Рішення № 37264675, 18.02.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 лютого 2014 р. Справа № 902/1669/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє», м. Київ

до: товариства з обмеженою відповідальністю «Домінікана», м. Вінниця

про стягнення 12 848,70 грн.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.

за участю представників сторін:

позивача : не з'явився;

відповідача : не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Соммельє» звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Домінікана» заборгованості за договором № 1/111/12 від 20.09.2012 року в загальному розмірі 12 848,70 грн., з яких: 4383,95 грн. – основний борг, 7 891,11 грн. – неустойка, 126,47 грн. – 3% річних, 8,77 грн. – інфляційні втрати та 438,39 грн. – штраф.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного 20.09.2012 року між сторонами договору № 1/111/12, позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 17 240,54 грн., за який відповідач зобов’язався провести розрахунки у строки, визначені п. 3.3. договору. В порушення умов договору відповідачем не здійснено оплати за поставлений товар. 30.11.2012 року останнім, згідно видаткової накладної, було повернуто товар на суму 12 856,59 грн.. Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 4 383,95 грн.. Невиконання зобов’язань за договором потягло за собою нарахування штрафних санкцій обумовлених даним договором.

Ухвалою суду від 12.12.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1669/13 та призначено її до розгляду.

Розгляд справи неодноразово відкладався з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Востаннє, ухвалою суду від 28.01.2014 року розгляд справи відкладено на 18.02.2014 року та зобов’язано відповідача надати суду ряд доказів.

В судове засідання 18.02.2014 року з'явився представник позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, відзиву та визначених судом документів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив.

Ухвали суду направлені відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак були повернуті на адресу суду з відмітками відділення поштового зв’язку наступного змісту: «вибули».

З врахуванням наведеного суд зважає на наступне. Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При неявці сторін в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19, ч.2 ст.45 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу чи фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі стосовно місцезнаходження покладається на останніх.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, з метою забезпечення реалізації відповідачем своїх прав, визначених ст.. 22 ГПК України, ухвалу суду від 28.01.2014 року про відкладення розгляду справи направлено на адресу засновника товариства з обмеженою відповідальністю «Домінікака». Вказана ухвала повернута до суду відділенням поштового зв’язку з написом наступного змісту: «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

20 вересня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Соммельє» (позивач, за договором Постачальник) та товариством товариством з обмеженою відповідальністю «Домінікака»в особі відокремленого підрозділу – Чернівецької філії «Скобун» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір № 1/111/12.

Відповідно до п. 1.1. договору Постачальник передає або зобов’язується передати товар у власність Покупцеві, а Покупець приймає або зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору є алкогольні напої, які є у Продавця на момент укладання договору або будуть придбані Продавцем у майбутньому (п. 1.3. договору).

Загальна сума договору складає суму всіх накладних. Ціни на товар, кількість і загальна вартість товарів, що відпускаються, встановлюються окремо на кожну партію товару відповідно до накладних. Покупець зобов’язується розрахуватись за поставлені товари не пізніше ніж через 60 (шістдесят) календарних днів з моменту поставки товару. Покупець здійснює оплату товару в гривнях, переказом суми р/р Постачальника (п.п. 3.1.-3.3. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012 року. Протягом періоду дії, умови договору можуть бути змінені лише за умови письмової згоди обох сторін (п. 6.1. договору).

На виконання взятих на себе за договором зобов'язань позивачем на підставі видаткової накладної № С09-00802 від 28.09.2012 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 17 240,54 грн., який останній отримав, про що свідчить підпис особи уповноважено на отримання товару та відтиск печатки відповідача.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не проведено розрахунків за поставлений товар у визначені договором строки. Лише 30.11.2012 року за видатковою накладною (повернення) № СК-000355 відповідачем повернуто позивачу товар на суму 12 856,59 грн..

Таким чином, станом на день розгляду справи сума заборгованості за договором становить 4 383,95 грн..

