Ухвала суду № 37265501, 17.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року Справа № 876/15248/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Ливак М.М.,

за участю учасника процесу ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (правонаступника Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у справі за позовом ТзОВ «Захід Агропостач» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2013р. №00000732201,-

В С Т А Н О В И В :

27.02.2013р. ТзОВ «Захід Агропостач» (далі-Товариство) звернулося з адміністративним позовом в суд, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013р. №00000732201.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі-ДПІ) №00000732201 від 15.02.2013р. та стягнуто з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Захід Агропостач» судові витрати в сумі 2 294,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області -правонаступник Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити повністю в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що проведення транзитних фінансових потоків, спрямоване на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання. Спірні операції не мають реального товарного характеру та мають ознаки нікчемності. Наголошує на тому, що Товариством перераховувались кошти без мети реального настання наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав. Позивач на адресу суду подав клопотання про розгляд справи у відсутності повноважного представника, вважав рішення суду законним, що у відповідності до вимог ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) не є перешкодою судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не наділений повноваженнями на власний розсуд визнавати операції безтоварними. Вважав, що наявність первинних документів та правильність їх оформлення є підставою формування позивачем витрат. Товариством підтверджено наявність господарської мети - одержання доходу внаслідок реалізації придбаного товару за спірними господарськими операціями за належно оформленими первинними документами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правильності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з ТзОВ «Нудвін» та ПП «Опт-Бест» за II-IV квартали 2011 року, про що складено акт №851/22.1/35143982 від 30.01.2013р., в якому встановлено порушення ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлено ними та порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі-ПК України), в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток за II-IV квартали 2011 року на загальну суму 808 854,00 грн., в тому числі - за II квартал 2011 року - на 439 678,00 грн., за III квартал 2011 року - на 369 176,00 грн.

За результатами перевірки 15.02.2013р. ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000732201, яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 808 854,00 грн.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази судом першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013р. №00000732201 прийняте всупереч вимогам чинного законодавства, виходячи із наступного.

Пункт 177.2 ст.177 ПК України передбачає, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. А відповідно до пункту 177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Судом першої інстанції встановлено, що висновки акта перевірки №851/22.1/35143982 від 30.01.2013р. включають в себе також висновки податкового органу, зроблені на підставі акта перевірки Товариства від 07.11.2011р. №8961/23-2/35143982, яким встановлено завищення Товариством податкового кредиту на суму 382 328,00 грн. у зв'язку із встановленням нікчемності договорів поставки №290411 від 29.04.2011р. та №050511 від 05.11.2011р., які укладені з ТОВ «Нудвін», які зроблені на підставі матеріалів зустрічної перевірки ТзОВ «Нудвін», та якою встановлено відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності. Окрім того, не підтверджено транспортування товару, а тому податковий орган вважає, що господарські операції з цим контрагентом не мають реального характеру.

Щодо взаємовідносин Товариства з ПП «Опт-Бест», то ДПІ використала акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Опт-Бест» №2462/23-1/36832340 від 08.11.2011р. згідно якого встановлено, що фінансово-господарські операції, проведені ПП «Опт-Бест» мають ознаки сумнівності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди та мають ознаки нікчемності укладених правочинів. До такого висновку ДПІ дійшла на підставі дослідження взаємовідносин ПП «Опт-Бест» з контрагентами ФГ «Рубас» та ТзОВ «Оланта», які податковий орган вважає безтоварними та нікчемними, що в тому числі підтверджується не поданням Товариством для перевірки документів щодо транспортування запасних частин та сільськогосподарської техніки.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство уклало з ТзОВ «Нудвін» договори поставки №290411 від 29.04.2011р. та №050511 від 05.05.2011р., згідно яких ТзОВ «Нудвін» (Постачальник) зобов'язувалося в травні-червні передати у власність ТзОВ «Захід Агропостач» (Покупець) запасні частини до автотракторної, сільськогосподарської техніки та інші деталі, а Покупець зобов'язувався прийняти цей товар від Постачальника та оплатити його загальну вартість на умовах цих договорів.

