Ухвала суду № 37264956, 07.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2014 р. Справа № 31064/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

з участю представника відповідача: Каранець Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліо Транссервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2010 року по справі № 2а-2890/09/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліо Транссервіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

15.04.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліо Транссервіс» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова, в якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001532300/0/13241 від 04.06.2008 року, № 0001532300/1/20417 від 20.08.2008 року, № 0001532300/2/26337 від 29.10.2008 року, № 0001532300/3/1013 від 16.01.2009 року, № 0001102300/3/1014 від 16.01.2009 року,№ 0001102300/4/8344 від 10.04.2009 року та № 0001532300/4/8343 від 10.04.2009 року, якими визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 306 731, 04 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2010 року в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Кліо Транссервіс» відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ТзОВ «Кліо Транссервіс» оскаржило її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, та з наведених у ній підстав, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТзОВ «Кліо Транссервіс» задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Позивач - ТзОВ «Кліо Транссервіс» повідомлялось судом про час та місце розгляду справи, проте конверт з викликом в суд повернувся до суду з відміткою відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання». Відтак відповідно до ч.11 ст. 35 КАС України, позивач вважається повідомленим про розгляд справи.

Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ в Шевченківському районі м.Львова проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Кліо Транссервіс» з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 23.02.2005 р. по 31.12.2007 р, за результатами якої складено акт № 1031/110/23-120/33359072 від 23.05.2008 року.

Зазначеним актом встановлено, що за перевіряємий період позивачем, порушено пп.4.7 ст.4, п.п.6.2.1, 6.2.4 п.6.2. ст.6, п.п.7.3.1. п.7.3, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 181 489 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, ДПІ в Шевченківському районі м.Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 000153230/0/13241 від 04 червня 2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 272233,50 грн., з них: 181 489 грн. - за основним платежем та 90744, 50 грн. - штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи також ДПІ в Шевченківському районі м.Львова проводилась позапланова виїзна перевірка ТзОВ "Кліо Транссервіс" з питань підтвердження (непідтвердження) правомірності донарахування податку на додану вартість за період з 23.02.2005 року по 31.12.2007 року, оформлена актом від 15.10.2008 року № 1990/219/23-120/33359072 та позапланова виїзна перевірка ТзОВ "Кліо Транссервіс" з питань правомірності донарахування податку на додану вартість по транспортно-експедиційних операціях за період з 23.02.2005 року по 31.12.2007 року, оформлена актом від 23.12.2008 року № 2580/346/23-118/33359072.

За наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 000153230/0/13241 від 04 червня 2008 року, податковим органом 10.04.2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001532300/4/8343 про визначення ТзОВ Кліо Транссервіс» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 254189,00 грн., з яких основне зобов'язання - 169459,36 грн. штрафні (фінансові) санкції - 84729,68 грн. та податкове повідомлення-рішення від 10.04.2009 року № 0001102300/4/8344, яким позивачу донараховано ПДВ в сумі 35028,00 грн. основного зобов'язання та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 17514,00 грн., всього 52542,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТзОВ "Кліо Транссервіс" укладало договори комісії, зокрема з ІІП "Горган" № 06/05 від 18.04.2005 року, ПП "Айва" № 24.06 від 27.07.2006 року, заводом "Імекс сплав" № 22/07 від 28.04.2007 року.

Відповідно до вказаних договорів ТзОВ "Кліо Транссервіс" (комісіонер) зобов'язувався найняти вантажоперевізника і укласти з ним від свого імені, але в інтересах та за рахунок комітента, договір про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, пред'явлених ним для перевезення, що складається з підготовки та забезпечення перевезення вантажів в міжнародному та міжміському сполученнях на умовах, обумовлених в цьому договорі, а контрагент (комітент) зобов'язувався оплатити комісіонеру вартість перевезення та виплатити йому комісійну винагороду у відповідності до умов цього договору.

Для виконання зазначених договорів ТзОВ "Кліо Транссервіс" укладало договори на міжнародне перевезення вантажів, зокрема, з ЗАТ «Київська виробнича компанія "Рапід", з ФОП ОСОБА_2, з ПП "Міга", з НВПВ "Золоті ворота", з МПП "Паллада", з ТзОВ "Норма-5", з фірмою "Квіп", з СПД ФО ОСОБА_3, з ФОП ОСОБА_4, з ДП "Галінвест" фірми "Нілден Традінг Лтд.", з ТзОВ "ЗАКАРПАТЄВРОТРАНС", з ФОП ОСОБА_5

Як вбачається з матеріалів справи підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафу слугував висновок податкового органу про безпідставність застосування ТзОВ «Кліо Транссервіс» нульової ставки ПДВ за послуги по організації та забезпечення перевезень вантажів за межами митного кордону України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторською послугою є робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; а експедитор (транспортний експедитор) - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що договори транспортного експедирування за характером правовідносин є договорами комісії, укладеними ТзОВ "Кліо Транссервіс" з ПП «Горган», ПП "Айва", заводом «Імекс сплав».

Відповідно до п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України, між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон на митну територіїюУкраїни (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

Разом з тим митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень зазначеного Кодексу.

Згідно ст. 274 зазначеного Кодексу, митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання мінного кордону України:

б) комісійні та брокерські винагороди:

в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.

У разі встановлення цінових обмежень під час вивезення (експорту) окремих товарів (індикативні ціни, граничні рівні цін, ціни, встановлені в результаті антидемпінгових розслідувань тощо) митна вартість таких товарів у разі вивезення (експорту) їх з України визначається з урахуванням положень, що визначають порядок застосування зазначених обмежень.

З аналізу наведеного вище, колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції, що право на застосування нульової ставки виникає тоді, коли платником податку здійснюється експорт послуг, супутніх експорту товарів, а якщо немає експорту супутніх послуг - немає права на застосування нульової ставки.

Крім цього згідно з п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 вказаного вище Закону, об'єктом оподаткування ПДВ є операції поставки товарів та послуг місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкового зобов'язання з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, зокрема актами прийому-передачі виконаних робіт, копіями договорів, такі послуги позивачем надавалися на території України, в межах митного кордону України.

Підтвердження включення вартості послуг до митної вартості товарів, що експортувалися, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень позивача про застосування ТзОВ «Кліо Транссервіс» нульової ставки податку на додану вартість, відтак вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Кліо Транссервіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова, про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001532300/0/13241 від 04.06.2008 року, № 0001532300/1/20417 від 20.08.2008 року, № 0001532300/2/26337 від 29.10.2008 року, № 0001532300/3/1013 від 16.01.2009 року, № 0001102300/3/1014 від 16.01.2009 року, № 0001102300/4/8344 від 10.04.2009 року та № 0001532300/4/8343 від 10.04.2009 року.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліо Транссервіс» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2010 року по справі № 2а-2890/09/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 12.02.2014 року.