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті сировини.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов’язання за договором в частині проведення розрахунків, за поставлений товар, відповідачем виконувались не належним чином.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 4 383,95 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 7 891,11 грн. неустойки, 126,47 грн. 3% річних, 8,77 грн. інфляційних втрат та 438,39 грн. штрафу. Щодо зазначених вимог суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що у разі затримки оплати товару, Покупець зобов’язаний сплатити Постачальникові неустойку у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У відповідності зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з приписів наведених вище норм та зважаючи на умови договору, суд дійшов висновку, що неустойка, визначена в договорі, фактично є пенею.

До позовної заяви позивачем надано розрахунок штрафних санкцій. Дослідивши останній судом встановлено його невідповідність обставинам справа, а саме при нарахуванні неустойки позивач вказує період прострочення 28.09.2012 – 27.11.2012 року. Тоді як в розрахунку трьох відсотків річних початком прострочення зобов’язання зазначено 27.11.2012 року. При розрахунку інфляційних позивачем не визначено періоду за який проводиться нарахування.

Також позивачем не вірно визначено початок прострочення зобов’язання оскільки, згідно умов договору розрахунки за поставлених проводяться не пізніше ніж через 60 (шістдесят) календарних днів з моменту поставки товару. Як зазначає позивач в позові, граничним строком проведення платежів є 27.11.2012 року. Тому, за загальним правилом обчислення строків, нарахування штрафних санкцій можливе з наступного дня, в даному випадку з 28.11.2012 року.

З метою з’ясування наведених обставин, суд ухвалою про порушення провадження у справі зобов’язав позивача надати обґрунтований розрахунок ціни позову із зазначенням моменту виникнення боргу, його перебігу та погашення з посиланням на первинні документи (розрахунок провести окремо по боргу, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних).

Як свідчать матеріали справи, позивачем не виконано вказаних вимог суду.

Враховуючи наведене вище суд зважає на наступне.

В силу ст. ст. 43, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, якими в розумінні ГПК України є належно засвідчені копії або оригінали. Крім того, оригінали доказів подаються згідно ст. 36 цього ж Кодексу на вимогу суду.

У відповідності зі ст. 115 ГПК України передбачена обов‘язковість виконання рішень, ухвал, постанов суду на всій території України.

Як зазначено судом, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення штрафних санкцій, що позбавляє суд можливості, у відповідності зі ст. 43 ГПК України, повно, всебічно та об‘єктивно оцінити докази, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За вказаних обставин суд вбачає, що позивач без поважних причин не подав визначені судом матеріали необхідні для вирішення спору, що перешкоджає вирішенню спору, оскільки поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами.

Враховуючи вищевикладене в його сукупності, позов в частині стягнення неустойки, інфляційних втрат та 3% річних слід залишити без розгляду.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду в цій частині, позивач не позбавлений права звернутися до господарського суду в загальному порядку.

Щодо заявленого до стягнення штрафу в розмірі 438,39 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що у разі затримки оплати товару понад тридцять днів, з Покупця стягується штраф у розмірі десяти відсотків від суми заборгованості.

Дослідивши розрахунок заявленого до стягнення штрафу, суд дійшов висновку, що дана позовна вимога підлягають задоволенню, як така що відповідає чинному законодавству та умовам договору.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Домінікака» (21001, м. Вінниця, вул.. Фрунзе, 4, код ЄДРПОУ 36830709) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє» (04071, м. Київ, пров. Електриків, 15, код ЄДРПОУ 35877773) 4 383 (чотири тисячі триста вісімдесят три) грн. 95 коп. – боргу; 438 (чотириста тридцять вісім) грн. 39 коп. – штрафу та 645 (шістсот сорок п’ять) грн. 73 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Позов в частині стягнення неустойки, трьох відсотків річних та інфляційних втрат залишити без розгляду.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 21.02.2014р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (04071, м. Київ, пров. Електриків, 15)

3- відповідачу (21001, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4)