третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 повідомив, що його довіритель повністю підтримує свої позовні вимоги та пославшись на обґрунтування викладенні в позовній заяві просив позов його довірителя задоволити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника третьої особи та оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 необхідно відмовити повністю, а позов третьої особи ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Так, судом встановлено, що 02.09.2005 року поміж ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, що підтверджено свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 від 02.09.2005 р.. Під час розгляду справи сторони вказали на те, що шлюб поміж ними розірвано, однак жодних доказів про розірвання шлюбу суду не надали.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

21.07.2011 року ОСОБА_3, за кошти отриманні в дарунок від ОСОБА_5, придбано земельну ділянку розміром 0,10 га., кадастровий номер 562468-700:05:014:0015, яка розташована на території Білокриницької сільської ради в с.Біла Криниця Рівненського району Рівненської області.

В судовому засіданні позивачем та відповідачем визнано, що ними в період з липня 2011 року за час перебування у шлюбі, на вищевказаній земельній ділянці, збудовано житловий будинок, який не введено в експлуатацію та не зареєстровано право власності.

Згідно ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворений житловий будинок виникає з моменту його державної реєстрації.

В силу вимог ч.3 ст. 331 ЦК України органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно може бути зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва лише за умови необхідності укладення особою, що створила нове майно, договору щодо об'єкта незавершеного будівництва та на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва. В іншому випадку до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що сторонами не надано жодних доказів які підтверджують існування вказаного незавершеного будівництва житлового будинку, його адресу розташування, стан завершеності, розмір, період виконання будівельних робіт та відмову органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно у здійсненні такої реєстрації, суд приходить до переконання про необхідність відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання незавершеного будівництва житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя за недоведеністю.

Поряд з цим судом встановлено, що 21.07.2011 року поміж ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір позики згідно якого перший надав у позику останнього майно на загальну суму 280995,16 грн., яке ОСОБА_3 зобов'язався повернути на протязі семи днів з моменту пред'явлення вимоги про повернення.

В подальшому 01.08.2011 року поміж ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений договір доручення згідно якого останній зобов'язався підшукати виконавців будівельних робіт для будівництва будинку в АДРЕСА_1, оплатити їх роботу та забезпечити перевезення будівельних матеріалів з місця їх придбання на будівельну площадку. За здійснення вказаних дій довіритель зобов'язався сплатити довіреному винагороду в розмірі 1000,00 грн..

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Враховуючи, що після укладення договору позики від позикодавця право власності на майно, яке передане у позику переходить до позичальника, а перший набуває лише права вимоги до останнього на повернення такого ж майно або його вартості, суд приходить до переконання про необхідність відмовити в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в частині визнання права власності на предмет позики.

Згідно ст.ст. 1000, 1002, 1007 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення та відшкодування витрат, пов'язані з виконанням доручення.

Відповідно до Звіту повіреного від 02.01.2013 року, ОСОБА_5 здійснив оплату праці виконавців будівельних робіт будинку в АДРЕСА_1 в розмірі 20000,00 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 159000,00 грн., що підтверджено розпискою будівельників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Враховуючи, викладене ОСОБА_3 зобов'язаний відшкодувати понесені ОСОБА_5 витрати, пов'язані з виконанням його довіреності в розмірі 159000,00 грн. та сплатити останньому винагороду в розмірі 1000,00 грн..

Відповідно до вимог ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Оскільки, ОСОБА_3 оспорює належність йому та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя незавершеного будівництва будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а третя особа ОСОБА_5 не довів зворотного, суд приходить до переконання про недоведеність посилань останнього, що дії за договором доручення було вчинено на користь сім'ї ОСОБА_3 і ОСОБА_1, а відповідно зобов'язання за вказаним договором доручення підлягають до виконання лише ОСОБА_3, що є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат понесених третьою особою, згідно договору доручення, на будівництво вищевказаного будинку.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України, оскільки ОСОБА_5 звільнений від сплати судового збору, з ОСОБА_3 стягується на користь держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 331, 1000, 1002, 1007, 1046 ЦК України, ст.ст. 60, 65 СК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 84, 212, 215, 292, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя - відмовити повністю.

Позов третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору: ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності та стягнення витрат понесених на будівництво - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрати понесені, згідно договору доручення, на будівництво будинку в АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (рахунок 31217206700295, МФО:833017, ЄДРПОУ одержувача:38012756, код доходів 22030001, Банк ГУДКУ в Рівненській області ЄДРПОУ суду 26406260) 871 грн. 70 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Штогун О.С.