Рішення № 37269104, 18.02.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/8071/13-ц Провадження № 22-ц/795/375/2014 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Жук М. І. Доповідач - Страшний М. М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСтрашного М.М.суддів:Литвиненко І.В., Шарапової О.Л., при секретарі:Герасименко Ю.О.за участю:відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Фідокомбанк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення

в с т а н о в и в:

В серпні 2013 року ПАТ „Фідокомбанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому просило звернути стягнення на предмети іпотеки -будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,0766 га, що знаходяться за адресою вулиця АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 198 260,48 доларів США, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з прилюдних торгів та виселити відповідачів з вищевказаної квартири.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 25.01.2007 року між ВАТ „Престиж" (яке неодноразово змінювало свою назву та на час звернення до суду мало назву ПАТ „Фідокомбанк") та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, згідно якого Банк надав позичальнику кредит в розмірі 197 175 доларів США, з кінцевим терміном повернення 25.01.2022 року, із сплатою процентів в розмірі 12,5% річних, із щомісячним погашенням кредиту. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором сторони 25.01.2007 року уклали іпотечний договір, відповідно до якого відповідач ОСОБА_5 надав Банку в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та земельну ділянку, площею 0,0766 га, що знаходиться за цією ж адресою. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_5 умов кредитного договору станом на 12.07.2013 року утворилась заборгованість на загальну суму 198 260, 48 доларів США. За таких обставин Банк як заставодержатель набув право звернення стягнення на предмети іпотеки, а тому і просив суд звернути стягнення на предмети іпотеки - житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку по АДРЕСА_1 шляхом їх продажу з прилюдних торгів та виселити відповідачів з вищевказаної квартири.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 листопада 2013 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить дане заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на те, що судом не було належним чином перевірені повноваження представника позивача, яким було подано позов. На думку апелянта, виселення із будинку можливе тільки після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, до участі в справі необхідно було залучити орган опіки та піклування, оскільки в спірному будинку з моменту народження прописана неповнолітня відповідачка. Апелянт також не погоджується із сумою заборгованості, визначеної позивачем та судом.

В письмових запереченнях ПАТ „Фідокомбанк" просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_5 та залишити оскаржуване рішення без змін, вважаючи його законним та обгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши та дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено обгрунтованість позовних вимог, а тому належить звернути стягнення на предмети іпотеки та виселити відповідачів з житлового будинку, оскільки вони повідомлялись позивачем про необхідність дострокового виконання зобов'язання і звільнення будинку, але вимогу позивача не виконали.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 25.01.2007 року ВАТ „АКБ „Престиж" (назва якого зараз - ПАТ „Фідокомбанк" та ОСОБА_5 уклали кредитний договір №0140305/74/01083, згідно якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 197 175 доларів США з кінцевим терміном повернення 25.01.2022 року, із сплатою процентів в розмірі 12,5% річних, із щомісячним погашенням кредиту. (а.с.8-9).

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором ВАТ „АКБ „Престиж" 25.01.2007 року уклали іпотечний договір, відповідно до якого відповідач ОСОБА_5 надав банку в іпотеку нерухоме майно -житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (а.с.22-25).

Згідно з положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та в належний строк.

Згідно умов укладеного кредитного договору, відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштам в строки та в порядку встановленими кредитним договором.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_5 умов кредитного договору станом на 12.07.2013 року утворилась заборгованість на загальну суму

198 260,48 доларів США, яка складається залишку наданого кредиту - 159 188,90 доларів США, в тому числі простроченої заборгованості по кредиту -18 886,84 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.07.2013 року складає 1 272 396,88 грн., заборгованості по відсоткам - 28 771,46 доларів США, в тому числі простроченої заборгованості по відсоткам - 27 570,24 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.07.2013 року складає 229 970,28 грн., пені за прострочену заборгованість за кредитом - 31 971,84 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів - 50 357,02 грн. (а.с.20-21).

Правильність розрахунків Банків перевірена під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, для чого Банком були надані зведені касові та меморіальні ордери про часткове погашення заборгованості за вказаним вище кредитним договором.

Правильність розрахунків Банків відповідачем не спростована.

Відповідно п.2 ст.590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не передбачено договором або законом.

Статтями 12, 19 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення іпотекодавцем зобов'язань, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань боржником (відповідачем), а в разі невиконання вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду.

Пунктом 5.2 Іпотечного договору між сторонами передбачено, що Іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію, якщо у момент настання строку виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум процентів, комісійної винагороди, сум неустойки.

Статтею 35 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Дане положення не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимоги даної норми закону позивачем були виконані належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії вимог про дострокове погашення кредиту та виселення, які направлялися Банком на адресу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 29.05.2012р., 16.07.2013 р. (а.с.35,37) і були отримані адресатами, про що свідчать копії зворотніх рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с.39-40).

Відповідно до ст.39 Закону України „Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

З врахуванням вищевикладеного, висновок суду першої інстанції про необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів з предмета іпотеки є законним та обгрунтованим, а тому доводи апелянта про незаконність рішення в цій частині є безпідставними.

Доводи апелянта про те, судом не були перевірені повноваження представника позивача, який діяв на підставі довіреності від ПАТ „Ерсте Банк", в той час як дані щодо цієї юридичної особи відсутні, не заслуговують на увагу, оскільки з Статуту ПАТ „Фідокомбанк" встановлено, що створений у 2006 році ВАТ „АКБ „Престиж" декілька разів змінював свою назву

Не підлягають задоволенню і доводи апелянта про незалучення до участі в справі органу опіки та піклування.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов?язання.

Згідно зі ст. 405 ЦК України члени сім?ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Право користування майном члена сім?ї власника житла пов'язано з моментом здійснення реєстрації за місцем проживання особи, про що робиться відповідний запис до будинкової книги.

Таким чином, згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником) або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується.

Згідно даних сектора адресно-довідкової роботи УДМС України в Чернігівській області ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована разом з батьком, в той час як її батько ОСОБА_5 зареєстрований у спірному будинку з 12.12.2012 року (а.с.52-53). Отже, на момент укладення договору іпотеки 25.01.2007 року, ОСОБА_7, зареєстрована не була, отже її право користування цим житлом шляхом реєстрації за місцем проживання не встановлено. Апеляційний суд вважає, що за таких умов згода органу опіки та піклування на передачу квартири в іпотеки була не потрібна.

За викладених обставин, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення є законним та обгрунтованим.

Проте вірно зазначивши загальну суму заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором, суд першої інстанції в порушення вимог п.42 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" та ст. 39 Закону України „Про іпотеку" в резолютивній частині рішення не зазначив всі складові частини вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, обмежившись лише зазначенням загального розміру вимог.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом доповнення його резолютивної частини даними щодо всіх складових частин заборгованості, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предметів іпотеки. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.39 Закону України „Про іпотеку", ст.ст. 303, 307, п.1 ч. 1 ст. 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 листопада 2013 року змінити, доповнивши його резолютивну частину після слів „що в національній валюті складає 1 584 696 грн. 02 коп." наступним „та складається з: залишку наданого кредиту - 159 188,90 доларів США, в тому числі простроченої заборгованості по кредиту -18 886,84 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.07.2013 року складає 1 272 396,88 грн., заборгованості по відсоткам - 28 771,46 доларів США, в тому числі простроченої заборгованості по відсоткам - 27 570,24 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.07.2013 року складає 229 970,28 грн., пені за прострочену заборгованість за кредитом - 31 971,84 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів - 50 357,02 грн.".

В іншій частині зазначене рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: