Ухвала суду № 37269787, 17.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19379/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0005512220 від 29.11.2013 р., -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп» (далі ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0005512220 від 29.11.2013 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 468-П від 19.09.2013 р. було проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2012, за підсумками якої складено акт перевірки від 15.11.2013 р. № 1526/2202/20783470. Актом перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.5.14, пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 5 461 853,58 грн.

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.11.2013 р. № 0005512220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій на загальну суму 4 126 992,21 грн., в т.ч. основний платіж - 3 427 037,45 грн. та штрафні (фінансові) санкції 699 954,76 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТДВ «Страхова та перестрахувальна компанія «Впевненість-Безпека» (код ЄДРПОУ 31958460), ТДВ «Страхова компанія «Відродження України» (код ЄДРПОУ 30779308), яке змінило назву на ТДВ «Страхова компанія «РАДА», з ТДВ «Страховик» (код ЄДРПОУ 32704920), яке змінило назву на ТДВ «Сяйво», а також ЗАТ «Прогрес-Фонд» (код ЄДРПОУ 30303336), яке змінило назву на ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд».

У відповідності до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Положеннями статті 12 Закону України «Про страхування» встановлено, що перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Договори перестрахування підлягають реєстрації в порядку, затвердженому Уповноваженим органом.

Згідно із частиною 14 статті 30 Закону України «Про страхування», якщо страхова сума за окремим предметом договору страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного капіталу і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування.

Так, між позивачем та його контрагентами було укладено договори, предметом яких є загальні умови конкретних договорів перестрахування, які Сторони мають намір укласти надалі. Кожна зі Сторін, що підписала Договір, може приймати від іншої Сторони або передавати їй на перестрахування ризики, відповідно до видів страхування, зазначених в ліцензіях Сторін. На підставі цих Договорів, Сторони можуть укладати договори факультативного перестрахування (ковер-ноти, сліпи) окремо по кожному ризику (чи групі ризиків). Ковер-ноти є невід'ємними частинами Договорів.

Також, суд першої інстанції встановив, що в ході виконання вищезазначених договорів ретроцесії позивач уклав ряд договорів перестрахування (ковер-ноти), які були зареєстровані Національною комісією, що здійсню державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Відповідач, в акті перевірки зробив висновок, що позивач по взаємовідносинам з контрагентами: ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «Страховик», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» та ТДВ «СК «Відродження України», у період з IV кварталу 2009 по 2012 рік, занизив суму фактично отриманих (нарахованих) та задекларованих страховиком доходів від діяльності іншої, ніж страхова на суму 25 091 999,00 грн. шляхом здійснення передачі страхових ризиків страховим компаніям, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків.

Однак, матеріали справи містять платіжні доручення, які свідчать про перерахунок коштів на банківські рахунки ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» у сумі 13 049 105,33 грн., ТДВ «Страховик» - у сумі 8 776 106,90 грн., ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» - у сумі 881 757,81 грн. та ТДВ «СК «Відродження України» - у сумі 2 385 028,64 грн.

Відповідач зазначає в акті перевірки, що суми страхових платежів, отриманих від страхувальників мали бути оподатковані позивачем за правилами підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 135.5.14 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України як інші доходи платника податків за звітний податковий період (як безповоротна фінансова допомога).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки зроблені відповідачем є необґрунтованими та суперечать положенням чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 135.5.14 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають суми коштів (інших видів компенсації), отримані платником податку як оплата товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених у період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, з яких не був сплачений єдиний податок, включаються до доходу (без урахування сум податку на додану вартість, що надійшли у вартості таких товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у звітному податковому періоді отримання таких коштів (інших видів компенсації).

Однак, згідно з положеннями підпункту 291.5.4 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку: страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів.

Відповідно до пункту 1 підпункту 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що страхові платежі, отримані позивачем від страхувальників за договорами страхування, відніс до доходів отриманих від страхової діяльності та здійснив їх оподаткування за правилами підпункту 156.2.1 пункту 156.2 статті 156 Податкового кодексу України, що відповідає вимогам законодавства.

Також, колегія суддів не може погодитися з висновком податкового органу, що правочини вчинені позивачем є такими, що вчинені без цілі створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства, та одночасно є такими, що суперечать моральним засадам суспільства, тобто є нікчемними, адже відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскільки в супереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №0005512220 від 29.11.2013 р.

За правилами ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя Є.В.Чаку

.

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Старова Н.Е.

Чаку Є.В.