Відповідно до пункту 6.3 договорів поставки, Постачальник здійснює доставку товару на склад Покупця на протязі 10 календарних днів з моменту виписки рахунку, а пунктами 6.2 визначено, що товар відпускається Покупцю товарними партіями. Під товарною партією розуміються товари, об'єднані однією накладною.

На виконання зазначених договорів у травні-червні 2011 року Товариством отримано від ТзОВ «Нудвін» товар, що підтверджується рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями. Товар отримано через уповноважену особу - Кирилюк В.П. за довіреністю №41, виданою 01 травня 2011 року строком дії до 31 травня 2011 року, що підтверджується витягом з книги обліку довіреностей Товариства на 2011 рік. Оприбуткування товару на складі підтверджується оборотною відомістю за період з 01 по 31 травня 2011 року.

Окрім того, Товариство (Покупець) уклало з ПП «Опт-Бест» (Продавець) договори поставки №0307-1/11 від 30.07.2011р. та №0808-1/11 від 08.08.2011р., згідно яких Постачальник зобов'язувалося передати у власність Покупця запасні частини до автотракторної та сільськогосподарської техніки, а також металопрокат та вироби з металу, а Покупець зобов'язувався прийняти цей товар та оплатити його.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 цих договорів, поставка здійснюється на умовах EXW. Перехід права власності на товар, відбувається в момент передання такого товару або в момент підписання товаророзпорядчих документів, накладних, або актів прийому-передачі.

На виконання зазначених договорів у липні-жовтні 2011 року Товариством отримано від ПП «Опт-Бест» товар, що підтверджується специфікаціями, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, актом звірки взаємних розрахунків між ТзОВ «Захід Агропостач» та ПП «Опт-Бест» станом на 31.10.2011р. Оприбуткування товару на складі Товариства підтверджується оборотно-сальдовими відомостями.

Судом першої інстанції встановлено, що придбаний у ТзОВ «Нудвін» та у ПП «Опт-Бест» товар був реалізований покупцям Товариства згідно договорів поставок, податкових та видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, в наслідок чого одержано прибуток.

Окрім того, правовідносини по спірних договорах з ПП «Опт-Бест» в частині правомірності формування податкового кредиту були предметом судового розгляду та Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013р. залишено без змін постанову суду першої інстанції, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення про визначення зобов'язання з ПДВ.

Суд апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції, що первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, містять всі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», зауважень щодо правильності їх оформлення ДПІ не висловлено.

Судом першої інстанції встановлено, що придбаний позивачем товарів у ТзОВ «Нудвін» та ПП «Опт-Бест» в II-IV кварталах 2011 року безпосередньо пов'язаний з господарською діяльністю позивача, що давало йому право на формування валових витрат. При цьому Товариство підтверджено наявність господарської мети при придбанні товару, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів.

Реальність господарської діяльності Товариства підтверджується в тому числі договором оренди від 01 квітня 2011 року №044, згідно якого позивач орендує приміщення в ТзОВ «Ізолфа Україна» загальною площею 25 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, с. Шепель, вул. Шевченка, 39, де знаходиться склад Товариства.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності виробничої потужності, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Окрім того, встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Відповідно до п.3 та п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та в якому факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З врахуванням вищевикладеного, Акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Товариством та ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача. Товариство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з серпня 2007 року, купівля-продажу товару, який придбавався, узгоджується з предметом діяльності Товариства: оптова торгівля сільськогосподарською технікою.

Доказів того, що спірні господарські зобов'язання в судовому порядку визнавались недійсними ДПІ суду не надано.

Згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

Проаналізувавши зазначене колегія суддів вважає, що наведені в акті перевірки дані є суб'єктивним припущенням податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій з контрагентами позивача.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятого рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у справі №803/440/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А. Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 19.02.2014р.